2.8. Тваринний світ.

Скельно-лісові Карпати. Фауна хребетних цієї специфічної ландшафтної зони Івано-Франківської області характерна присутністю типових тайгових і гірських видів.

Іхтіофауна біля верхів’я карпатських рік – Свічі, Мізунки, Лімниці, Бистриць, Пруту, Черемошу, Пістинки і інших, які мають характер гірських потоків, налічує мінімальну кількість видів. Це струмкова форель, гольян, гірська щипівка, бабець барвистоногий, миньок. Чисельність їх завжди низька, а поширення спорадичне. У цій зоні є дев’ять видів земноводних, зокрема: карпатський та альпійський тритони, саламандра плямиста, жовточерева кумка, звичайна та зелена ропухи, квакша, трав’яна та ставкова жаби. Фоновими видами цього класу хребетних є карпатський тритон, жовточерева кумка та трав’яна жаба, які трапляються по всіх лісо-рослинних поясах. Зелена ропуха, квакша, ставкова жаба, як правило, не піднімаються вище 800-900 м. над рівнем моря.

Герпетофауна цієї ландшафтної зони представлена веретінницею прудкою та живородящою ящірками, звичайним вужем, мідянкою та звичайною гадюкою. З перелічених видів прудка ящірка, звичайний вуж та мідянка мають лімітоване вертикальне поширення і не піднімаються вище від поясу мішаних або букових лісів (1000-1200 м. над рівнем моря).

Характерною особливістю авіафауни Горган і Чорногори – Вертикальне розміщення деяких популяцій та невелика кількість видів (~150), що трапляються у горах (Ф. Й. Страутман у монографії ”Птицы Советських Карпат” (1954) описує 180 видів птахів, що перебільшено, бо подаються відомості про ті види, яких вже понад 30 років у Карпатах ніхто не бачив) на гніздуванні. До птахів, які не піднімаються в горах понад 700 м. над рівнем моря, належить: осоїд, малий і строкатий дятел, дятел, галка, польовий горобець, мухоловка-строкатка, берестянка. Такі види як перепел, деркач, звичайна горлиця, перевізник, чорний шуліка, хатній сич, сплюшка, одуд, рибалочка, зелений дятел, сіра ворона, грак, сорока, шпак, іволга, щиглик, коноплянка, канареєчний в’юрок, хатній горобець, звичайна вівсянка, польовий жайворонок, сіра та білошия мухоловки, садова і сіра славки, берегова ластівка трапляються до висоти 800-1000 м. над рівнем моря по річкових долинах Черемошу, Пруту, Лімниці з мішаними лісами, де розташовані населені пункти і проходять автошляхи.

До найхарактерніших лісових пернатих, що постійно трапляються у гніздовий час у Горганах і Чорногорі у заростях зеленої вільхи, ялівця та гірської сосни належать: глухар, тетерев, боривітер, зозуля, крук білозобий і чорний дрозди, чорна горихвістка, малинівка, зяблик, шишкар ялиновий, щеврик лісовий та деякі інші [6].

3. МЕТОДИКА ТА ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

А.А. Уранов і його учні в монографії [44] використовували єдину методику збору і обробки матеріалів і єдину термінологію, що дозволяє проводити співставлення всіх наявних даних. При описі великих життєвих циклів рослин різноманітних біоморф використовується порівняльно-морфологічний метод. Для визначення морфологічних особливостей рослин кожної популяції аналізували по 25 екземплярів.

Репрезентативність вибірки оцінювали звичайними статистичними методами: дисперсія, середнє значення, середнє квадратичне відхилення.

При описі структури і динаміки ценопопуляцій рослин збір матеріалу проводили в межах однієї ділянки асоціацій всередині її контура на ізольованій площадці квадратної форми.

Ізольовану площадку вибирали випадковим методом. Розміри ділянки: для першої і другої популяцій (7х3 м2; 8х3 м2), для третьої і четвертої популяції (6х3 м2 і 5х2 м2). На кожній ділянці ми визначали: висоту рослини, глибину залягання кореневища, довжину кореневища, кількість листків 1-го порядку, кількість листків 2-го порядку, кількість листків 3-го порядку, довжину листків 2-го порядку, довжину листків 3-го порядку, кількість сорусів.

Отримані в процесі дослідження обширні цифрові дані потребують обробки методами варіаційної статистики (Weber, 1961; Плохінський, 1970; Зайцев, 1973; Лакін, 1980 і ін.) [15]. Для кожного середнього арифметичного значення (x) визначали похибку Sx, середнє квадратичне відхилення або дисперсію S2x середнє квадратичне або статистичне відхилення Sx, коефіцієнт варіації V,%, показник точності Cs.

-середнє квадратичне відхилення:

Sx=vS2x

де S2x – дисперсія;

-коефіцієнт варіації:

V=Sx/XЧ100%,

де Sx – середнє квадратичне відхилення,

X – середнє значення параметру.

-статистична похибка:

Sx=Sx/vn=vS2x/n,

Sx – середнє квадратичне відхилення,

n – кількість особин у вибірці.

-показник точності:

Cs=Sx/xЧ100%

Sx – статистична похибка.

Для кожної популяції Dryopteris filix-mas нами був визначений індекс морфологічної інтеграції. Індекс морфологічної інтеграції – це відношення числа статистично існуючих зв’язків в координаційний матриці до її загальної кількості. Якщо число статистично існуючих морфологічних кореляцій на рівні існування 99,9% позначають через В, а загальну кількістьт виміряних параметрів через n, то індекс морфологічної інтеграції І рівний:

І=В(n2-n)2х100%.

Відмінності популяцій Dryopteris filix-mas за морфологічними параметрами встановлювали згідно критерія Стюдента, відповідно:

2,06 – рівень значущості – 5%.

2,8 і вище =1% (99%).

3,75 - =0,1% рівень значущості – 99,9%.

Класифікація популяцій проводиться згідно з робіт Т.А. Работнова (1950а), А.А. Уранова і О.В. Смирнової (1969) .

4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

4.1. Систематичне положення та поширення роду Dryopteris.

Відділ Папоротеподібні, або Поліподіофіти (Polypodiophyta),

Клас Папоротевидні, або Поліподіопсиди (Polypodiopsida),

Підклас Поліподіїди (Polypodiidae),

Порядок Поліподієві, або Багатоніжкові (Polypodiales),

Родина Щитникові, або Аспідієві (Dryopteridaceae, або Aspidiaceae),

Рід Щитник (Dryopteris),

Вид Щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas) [35].

Українська