Деяка надлишкова зволоженість ґрунту порівняно легко компенсується відкритим дренажем, а внесення мінеральних і особливо органічних добрив дозволяє одержувати високі врожаї зернових і технічних культур. Тільки природні комплекси першої тераси часом терплять від надмірно високих літньо-осінніх і літніх паводків, які виливаються з Карпатських гір на передгір’я.

Природні комплекси терас середнього рівня (Четвертої і п’ятої) складені суглинково-глечниковим алювієм, на якому ворилися дерново-підзолисті глейові ґрунти під буково-дубовими лісами.

Природна рослинність цих комплексів теж значно змінена сільськогосподарським виробництвом, але на них все-таки збереглися більш менш значні масиви лісів, хоча й сильно пошкоджених внаслідок воєн і хижацького господарювання поміщиків і капіталістів. Природні комплекси тут помітно розчленовані балками та ярами, на схилах яких помітна значна ерозія ґрунтів.

Природні комплекси терас високого рівня (шостої і сьомої) займають великі площі в підгірській частині Передкарпаття Прилуквинська та Отиня-Лоєвська височини).

У будові цього комплексу беруть участь суглинково-алювіальні відклади древніх терас карпатських річок (Лімниці, Лукви, Бистриць, Солотвинської та Надвірнянської, Пруту), які на місці виходу з гір утворювали великі конуси виносу з галечників, пісків і суглинків. Ці широкі конуси довгий час були вкриті ялицево-буковими і ялинковими лісами, під якими утворилися дерново-підзолисті і дерново-буроземні глейові ґрунти. Ліси і зараз вкривають значні площі цих природних комплексів, але переважна частина вирубана, і на місці лісів створені орні угіддя чуттєвим недоліком яких є надмірне ґрунтове зволоження, оглеєність та висока кислотність.

Найефективніший засіб боротьби з цими несприятливими явищами дренаж полів та угноєння органо-мінеральними добривами.

2.4. Водні ресурси

Другою карпатською притокою Дністра є Лімниця. Вона стікає з північних схилів г. Буштул, витоки її починаються на висоті близько 1150 м. За довжиною – це найбільша ріка (122 км) з карпатських притоків Дністра після Стрия. Площа водозбору становить 1430 км2. Верхівя Лімниці розташоване в одному з найдовших районів Горган хр. Яйце-Молода (1600 – 1752 м); тут вона має сильно розгалужену мережу притоків – Молода, (довжина 12 км, площа 56,6 км2), Дарів (довжина 10 км, пл. 29,8 км2), Петрос (довж. 11 км, пл. 41 км2). Також до лівих приток належить Чечва (довж. 58 кл, пл. 548 км2), серед правих приток: Бистрик (довж. 10 км, пл 37 км2), Турова (довж. 18км, пл. 32 км2), Череп (довж. 18 км, пл. 40,6 км2) Урив (довж. 15 км, пл. 101 км2). Також у р. Лімницю впадають води р. Бережниці (довж. 22 км, пл. 39 км2) які на досліджуваній нами території сполучаються з р. Лімницею штучно побудованим в 1984 – 1985 рр. Каналом [19].

Найбільш верхнім населеним пунктом долини Лімниці є с. Осмолода (717 м), яке розташоване біля місця впадання в річку притоки Осмолоди. До с. Ясеня Лімниця тече в північно-східному напрямку, тобто впоперек Карпатських хребтів. Тут її долина порівняно вузька, береги обривисті, покриті лісами. У районі с. Ясеня правий берег невисокий і майже безлісий. Нижче від с. Ясеня ріка повертає на північ, і в такому напрямку тече до виходу її у Передкарпаття біля с. Рожнятів. На цій ділянці долина дуже розширюється (4 – 7 км) і порівняно густо заселена. Русло ріки розбивається на ряд рукавів, дно кам’янисте. Біля Рожнятова долина Лімниці стає найширшою; тут вона приймає найбільшу свою притоку – р. Черву. Дно долини вкрите густою сіткою протоків, річок, стариць, озер, між якими поширені заливні луки. Від Рожнятова ріка знову повертає у північно-східному напрямку і тече так до самого Дністра. Від Калуша долина Лімниці значно звужується (до 2 км). обидва береги долини високі, круті, порізані ярами і невеликими долинами рік, які стікають з Прилуквинської височини. Схили переважно покриті лісом. Русло звивисте, є багато стариць. Ширина русла в Перед карпатській частині становить 20 – 60 м, глибина – до 2 м. Внаслідок великого нахилу (загальний нахил – 9,5 м/км), течія ріки має велику швидкість: у закарпатській частині до 1,5 м/сек. і більше, а в Передкарпатті 0,7 – 0,5 м/сек. Лімниця збирає води з найвищих гір, де річна сума атмосферних опадів понад 1000 мм, тому вона відрізняється багатоводністю, як влітку від великих дощів, так і навесні від танення снігу. Середній багаторічний модуль стоку ріки становить близько 10 л/сек. з 1 км2. Середня багаторічна втрата води – 24,1 м3/сек., в окремі роки спостерігаються різкі коливання, наприклад максимальна дощова витрата в 1928 році досягла 850 м3/сек., а модуль стоку – 559 л/сек. з 1 км2.

2.5. Ґрунти

В межах Івано-Франківської області виявлено такі основні типи і відміни ґрунтів:

1) дерново-підзолисті-глеєві; 2) опідзолені ґрунти: а) світло-сірі опідзолені, б) сірі опідзолені, в) темно-сірі опідзолені; 3) чорноземи опідзолені; 4) чорноземи глибокі малогумусні; 5) лучно-болотні; 6) болотні; 7) торфовища низинні; 8)дернові; 9) бурі гірсько-лісові; 10) буроземно-підзолисті; 11) гірсько-лучно-буроземні [19].

Досліджувана нами територія Калуського р-ну розміщена на дерново-підзолисто-глеєвих ґрунтах. Вони пов’язані з плакорними місцевостями, на яких утруднений або зовсім відсутній поверхневий стік вод, внаслідок чого ці ґрунти повністю або поверхнево оглеєні.

Ґрунтотворними породами для дерново-підзолисто-глеєвих ґрунтів були давньоалювіальні переважно без карбонатні суглинки та легкі глини, принесені сюди карпатськими ріками.

Характерна риса цих ґрунтів – чітка диференціація на горизонти за підзолистим типом. Гумусово-елювіальний горизонт у них безструктурний, світло-сірого кольору і має різну глибину (від 1 – 2 до 20 – 25 см) залежно від ступеня вираження підзолистого процесу. Елювіальний горизонт бідний на мулувату