Фізико-хімічні властивості цієї групи, склад і вміст гумусу та поживних речовин майже такі, як і в прилеглих буроземів. Вони лише більше перезволожені. Основною їх перевагою перед іншими карпатськими грунтами є те, що вони залягають на вирівняних ділянках, не зазнають ерозії. У зв'язку з цим дернові грунти інтенсивно використовують у сільському господарстві.

2.5 Клімат

В Карпатах для року в середньому переважають північно-західний та південно-східний напрямки вітру. Частково з напрямком вітру пов'язані температура і вологість повітря. Хід року температури повітря континентальний. Середня температура липня становить 10-150С, а січня - - 0С. Річна сума опадів в горах залежить від висоти над рівнем моря. На хребті Вододільних Горган їх кількість сягає 1100-1200 мм на рік. Для повної характеристики клімату території виділяють теплий і холодний періоди. Тривалість теплого періоду в горах (на висоті 1300 м) становить до 250 днів. Приморозки припиняються на весні в травні, а починаються осінню у вересні, отже безморозний період триває 130 днів.

До холодного або зимового періоду належить частина року з негативною середньою добовою температурою повітря. Загальна тривалість зими в Карпатах – 105-150 днів (у межах висот 500-1500 м). Найнижчі температури в гірських долинах і улоговинах, куди стікає і застоюється холодне повітря, можуть бути до – 300С. Проте сильні морози бувають рідко. Переважно коливаються в межах від –80С до –200С.

За кліматичним районуванням хребет Вододільних Горган можна віднести до помірно-холодної зони і прохолодної зони, що випливають із п'яти термічних зон території івано-Франківської області.

Помірно-холодна зона розташована між висотами 950-1200м і виражена на схилах і міжгірних долинах. Термічні ресурси зони дозволяють вирощувати в долинах коренеплоди.

Прохолодна зона виражена в межах висот 750-950 над рівнем моря, на схилах гір, вкритих лісами і чагарниками, а також між гірничими долинами, де є достатньо тепла для вирощування льону, коренеплодів, картоплі.

2.6 Поверхневі води

Група рік – Свіча, Ріка, Лімниця та інші – своїми сильно розгалуженими верхів'ями починається на північних схилах Карпатських гір на абсолютній висоті 700-1800м, де річна сума атмосферних опадів становить 900-1500 мм. Середні й нижні їх течії протікають по Передкарпаттю, де також випадає багато атмосферних опадів (понад 700 мм). Долини Карпатських рік вузькі і глибокі. Русла кам’янисті, звичайно порожнисті, вкриті галькою і величезних розмірів валунами. Загальна густота річкової сітки з врахуванням річок довжиною до 10 км становить 0,31 км/км2, а всіх малих річок 1,3 км/год.

Швидкість течії рік зумовлена нахилом поверхні. В верхів'ях карпатських рік вона досягає 1-2 м/сек., а під час сильних паводків навіть і більше.

На виході з Карпат на Передкарпатську височину схил рік різко зменшується, швидкість течії також сповільнюється від 0,7 м/сек. Біля виходу з гір до 0,1 м/сек. біля гирла. Долини рік звичайно широкі, дно і русла покриті галечниками, пісками та іншими крихкими наносами, причому чим ближче до гирла, тим розміри гальки і потужність галечника зменшується, уступаючи місце піскам і річному мулу.

Карпатські ріки одержують живлення, головним чином, дощове і снігове, ґрунтове живлення є додатнім.

Гідравлічний режим Карпатських рік дуже складний. Річний хід стоку і рівнів характерний різкими коливаннями, частими паводками, які спостерігаються у всі пори року: навесні – від танення снігу, влітку і восени – від випадання сильних дощів, взимку – внаслідок раптових відлиг, які супроводжуються дощами і таненнями снігу.

Карпатські ріки належать до рік з паводним режимом, тобто характерні систематичними і частими паводками у всі пори року. Стік карпатських рік за порами року в середньому розподіляється так: навесні (березень-травень) – 45%, влітку (червень-серпень) – 22,4%, восени (вересень-листопад) – 17,1%, взимку (грудень-лютий) – 16,1%. Середній багаторічний модуль стоку для рік Карпатської зони коливається у межах 24-18 л/сек. з 1 км2. Середня багаторічна витрата води становить 2-4 м3/сек.

Карпатські ріки, як правило, взимку покриті льодом, де льодовий режим надто нестійкий і протяжність льодоставу звичайно невелика. За береги, плавучі льодники, так зване сало, у верхів'ях карпатських рік з'являються у середньому в кінці третьої декади листопада, ранні – в кінці жовтня і на початку листопада, пізні – в двадцятих числах грудня. Тривалість льодоставу в середньому становить близько 50-60 днів в горах.

Найбільші карпатські притоки Дністра в межах Івано-Франківської області – Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська.

Свіча бере початок з хребта Вишківських Горган на висоті 1155 м. Загальна довжина ріки – 107 км, з них більше половини припадає на карпатську частину, де вона приймає численні притоки: Кукіль, Мізунка, Лужанка та інші. Площа водозбору становить 1493 км2.

2.7 Рослинний світ

У гірській частині особливо поширені букові та ялинові ліси, значно менші площі займають соснові, ялицеві і мішані хвойно-широколистяні ліси. Соснові ліси з сосни звичайної збереглися на незначних площах, переважно лише на схилах Карпат, на кам'янистих, слабо звітрюваних розсипищах ямненського пісковика і на болотах верхового і перехідного типів. З утворенням дерево станів сосна піднімається у гори до 1400 м над рівнем моря.

Яликові-буково-ялицеві ліси поширені на висоті 450-1150 м над рівнем моря. У першому ярусі поруч з ялицею є ялина, рідше бук, в другому – бук, в'яз, явір, клен гостролистий. Дуб відсутній. Граб трапляється поодиноко лише внизу. Бонітет ялиці – І-ІІ, тільки в сирих типах – ІІІ-ІV.

Підлісок не розвинений, а