3.2 Геологічна будова.

Територія області лежить у межах двох великих тектонічних структур: південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи (Волино-Подільської плити) і Карпатської геосинкліналі. Остання в свою чергу сама має досить складну будову. Перш за все, до її складу входить Передкарпатський крайовий прогин із специфічними Зовнішньою і Внутрішньою зонами, а також складчаста область Українських Карпат.

Територія лісництва знаходиться в межах Волино-Подільської плити і являє собою схил Українського кристалічного щита. Її кристалічний фундамент занурено під потужну товщу (до 300 м) палеозойських і мезозойських відкладів, що мають нахил пластів усього 1-2 град. Палеозойські породи силуру й девону, що відслоняються в долині Дністра – представлені вапняками, сланцями, а молодші – червонобарвними пісковиками. З мезозойських відкладів виходять на поверхню по Дністру юрські породи, але найбільшу товщу утворюють вапняки і мегрелі морського походження крейдового періоду. На піднятих ділянках на мезозойських породах залягають морські відклади неогену. Четвертинні відклади покривають майже суцільним шаром усю територію лісництва. Вони різноманітні за походженням, хоч переважають алювіальні, делювіальні, і водно-льодовикові.

3.3. Геоморфологія.

Територія лісництва належить до Придністровського Поділля або Опілля. Загальна особливість рельєфу – це майже горбогірний вигляд, плосковершинні видовжені горби, порізані глибокими долинами річок. Оскільки більшість із них складена горизонтальними товщами мергелів, вапняків, пісковиків, що мало піддаються розмиванню, то схили річкових долин у багатьох випадках круті й навіть скелясті. на вершинах і схилах залягають, лесовидні суглинки, тому поверхня горбів ускладнена великою кількістю глибоких ярів. Найбільші висоти приурочені до утвореного недавніми тектонічними процесами підняття, що має назву Подільського валу. Для рельєфу цього району характерна менша розчленованість, тобто незначна кількість долини, і вони менш глибокі. плоско вершинні пасма і долини зниження вкриті товщею жовто-бурих глин, лесовидних суглинків, карпатських голечників.

Тут є запаси будівельних матеріалів. Представлені вони як породами уламкового походження (пісок, пісковик, гравію, глина), так і хімічного (гіпс, мергель) та органічного (черепашник, крейда).

3.4. Клімат.

Клімат розглядають як сукупність трьох взаємопов’язаних процесів – теплообміну, вологообміну і циркуляції повітря.

На клімат Івано-Франківщини найбільше впливає, звичайно, географічна широта, а також висота над рівнем моря, віддаленість від океану, рельєф, що оточує територію області, характер підстилаючої поверхні.

Від географічної широти в першу чергу залежать притік сонячної радіації, яка відбувається в географічній оболонці. Величина енергії, що потрапляє на одиницю площі, найбільше залежить від кута падіння проміння сонця, а також від географічної широти. Оскільки Івано-Франківщина розміщена в середніх широтах, то величина сонячної радіації в середньому 96-98 ккал/см--2, тобто типова для помірного кліматичного поясу. Протягом року в сумарній радіації понад 50% припадає на розсіяну. В зимовий період сумарної радіації поступає значно менше, а частка розсіяної через збільшення хмарності досягає 70% і більше.

Відмінності у висоті над рівнем моря між Карпатською частиною області і Прикарпаттям визначають значні різниці у розподілі температур і річної кількості опадів.

Віддаленість від морів і океанів (у середньому 500-700 км), а також рівнинний рельєф з північно-східного боку області визначають значний вплив повітряних мас з Атлантики. Потоки повітря, що йдуть з Європи, зокрема, Середньоземномор’я, затримують гори Карпати. Такі розміщення Івано-Франківщини зумовило формування на всій її території помірно-континентального типу клімату, тобто перехідного між морським і континентальним.

Характер підстилаючої поверхні визначає величину відбитої радіації, тобто альбедо. В зимовий період, у зв’язку із сніговим покривом, воно досягає 60%, а влітку на рівнинах, вкритих трав’яною рослинністю, - всього 20%. Суттєво відрізняється величина ввібраної радіації і на схилах різної експозиції в горах та на горбистих рівнинах.

Вся територія Івано-Франківщини розміщена в області помірно-континентального клімату. Однак досить значні відмінності, спричинені різною вистою над рівнем моря, дають можливість виділяти в її межах п’ять висотних кліматичних зон: теплу, помірну, прохолодну, помірно-холодну і холодну.

Перша з них займає половину території області, включаючи більшу частину Передкарпаття.

3.5. Ґрунти.

Грунт є похідним компонентом природи, який формується під впливом материнської породи, клімату, рельєфу і особливо рослинного покриву. Ці фактори визначають його головну властивість – родючість. В свою чергу грунт є відображенням усіх фізико-географічних процесів, що відбуваються у природному комплексі. Оскільки природа на території області має значні відмінності, то різноманітними є і типи ґрунтів.

На території лісництва переважають опідзолені чорноземи, сірі опідзолені ґрунти і глибокі малогумусні чорноземи. Перші з них поширені на плакорах і пологих схилах і південних експозицій. Утворилися вони на лісо видних суглинках в умовах глибокого залягання ґрунтових вод. Вміст гумусу в них 3,4-4%. В окремих місцях на цій території зустрічаються глибокі мало гумусні чорноземи, які відрізняються від попередніх відсутністю слідів опідзолення і більшим вмістом гумусу (5-6%). На ділянках укритих лісом, переважають світло-сірі, а на інших – сірі і темно-сірі опідзолені ґрунти з вмістом гумусу від 1-4%.

На просторах Передкарпаття, утворених різновіковими терасами найбільш поширеними є дерново-підзолисто-глинові і дернові грунти. Як правило, вони безструктурні, перенасичені вологою, вміст першого 1-2,5%.

На амовіальних відкладах заплав та нижніх терас, днищах балок усієї рівнинної частини області переважають лучні і лучно-болотні грунти. В перших вміст перегною становить у середньому 3,1%, а в других – у верхньому горизонті часто до 8%. Тобто потенційна родючість їх висока, але вони потребують осушення.

3.6. Поверхневі води.

На території Івано-Франківщини їх мало. Найбільш поширеними є озера-стариці, характерні для всіх великих річок Передкарпаття.

5.2. Лікарські та декоративні рослини Клубівецького лісництва.

Золототисячник звичайний — Centaurium erithraea Raf..

Російська назва