Перстач прямостоячий має також харчове, форбувальне та косметичне застосування.

Гравілат міський – Geum urbanum L.

Багаторічна трав’яниста рослина 40-60 см заввишки з прямостоячими, м’яковолосистими стеблами. Прикореневі листки ліроподібно-перистороздільні, з великою ниркоподібною верхівковою часткою і меншими округло-яйцеподібними бічними сегментами. Стеблові листки чергові, трироздільні, як і прикореневі, притиснутоволосисті. Прилистки великі. Листочки по краю надрізано-зубчасті, з великим верхнім сегментом. Квітки прямостоячі, дрібні (6-10 мм у діаметрі), правильні, розміщені на верхівках стебел, з подвійною вільнопелюстковою оцвітиною.Чашолистків та листочків підчаші по п’ять. Пелюсток п’ять. Вони жовті, оберненояйцеподібні. Тичинок і маточок багато, стовпчики верхівкові, зчленовані у верхній частині. Зав’язі верхні. Плід – збірний, складається з численних горішкоподібних сім’янок з довгим, на верхівці загнутим носиком.

Зустрічається в листяних, рідше мішаних лісах, іноді серед чагарників, по засмічених місцях, вздовж доріг. Це тіньовитривала рослина. Цвіте в травні-червні.

Усі частини рослини містять дубильні речовини, ефірну олію і смоли. Крім того, в коренях виявлено глікозид геїн, а в траві – гіркі речовини, слиз та інші сполуки.

Галенові препарати гравілату міського мають протизапальні, відхаркувальні, жовчогінні, знеболюючі, седативні, кровоспинні і ранозагоювальні властивості.

Гравілат міський – лікарська, харчова, фарбувальна рослина. У народній медицині використовують кореневища і корені гравілату, як протизапальний й антисептичний засіб. Листя гравілату містять вітамін С (до 123,6 мг%) і придатні для приготування салатів, зелених борщів, супів.

Гадючник звичайний – Filipendula vulgaris Moench.

Багаторічна трав’яниста рослина 30-80 см заввишки з тонким кореневищем, з веретеноподібними або майже кулястими бульбами.Стебло одне або кілька, прямостояче, нерозгалужене, слабооблистнене. Прикореневі листки зібрані в розетку, переривчасто-перисторозсічені, мають до 20 пар видовжених, глибоконадрізаних або перистозубчастих бокових часток. Стеблові листки нечисленні, з великими прилистками, що зрослися черешками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, зібрані в кінцеву багатоквіткову волоть. Оцвітина подвійна, шестипелюсткова, чашечка вільна. Віночок з вільних, зовні рожевих пелюсток. Тичинок багато, маточок 5-15, зав’язь верхня. Плід – складна листянка.

Гадючник звичайний зустрічається у мішаних лісах на галявинах, узліссях, у чагарниках. Це тіньовитривала рослина. Цвіте у червні-липні.

Усі частини рослини містять дубильні речовини (14-36%) і глікозид гаультерин (близько 0,03%). В коренях, крім цього, є крохмаль, а в траві – аскорбінова кислота, ефірна олія і флавонова сполука гіперин.

Гадючник звичайний відноситься до лікарських, харчових, медоносних, дубильних, фарбувальних рослин.

Рослина використовується у науковій та народній медицині як в’яжучий, потогінний та сечогінний засіб. Використовують при подаграх, ревматизмах, при болях у шлунку.

Кореневі бульби гадючника шестипелюсткового, що містять багато крохмалю, вживають у їжу. Гадючник – добрий літній медонос та пилконос.

Парило звичайне – Agrimonia eupatoria L.

Багаторічна трав’яниста рослина. Стебло прямостояче, заввишки до 80 см, опушене. Листки переривчасто пірчасті, переважно зібрані в прикореневу розетку. Квітки золотаво-жовті, зібрані в довгу колосовидну китицю. Плоди – горішки з виростами-причіпками, завдяки чому рослина отримала народну назву “реп’яшок”. Цвіте у червні-серпні, плодоносить в кінці липня-серпні. Рослина є досить поширеною на пасовищах, на схилах горбів, у чагарниках.

Трава парила звичайного містить до 5% дубильних речовин, ефірну олію (біля 0,2%), стероїдні сапоніни, кумарини, гіркоти, органічні кислоти (яблучна, лимонна ), холін, вітамін С, нікотинову кислоту, вітаміни групи В, сліди алкалоїдів та значну кількість кремнезему.

Для виготовлення ліків використовують траву парила звичайного, яку збирають під час цвітіння.

Галенові препарати парила звичайного мають в’яжучі й сечогінні властивості. Збуджують апетит і рефлекторно посилюють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації обміну речовин, виявляють кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості. Експериментально підтверджено й глистогінні властивості речовини. Зовнішньо настій парила вживають при запальних процесах порожнини рота і верхніх дихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах і дерматитах, для спинення паренхіматозних кровотеч, при геморої. Використовують парило звичайне і в гомеопатії.

Суниці лісові – Fragaria vesca L.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини Розових з бурим кореневищем та пагонами, що стеляться по землі та вкорінюються. Лістки трійчасті, на довгих опушених черешках, зверху майже голі. Квітки білі, в щитковидному суцвітті. Плоди – дрібні горішки, розміщені на м’ясистому розрослому довгастому червоному квітколожі, яке в народі називають ягодами. Суниці ростуть на узліссях, у розріджених лісах, серед чагарників, на сухих схилах.

Заготовляють плоди, листки і кореневища суниці лісової. Листки зривають перед початком або під час цвітіння рослини, аж до їх в’янення. Вони мають бути чистими, непошкодженими, зеленими. Плоди й листки суниці застосовуються офіційною медициною.

Листя суниці містять дубильні речовини, флавоноїди, алкалоїди ( сліди ), аскорбінову кислоту ( у свіжому листі до 280 мг % ). Свіжі плоди суниці містять каротин ( 0,5% ), вітамін С ( до 50 мг % ), вітамін В ( сліди ), флавоноїди ( галактозид пеларгонідину, ціаніди новий глікозид), яблучну й саліцилову кислоти, дубильні ( до 0,4 %) і пектинові ( до 1,5 % ) речовини, цукри ( до 9.5 % ), ароматичні сполуки сполуки заліза, фосфору, кальцію, марганцю і кобальту.

Популярність плодів суниці як дієтичного і лікувального засобу пояснюється їхніми смаковими якостями. Які поєднуються з широким діапазоном лікувальної дії. Плоди суниці тамують спрагу, збуджують апетит, покращують травлення, виявляють сечогінну і жовчогінну дію, мають антимікробні, протизапальні й потогінні властивості, діють як гіпоглікемічний і антитиреоїдний засіб.

Позитивний терапевтичний ефект спостерігається при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, коліті, атонічному запорі, жовчнокам’яній та нирковокам’яній хворобах, захворюваннях селезінки, цукровому діабеті та гіпохромній анемії.

Свіжий сік або настій із сушених плодів використовують як протизапальний та дезодоруючий засіб для полоскання ротоглотки,