Розквіт методики загальної гіпотермії настав у післявоєнні роки. Протягом двох десятиліть було опубліковано велику кількість досліджень, присвячених цій проблемі. На початках метод загальної гіпотермії був впровад-жений в хірургію серця, а потім (з 60-х років) почав успішно застосовуватись у клініках, керованих Петровським, Вишневським, Бураковським, Амосовим та ін. Після апробації кріогенного методу в нейрохірургії, почалося його "вторгнення" в інші галузі медицини, зокрема, в офтальмології, отоларин-гології, гінекології та ш. Ще в 20-х р.р. минулого століття робилися спроби заморожувати сечовий міхур за допомогою твердої вуглекислоти. За останні десятиліття широкого застосування набули методи холодової терапії в урології [10,15].

Отже, холодовий фактор все ширше використовується в сучасній медицині. Крім вище перерахованого, без застосування методів гіпотермії неможливе сучасне уявлення про трансплантацію органів, а точніше про створення їх банку за допомогою методів глибокого охолодження. Саме холодовий фактор дає можливість створити умови для зберігання цих органів протягом тривалого часу. Тому наслідки впливу холоду на ці органи цікавлять практичних лікарів [8,11].

1.2. Вивчення впливу експериментальної гіпотермії.

Багато науковців цікавилися даним питанням. Заморожували кролів, знижуючи температуру їх тіла до + 20°С, зберігаючи їх-життєдіяльність. На той час подібні експерименти не проводились, тому це було значним досягненням. В "Известиях Российской Академии наук" повідомлялось про можливість зниження температури тіла теплокровних тварин нижче + 20°С, створивши для цього умови, наближені до таких, що виникають при впаданні тварин у стан анабіозу в природних умовах. Для цього запропонували застосування "аутонаркозу" - суміші вуглекислого газу та кисню у співвідношенні 2:1.

Одним із провідних дослідників впливу низької температури на організм був ще оин вчений [3]. Його праці з описом експериментальних досліджень з гіпотермії друкувалися майже виключно в закор-донних журналах. Він охолоджував кролів до температури тіла + 8-9°С, а ховраха - навіть до - 1° С зі збереженням їх життєздатності. Він встановив, що молоді тварини краще переносять охолодження. Далі (в 20-30-х роках минулого століття) дослідження гіпотермії продовжили патофізіологи. Зокрема, вчений [3] з використанням "аутонаркозу", вперше сформулював причину смерті піддослідних тварин у процесі охолодження.Вона була результатом погіршення коронарного кровообігу. Поряд з цим він вивчав вплив гіпотермії на мікроциркуляторне русло, склад периферійної крові тощо. Значний вклад у вивчення впливу низької температури на організм вніс ще один вчений [14], що у своїх працях глибоко висвітлив питання реакції організму на холодовий фактор. Хоча його роботи "формально присвячені переохолодженню та замерзанню організму, що не має відношення до штучного охолрдження, в них детально висвітлені питання реакції організму на холодовий фактор." Починаючи з 50-х років XX ст., першість у вивченні гіпотермії перейшла до клініцистів[15,16,17].

Дослідження впливу низьких температур на організм у більшості випадків проводилося на білих безпорідних щурах через досить високу чутливість останніх до холоду. Так при температурі - 7°С у білих щурів виникають обмороження, наступає гіпотермія, тоді як у кроликів подібні явища наступають при зовнішній температурі -ЗО°С. Також встановлено, що сумісною з життям температурою тіла для білих щурів є така, що складає + 25°С, для морської свинки вона становить +15°С, кролі при такій температурі гинуть[4,10,14].

Утримування білих щурів при температурі + 6°С скорочує тривалість їх життя до одного місяця. Відповідно до даних літератури навіть вищі (субнормальні) температури викликають у тварин виражені реакції, що є властивими для холодавої травми. Приведені дані вказують на те, що білі щурі є найбільш чутливими до дії холоду.

Перебування щурів при температурі + 5°С вже через кілька хвилин викликає тахікардію, прискорення дихання, спазм кровоносних судин шкіри, зміну поведінкових реакцій, що вказує на збудження симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Виникає рефлекторне розширення судин слизових оболонок внутрішніх органів та верхніх дихальних шляхів.

Замерзання є крайнім виявом гіпотермії. Воно виникає, коли зниження температури зовнішнього середовища приводить до зниження температури організму, що перевищує фізіологічні коливання останньої. Одним із видів охолодження, що застосовуються в експериментах, є штучна гіпотермія - охолодження організму, що проводиться при виключенні механізмів терморегуляції за допомогою фармакологічних середників.

Під впливом гіпотермії кількість крові, що притікає до органів, є неодинаковою. Проводячи охолодження крові із застосуванням артеріовенозних шунтів, визначено, що при досягненні температури + 20°С кровообіг органів черевної порожнини становить лише 40% від вихідного рівня, в той час як в нирках – 8%.

Загальну гіпотермію для дрібних тварин здійснювали за допомогою ванночок із холодною водою з виключеними механізмами адаптації (під єфірно-масковим наркозом) і без виключення цих механізмів, що приводило до різних типів охолодження тварин.

Швидке охолодження викликає желатинування солей протоплазми, що веде до виділення рідини. Внаслідок цього у протоплазмі клітин виникають істотні структурні зміни: згортання та випадання колоїдів, збільшення в'язкості протоплазми та її розшарування, формування гранул. Причиною загибелі клітин є порушення рівноваги ферментних реакцій та зміна вибіркової проникності клітинної мембрани.

Дослідженнями встановлено, що при швидкому заморожуванні відбувається "захоплення" клітин кришталиками льоду та стискання їх у вузьких каналах, що веде до деформації поверхні клітин.

Проте, інші дослідники вкаузють на те, що змертвіння клітин при їх охолодженні до від'ємних температур викликано не механічним пошкодженнням останніх внаслідок утворення льоду, а хімічним. Воно зумовлене тим, що при поступовому зниженні