Ряд дослідників відмічають слабку або взагалі відсутність кореляції вегетативної сфери і генеративної (Любарський, 1981).

За кордоном обширні дослідження проводяться Дж. Харпером і його учнями і послідовниками. Роботи школи Дж. Харпера присвячені головним чином різним аспектам самопідтримки (демографія) і внутріпопуляційного регулювання.

Опис загальної морфологічної будови та поширення багатьох видів папоротей в поєднанні з анатомічними особливостями будови містяться в таких збірниках: “Жизнь растений” [14], “Визначник рослин Українських Карпат” [4], “Ботаніка. Вищі рослини” [35].

2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1.Географічне положення.

Дослідження проводилось проводилось протягом 2005-2008 р. Нами було досліджено 4-ри популяції Dryopteris filix-mas (L), які знаходились на різних висотах над рівнем моря: відповідно I і II-а – 900 м н.р.м, на горі Поварівка у смереково-буковому лісі; а III і IV-а – 1200 м н.р.м, в ялиновому лісі. Тобто об’єкти нашого дослідження знаходились на території КНПП (Микуличинського і Ворохтянського лісництв).

2.2.Геологічна будова.

Вододільні Горгани в межах Івано-Франківської області в напрямку з північного-заходу на південний-схід мають ряд відмінних рис і поділяють на 2 райони: Вишівські і Яблуницькі Вододільні Горгани. Яблуницька верховина тягнеться вузькою смугою від верхів’я Бистриці Надвірнянської до долини Пруту (Ворохта). Вздовж північного схилу вододілу добре помітні повздовжні долина р. Довжинець, верхньої течії Бистриці на заході і верхня ділянка долини р.Прутець на сході.

В Скибовій зоні (Горгани і Покутські гори) низи верхньої крейди складені з мергелів, сланців, пісковиків і вапняків. Найчастіше зустрічаються іноцерамові відклади (досить стійкі сірого кольору вапняки і пісковики, що чергуються з сірими і зеленувато-сірими сланцями).

Верхні товщі іноцерамових відкладів представлені піскуватими сланцями з прошарками тонкошаруватих пісковиків. Їх називають ямненськими (за місцем знаходження біля с. Ямного в долині р. Пруту вище с. Яремчого). Цими породами закінчуються крейдяні світи в Східних Карпатах. Ямненські пісковики характеризуються масивністю, залягають досить товстими шарами, звичайно ясно-сірого або жовтувато-сірого кольору. Завдяки своїй протиерозійній стійкості вони мають різноманітні за формою відслонення – то масивні куполи, то кам’яні поля (розсипи). З них складені гребені і вершини багатьох хребтів Горган.

У вузькій долині Пруту між с. Микуличин і Ворохтою виходи ямненських пісковиків утворюють мальовничі, стрімкі схили, каскади та водоспади, варті охорони. В околицях с. Микуличин на відслоненні порід стрийської світи є чудовий водоспад Капливець.

Долини карпатських рік (заплави, тераси) складаються переважно з алювіальних осадків: пісків, гальки, глини, а також з делювію, щебінки і суглинку [6].

2.3. Геоморфологія

Рельєф гірської частини Івано-Франківської області належить загалом до складчастих гір низької і середньої висоти. Складчасто-покривна будова скибової зони Карпат накладає свій відбиток на геоморфологію усіх горганських хребтів, а саме вона зумовлює їх асиметрію. Як правило, майже усі без винятку горганські хребти мають круті північно-східні схили, які відповідають підгорнутим крилам лусок (скиб) і положисті південно-західні схили, пов’язані з верхніми крилами складок. Стиснутість скиб зумовлює і другу рису горганських хребтів – незначну ширину долин, які заклались між скибами, їх звуженість і малу транспортну доступність. Це й було причиною того, що горганські поздовжні долини в Українських Карпатах є найменш заселеними. Тільки там, де в складі скиб і між скибами виступають м’які породи менілітової або бистрицької світ, які легко піддаються процесам денудації, з’явилися досить широкі і обжиті долини, як наприклад, долини Прутця Чемегівського, Зелениці, Хрепелива, Ріпного, Солонця тощо.

У деяких місцях ці смуги м’яких порід значно розширюються і в них утворилися досить великі улоговини, як наприклад, Ворохтянська або дещо менші долиноподібні (Микуличинська, Кривопільська, Верхнєбистрицька, Осмолодська тощо).

Нарешті є ще одна дуже характерна риса геоморфології горганських хребтів, яка полягає в тому, що як правило, на їх вершинах виступають тверді масивні пісковики ямненської або вигодської світ, які вивітрюючись, утворюють скелясті урвища, кам’яні брили, осипи тощо [6].

2.4. Гідрографія (водні ресурси).

Прут – це ліва притока Дунаю. Він має загальну протяжність 910 км. І площа басейну близько 27500 км2. У межах області, від витоку до м. Снятина Прут має довжину близько 50 км. Джерела Пруту починаються на Північних схилах Чорногірського хребта на висоті понад 1750 м. над рівнем моря. До Ділятина Прут тече майже меридіально, пересікаючи Горгани. Долина ріки тут глибока, вона то розширюється біля виходів м’яких сланцевих порід, утворюючи досить великі улоговини (Ворохтянська, Микуличинська, Ділятинська), то звужується при перетині зон пісковиків. Схили долини звичайно круті, переважно покриті лісом. Нахили на цій ділянці дуже великі, і річка тече зі значною швидкістю 1,5-3м/сек. Русло звичайно кам’янисте, порожисте, часто трапляються водоспади, найбільший з них Яремчанський каскад (вище м. Яремча) [22].

Режим Пруту характерний частими паводками в усі пори року. Навесні паводки зумовлені таненням снігу. Найбільші підняття води буваютьу літній період внаслідок зливних і затяжних дощів у горах. Восени в кінці жовтня і на початку листопада також спостерігається підвищення рівня води. У середньому багаторічний стік розподіляється так: навесні (березень-травень) і влітку (червень-серпень) він становить 55-70%; взимку (грудень-лютий) найменший і дорівнює 10-15% річного стоку.

Льодовий режим тут, як і на інших карпатських ріках, надто нестійкий. Ріка замерзає в кінці грудня і на початку січня, скресання і льодохід починаються в кінці лютого і на початку березня. Середня тривалість льодоставу близько 45-50 днів і коливається в окремі роки в межах 10-80 днів. В межах