Ущільнення матеріалу дає змогу виготовити з нього тонкі (завтовшки 5...7 мкм), напівтонкі (0,5...1 мкм) зрізи, які ви-користовують ДЛЯ СВІТЛОВОЇ мікроскопії; для електронної мікроскопії вживають ультра-тонкі зрізи (0,05...0,2 мкм). Ви-готовлення зрізів проводять на спеціальних приладах — мікротомах (для світлової мікроскопії) і ультрамікротомах (для електрон-ної мікроскопії). Тонкий, пів-тонкий або ультратонкий зрізи є прозорими для світлових про-менів або пучка електронів об'єк-тами і дають можливість вивчен-ня їх під відповідними мікроско-пами. Для того щоб розрізня-ти структурні деталі об'єкта, більшість яких не мають природного контрасту, отриманий зріз треба пофарбувати (для вивчення під світловим мікро-скопом) або контрастувати (для електронної мікроскопії).[19]

У гістології існує багато ме-тодів забарвлення пре-паратів і застосовується багато різних барвників залежно від мети дослідження. Гістоло-гічні барвники за поход-женням поділяють на рослинні, тваринні та синтетичні (анілі-нові). Прикладом рослинних барвників є гематоксилін, який одержують з кори кампе-шевого дерева, що росте у Цент-ральній Америці, а тваринних — кармін, який отримують з ко-мах — кошенілі. Абсолютна більшість барвників є синтетич-ними — еозин, фуксин, азур тощо.

Найважливішою є класифі-кація гістологічних барвників за хімічними властивостями, то-му що на ній базується ряд по-нять і термінів, які далі будуть зустрічатися протягом усього, курсу. Отже, за хімічними вла-стивостями гістологічні барвни-ки поділяють на кислі, основні та нейтральні. Властивості кис-лих барвників визначаються групами — СООН, — HSO3, — Н2РО3, це так звані аніонні барвники. Кислі барвники за-барвлюють цитоплазму клітини, їх називають цитоплазматични-ми. Прикладом таких барвників можуть бути еозин (дає ясно-рожевий колір), ясний зелений (дає зелений колір). Гістологіч-ні структури, що здатні забарв-люватися кислими барвниками, називають оксифільними (ацидофільними, еози-нофільними). Це, напри-клад, цитоплазматичні гранули еозинофільних лейкоцитів, кола-генові волокна тощо.

Основні барвники є катіонни-ми, переважна більшість їх у складі молекули має позитивно заряджені атоми азоту. Вказані барвники вибірково забарв-люють ядра клітин і тому їх на-зивають ядерними. Прикладом можуть бути гематоксилін (за-барвлює у синьо-фіолетовий колір), кармін (в ясно-черво-ний), сафранін (у темно-черво-ний), азур II (у фіолетовий). Гістологічні структури, що за допомогою фотоемульсії, якою вкривають препарат і прояв-ляють. У тих місцях, де фото-емульсія контактує з радіоактив-ною речовиною, лишаються за-свічені ділянки — треки. Цим методом можна досліджувати обмін йоду в щитовидній залозі, утворення нуклеїнових кислот, білків тощо.

Нейтральні барвники утворюються при сполученні водних розчинів кислого та основного барвників, наприклад, еозинові - кислий метиленовий синій. Крім того, слід розрізняти нейтральні барвникові суміші ,коли у розчині одночасно присутні основний та кислий барвники .Структури ,які одночасно сприймають як основні ,так і кислі барвники називають нейтрофільними. Прикладом можуть бути гранули нейтрофільних лейкоцитів.Здатність гістологічних структур змінювати колір основного барвника позначається терміном метахромазія .Метахроматично забарвлюється зернистість базофільних лейкоцитів тощо. Препарати завжди фарбують сполученням одного кислого й одного основного барвників ,що дає змогу виявити ядро, цитоплазму і всі базофільні й оксифільні структури.

Крім кислих, основних і нейтральних барвників, існують спеціальні, які використовують для виявлення певних речовин або структурою.

Забарвлені препарати звичайно обезводнюють у спиртах, просвітлюють у ксилолі і, заливаючи тонким шаром канадського бальзаму, накривають покривним склом. Після висихання бальзаму отримують постійний препарат, яким можна користуватися протягом довгого часу.

Для електронної мікроскопії зрізи, отримані на ультра мікротомах, розміщують на спеціальних сіточках, контрастують солями урану або свинцю, переглядають через мікроскоп і фотографують. Одержані мікрофотографії є об’єктом вивчення поряд з гістологічними препаратами.

Крім цих видів, є ще мазки, відбитки, тотальні препарати.

Вітальні методи дослідження клітин або тканин дають можливість отримати інформацію про те, як у них відбуваються процеси життєдіяльності, прослідкувати рух, поділ, ріст, взаємодію клітин, їхню реакцію на дію різних факторів.

При вітальному забарвленні барвник вводять в організм живої тварини і він вибірково забарвлює певні клітини. Так досліджують клітини макрографічної системи при введенні три панового синього або літієвого карміну. Суправітальне забарвлення –це забарвлення живих клітин, які ізольовані з організм. Так виявляють лізосоми, мітохондрії, ретикулоцити крові.

2.3.Спеціальні методи мікроскопії

Для вітального або суправітального, а також поствітального досліджень нефарбованих гістологічних об’єктів використовують ряд спеціальних методів мікроскопії – фазоконтрастну, темнопольову, флюоресцентную.

Метод фазового контрасту забезпечує необхідну контрастність досліджуваних нефарбованих структур за рахунок спеціальної кільцевої діафрагми, що вміщується в конденсор і так званої фазової пластинки, що міститься в об’єктиві. Така конструкція оптики світлового мікроскопа дає змогу перетворювати вазові зміни світла, що проходить через нефарбований об’єкт, в амплітудні, що помічаються оком як зміни яскравості. У результаті можна розрізнити структури, що мають показники заломлення.

Метод темнопольової мікроскопії дає змогу бачити нефарбовані структури за рахунок використання спеціального темнопольового конденсора.

Люмінесцентна мікроскопія базується на явищі люмінесценції. При цьому довжина хвилі флюоресценції завжди більша від довжини хвилі збуджуючого світла.

2.4.Гістохімічний метод

Дає можливість визначити локалізацію хімічних речовин у різних структурних компонентах клітин і тканин. При гістохімічних дослідженнях речовини, що входять до складу клітин, реагують з хімічними реактивами і утворюють забарвлені