Настій листків суниці лісової знижує артеріальний тиск, вповільнює ритм і посилює амплітуду серцевих скорочень, розширює периферійні судини.

Малина – Rubus idaeus L.

Кущ (1-2 м заввишки) з родини Розових з річними вегетуючими пагонами і здерев’янілими дворічними стеблами, які утворюють квітконосні гони. Однорічні пагони сизуваті, прямі, вкриті тонкими коричнево-червоними шипами. Листки чергові, трійчасті або непарноперисті, з трьома-п’ятьма або сімома листочками. Листки темно-зелені, з нижнього боку білоповстисті, нерівнопилчасті. Квітки до 1 см в діаметрі, в кінцевому щиткоподібному суцвіття і в малоквіткових пазушних китицях.Чашолистків та пелюсток по 4-5, чашолистки залишаються при плодах. Віночок білий, вільнопелюстковий, тичинок і маточок багато, квітколоже опукле. Плід – збірна соковита кістянка. Плодики на опуклому квітколожі утворюють збірну багатокістянку.

Малина зустрічається в підліску мішаних та рідколистяних лісів, на галявинах, вирубках, часто утворюючи суцільні зарості. Це – тіньовитривала рослина. Цвіте в травні-червні, плоди достигають у липні.

Малина відноситься до лікарських, харчових, медоносних рослин.

Свіжі плоди малини містять 3,6-5,7 % цукрів ( глюкоза, фруктоза, сахароза ), 1,36-2,09 % органічних кислот ( яблучна, лимонна, винна, саліцилова, мурашина ), пектинові речовини ( 0,45-0,71 % ), каротин ( 0,3-0,6мг % ), вітамін В (0,012 мг % ) аскорбінову ( 0,6 мг % ) і Фотієву ( 0,18 мг % кислоти, 42-85 мг % флавоноїдів ( гіперозид, ізокверцитрин, астрагалін, кемпферол-рамнозид та ін. ), слизисті й дубильні речовини ефірну олію фітостерини, мікро – і мікроелементи ( калій, залізо, марганець, цинк, кобальт ).

У квітках і листі малини є дубильні речовини, флавони, органічні кислоти, цукри, вітамін С та мінеральні солі.

У науковій медицині застосовують свіжі й сушені плоди малини. З досвіду народної медицини відомо, що листя малини характеризується в’яжучими, протизапальними, антитоксичними, кровоспинними і кровоочисними властивостями, а квітки – протизапальними і антитоксичними.

Чай із сушених плодів призначають як потогінний і протизапальний засіб при різних простудних захворюваннях. Протипростудні властивості плодів малини пояснюються наявністю в них саліцилової кислоти. Як дієтичний продукт плоди малини споживають у натуральному вигляді при анеміях, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, для збудження апетиту й поліпшення травлення.

Настій листя малини п’ють при хворобах органів дихання, кашлі і гарячці, при проносах і ентероколітах, при шлункових кровотечах і геморої.

Зовнішньо – настій листя застосовують для полоскання при стоматитах, фарингітах і ангінах, для примочок і зрошуваннях при шкірних захворюваннях.

Ожина сиза або звичайна – Rubus caesius L.

Невисокий кущ (0,5-1,5 м заввишки) з родини Розових. Річні пагони дугоподібно вигнуті, циліндричні, з сизим нальотом, густо вкриті прямими або вигнутими шипиками. Верхівки пагонів, пригинаючись до поверхні ґрунту, здатні укорінюватись. Листки трійчасті, з обох боків розсіяноволосисті, з широколанцетними прилистками, листочки до краю неправильно надрізано-зубчасті. Квітки великі, до 3 см в діаметрі, білі, зібрані в негусті щитки, квітконоси довгі, тонкі. Чашолистків та пелюсток по 4-5. Тичинок і маточок багато, зав’язь верхня. Плід сколадна кістянка (до 1 см у діаметрі), чорна, соковита, вкрита сизим нальотом.

Ожина зустрічається в підліску мішаних і листопадних лісів, по берегах водойм, на вирубках. Період цвітіння розтягнутий з травня по серпень, плоди дозрівають через 4-6 тижнів після цвітіння.

Свіжі плоди ожини містять 4,53 % цукрів ( глюкоза, фруктоза, сахароза ), 0,96 % органічних кислот ( яблучна, винна, лимонна, саліцилова ), пектини (0,37 – 0,56 % % ), 0,18 % дубильних і барвних речовин, солі калію, міді і марганцю та вітаміни ( в мг % ) : провітамін А –0,5 – 0,8, нікотинову кислоту - 1,6, аскорбінову кислоту - 5,0 – 38,0, тіамін – 0,033, рибофлавін – 0,03. віта - мін К – 0,05. у листі ожини є дубильні речовини ( до 14% ), флавоноїди, інозитом, аскорбінова кислота, органічні кислоти ( цитринова, ізоцитринова ), слизисті речовини та ефірна олія ( сліди ), у корінні є значна кількість таніну і крохмаль.

З лікувальною метою ожину використовують дуже широко. У народі добре відомі її в’яжучі, протизапальні, бактерицидні, потогінні і сечогінні властивості, здатність заспокійливо діяти на центральну нервову систему, зменшувати у хворих на цукровий діабет кількість цукру в крові.

Настій із сушених плодів або листя визнають за корисний засіб при проносі, дизентерії й катарі шлунково-кишкового тракту, при гострих респіраторних захворюваннях і пневмонії, у випадку підвищеної нервової збудженості та при нефропатії. Свіжі плоди рослини вживають як загальнозміцнюючий, заспокійливий і жарознижуючий засіб. Для місцевого лікування використовують настій із листя рослини. Його вживають при гінгівітах, афтах і захворюваннях горла при екземі, лишаях, виразках і гнійних ранах.

Ожина – лікарська, харчова, медоносна, кормова, фарбувальна рослина. Плоди вживають у їжу свіжими і сушеними, використовують для приготування варення, сиропів, вина тощо.

Родовик лікарський – Sanguisorba officinalis L.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини Розових. Стебло пряме, поодиноке, гіллясте. Листки великі, прикореневі, непарноперисті, знизу блідо-зелені, сизуваті. Верхні листки дрібніші, темно-зелені. Квітки на довгих прямих квітконосах, невеликі, зібрані в суцвіття овальної або довгастої форми, темно-пурпурові. Горизонтальне кореневище й корінь тверді, дерев’янисті, ззовні чорно-бурі, всередині жовті. Цвіте рослина з червня по серпень. Росте на луках, серед чагарників, на узліссях, схилах.

Для виготовлення ліків використовують кореневища разом з коренями. Корені старанно очищають від землі і залишків стебла, миють у холодній воді, ріжуть на шматки розміром 10-15 см і сушать у добре провітрюваному приміщенні, на горищі.

Кореневища й корені родовика містять дубильні речовини пірогалової групи