Рослина використовуються в офіційній медицині. Галенові препарати родовика лікарського мають судинозвужувальні (при місцевому застосуванні ), в’яжучі, протизапальні болетамувальні й кровоспинні властивості, згубно впливають на найпростіші організми, кишкову, черевнотифозну, паратифозну й дизентерійну палички. Рідкий екстракт та відвар кореневищ і коріння родовика дають всередину при кровохарканнях, шлункових, гемороїдальних кровотечах, як засіб проти холециститів, ентероколітів і проносів різної етіології, хронічної дизентерії, при різній патології кишечника, що супроводиться метеоризмом.

Не менш популярним є зовнішнє застосування родовика. Відвар кореневищ і коріння використовують при ангінах, гінгівітах, стоматитах, запальних процесах шкіри, флебіті й тромбофлебіті.

Молоде листя рослини придатне для юшок і салатів.

Висновки

1. У флорі Бистрицької улоговини виявлено 45 видів дикорослих рослин з родини Rosaceae, що належать до 19 родів. Найбільшим за кількістю видів є рід перстач (Potentilla) – 8 видів (17,8 %). На другому місці у родовому спектрі розташований рід шипшина (Rosa) – 7 видів (15,6 %), на третьому – рід приворотень (Alchimilla) – 4 види (8,9 %).

2. Дикорослі види родини Розових відзначаються різноманітними еколого-ценотичними особливостями. Переважають рослини лісових фітоценозів. До неморального флороценотипу належать 17 видів (37,8 %). В лучно-болотних ценозах зустрічається 6 видів (13,3 %), в лучних – 4 види (8,9 %) і лучностепових – 4 види (8,9 %). До видів синантропної флори, тобто рудерально-сегетального флороценотипу належить 9 видів (20 %).

3. За відношенням до зволоження ґрунту переважають мезофіти – 26 видів, або 57,8 %, і мезоксерофіти – 13 видів (28,9 %). До мезогігрофітів належать 4 види (8,9 %). Два види (4,4 %) є гігрофітами.

4. За відношенням до режиму освітленості більшість досліджуваних видів рослин належать до геліофітів – 22 види (48,9 %), 15 видів (33,3 %) є факультативними геліофітами. Вісім видів (17,8 %) є сціофітами.

5.За класифікацією життєвих форм Раункієра, переважна більшість досліджуваних рослин (24 види або 53,3 %) належать до гемікриптофітів; 17 видів, або 37,8 % - до фанерофітів; 3 види (6,7 %) – до хамефітів Один вид – перстач норвезький (Potentilla norvegica) належить до терофітів.

Більшість трав’янистих видів рослин з родини Rosaceae мають важливе практичне значення як лікарські (44 види), харчові (15 видів), вітамінні (32 види), декоративні(19 видів), медоносні рослини. Переважна більшість видів у флорі Бистрицької улоговини є досить поширеними рослинами, тому їх можна використовувати при дотриманні загальноприйнятих вимог щодо їх заготівлі.

Серед досліджуваних видів виявлено три види, занесені до регіонального червоного списку. Це – вовче тіло звичайне (Comarum palustre), перстач білий (Potentilla alba L.), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris Moench) та гадючник в’язолистий (F.ulmaria (L.) Maxim.). Це цінні лікарські рослини, запаси яких у місцевій флорі незначні, тому їх необхідно берегти та контролювати їх чисельність.

література

Береговий П.М. Геоботаніка. – Київ: Радянська школа, 1966. - 208с.

Визначник рослин України. Київ: Урожай, 1965. - 875с.

Визначник рослин Українських Карпат. - Київ: Наукова думка, 1977. - 434с.

Вісюліна О.Д. Дикоростучі лікарські рослини. – Київ: Здоров’я, 1953. - 20с.

Воїнственський М.А. Природно – заповідний фонд України. – Київ: Урожай, 1986. – 356 с.

Геоботанічне районування Української РСР.- К.: Наукова думка, 1977.- 304с.

Голубець М.А., Малиновський К.А. Рослинність // Природа Українських Карпат.- Львів: Вид-во Львів.ун-ту, 1968.- С. 125-159.

Жизнь растений – том 1- 6, Москва: Просвещение, 1980-1982.

Заверуха Б.В. Бережіть рідкісні рослини.-К.: Урожай, 1971. – 96с.

Заверуха Б.В. Флора Волыно-Подолии и ее генезис.- Київ: Наукова думка, 1985. - 192 с.

Зеленая книга Украинской ССР. Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / Под общ. Ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонка.- Киев: Наукова думка, 1987. - 216 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. - Київ: Здоров’я, 1973. - 447с.

Клеопов Ю.Д. Анализ флоры широколиственных лесов европейской части СССР.- Київ: Наукова думка, 1990.- 352 с.

Кожухов Г.М. Культивовані і дикорослі лікарські рослини. – Київ: Наукова думка, 1971. – 248 с.

Кононенко В.І. Мій рідний край – Прикарпаття. – Івано – Франківськ: Плай, 2000.- 376 с.

Малиновський К.А. Охорона природи західних областей УРСР. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1966. – 274 с.

Мельник В.И. Редкие виды флоры равнинных лесов Украины.- Киев: Фитосоциоцентр, 2000.- 212 с.

Мілкіна Л.І. Ботанічні резервати і пам’ятки природи Івано-Франківської області // Охорона природи Українських Карпат та прилеглих території.- К.: Наукова думка, 1980.- С. 142-193.

Мілкіна Л.І. Асоціації листяних лісів Українських Карпат // Укр.ботан.журн.- 1987.- 44, № 6.- С. 36-38.

Морозюк С.С., Протопова В.В. Трав’янисті рослини. – Київ: Урожай, 1986. – 182 с.

Носаль І. Від рослини до людини. - Київ: Наукова думка, 1992. – 482 с.

Определитель высших растений Украины.- Киев: Наук.думка, 1987.- 548с.

Охорона природи Українських Карпат та прилелих територій. – Київ: Наукова думка, 1980. – 264 с.

Природа Івано – Франківської області / Під ред. Геренчука К.І. – Львів: Вища школа, 1973. – 160 с.

Природно – заповідні території та об’єкти