Загальна тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 115-120 днів, але стійкий сніговий покрив відсутній у 25% зим. Навіть у січні, найхолоднішому місяці року, майже половина днів буває з відлигою.

2.7.Рослинний покрив

В історичні часи пануючим типом рослиності на території Передкарпаття були ліси, тепер ліси майже не збереглись [6, 15, 24, 42]. Природна лісова рослинність представлена лісами з дуба звичайного (Querceta roburi), грабово-дубові лісами (Carpineto-Querceta), звичайнодубово-буковими лісами (Querceto roburi-Fageta) [6, 7, 15, 18, 24, 27].

Грабово-дубові ліси (Carpineto-Querceta) є двоярусними насадженнями. Перший ярус менш розвинений. Основу його становлять дуб звичайний (Quercus robur L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill.). У другому ярусі панує граб (Carpinus betulus L.). Місцями трапляються чисті грабові насадження. Через дуже густий другий ярус, утворений грабом, чагарниковий ярус практично відсутній. У трав’яному покриві переважають кілька видів осоки (Carex), анемона дібровна (Anemone nemorosa L.), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.), бугила лісова (Anthriscus sylvestris L. (Hoffm.)), фіалка лісова (Viola reichenbachiana Jord. ex Boreau), маренка запашна (Asperula odorata L.), підлісник європейський (Sanicula europaea L.).

В лісах з дуба звичайного (Querceta roburi) деревний ярус складається з дуба звичайного з домішкою граба, ясена, осики (Populus tremula L.), клена звичайного. Підлісок добре розвинений. В його основі – ліщина (Corylus avellana L.), клен татарський (Acer tataricum L.), крушина ламка(Frangula alnus Mill.), свидина (Swida sanguinea (L.) Opiz), терен (Prunus spinosa L.), глід Липського (Crataegus lipskyi Klok.). У трав’яному покриві переважає осока трясучковидна (Carex brizoides L.). З інших видів найбільш типові – анемона дібровна, яглиця звичайна, маренка запашна, підлісник європейський.

Звичайнодубово-букові ліси (Querceto roburi-Fageta) утворюють одно- або двоярусні деревостани. У першому ярусі домінують бук лісовий (Fagus sylvatica L.), дуб звичайний, домішані ясен, клен звичайний, явір, черешня (Cerasus avium (L.) Moench.), липа серцелиста. Другий ярус є там, де значну участь в утворенні деревостанів бере граб. У слаборозвиненому підліску переважають ліщина, калина (Viburnum Opulus L.), свидина, бузина чорна (Sambucus nigra L.), бузина червона (S.racemosa L.), глід. Трав’янистий ярус несуцільний і добре розвинений лише на галявинах та узліссях. Його основу становлять осока волосиста, маренка запашна, зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum Huds.), щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas (L.) Schott.), підлісник європейський (Sanicula europaea L.), шавлія клейка (Salvia glutinosa L.), веcнівка дволиста (Majanthemum bifolium (L.) F.W. Schmidt.), копитняк європейський.

Лучна рослинність на території Бистрицької улоговини поширена по заплавах рік (заплавні луки) та по верхніх терасах і вододілах (суходільні луки). Заплавні луки зустрічаються в долинах Бистриць Солотвинської та Надвірнянської, Ворони. Основу травостою цих лук складають мітлиця тонка (Agrostis tenuis Sibth.), щучник дернистий (Deschampsia caespitosa (L.) Beauv.) костриця лучна (Festuca pratensis Huds.), різнотрав’я.

Суходільні луки займають міжрічкові простори і ділянки сучасних річкових заплав, що розміщені вище від паводкової межі. Ці луки утворені кострицею лучною та червоною, мітлицею тонкою, гребінником звичайним, бобовими та різнотрав’ям. Проте внаслідок випасання худоби лучна рослинність на більшості територій значно видозмінена.

По заплавах Бистриць та інших річок трапляються невеликі болота з болотною рослининістю. Особливо поширені осокові, злаково-осокові болота [24].

3.Методика та матеріали досліджень

Об’єктами дослідження були лучні й лісові фітоценози, долини річок, околиці населених пунктів та агроценози в умовах Бистрицької улоговини. Предметом дослідження були дикорослі представники родини Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини. Дослідження проводили протягом вегетаційних періодів 2005-2007 років.

Матеріалами досліджень були літературні джерела, матеріали гербарію кафедри біології та екології Прикарпатського національного університету, власні гербарні збори та результати спостережень у польових умовах. Польові дослідження проводились у Тисменицькому районі – околиці смт. Тисмениця, м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, Угорники, Марківці, Черніїв (карто-схема в додатку).

При дослідженні дикорослої флори родини Rosaceae ми використовували маршрутний метод та метод пробних ділянок [1].

На першому етапі дослідження ми прокладали рекогнисцирувальні маршрути, в ході яких відмічали особливості рельєфу, типи рослинності, флористичне багатство в цілому тощо.

Пізніше ми використовували детально-маршрутний метод. Під час детальних маршрутів ми проводили геоботанічні описи, складали перелік видів рослин, збирали гербарій.

Для вивчення рясності, екологічних особливостей видів ми закладали пробні ділянки. В лісових фітоценозах ми закладали пробні ділянки площею 10х10 мІ, а в трав’янистих фітоценозах – 2х2 мІ.

Рясність видів визначали окомірно [1].

Якщо зустрічалася невідома рослина, то її вносили до списку за номером, а пізніше встановлювали її назву за визначником.

Визначення зібраних гербарних зразків проводилось за “ Определителем высших растений Украины“ [22] та “Визначником рослин Українських Карпат” [3].

Віднесення видів рослин до певного флороценотипу здійснювали за класифікацією Б.В. Заверухи [10].

При вивченні екологічних особливостей видів родини Розових враховували відношення рослин до зволоженості та узагальненого сольового вмісту ґрунтів і до освітленості [1].

Життєві форми рослин вивчали за класифікацією Е. Раункієра [1].

Класифікацію представників родини Розових за їх практичним значенням та лікувальними властивостями здійснювали за відомостями у літературних джерелах [4, 12, 14, 20, 21, 39].

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

4.1. Систематичне положення та ареал родини Rosaceae

Родина Розові (Rosaceae) належить до відділу Магнолієподібні або Покритонасінні (Magnoliophyta), класу Дводольні або Магнолієвидні (Magnoliopsida), підкласу Розиди (Rosidae) [8, 34]. До підкласу належать дерева, чагарники та трави з цілісними або різним чином розчленованими