Загальна площа Городенківського району становить 44548 га.

Загальна площа с. Слобідки становить 1200 га. В тому числі 800 га орної землі.

3.6. Клімат

Кліматичні умови дуже різноманітні. Це пояснюється не лише складністю рельєфу території (гори, височини, рівнини, річкові долини), але й наявністю великих лісових масивів. У зв’язку з цим забезпеченість теплом і вологою в різних районах області неоднакова. Клімат Городенківського району яскраво континентальний. Сам район становить найдальше на захід висунутий екравець так званої причорноморської смуги, для якої із диковиступаючих чагарників є характерна Азолія. Її зустрічаємо у Городниці, Передіванню.

Температура: Середня місячна температура повітря найтеплішого місяці - липня в гірських районах становить 14,5° - 16° , передгірних - 16° - 17,5°, низинних - 17,5° 19°С, а найбільш холодного зимового місяці - січня в гірських районах - 6° - 8°, передгірних - 4° - 5,5°, низинних - 4,5° - 5,5°С нижче нуля.

Найбільш забезпечені теплом низинні райони. Тут сума середніх добових температур понад 10° становить 2400-2600°, у гірських районах вона не перевищує 1500-2600°. Середня тривалість вегетаційного періоду в рівнинних районах 220, у гірських - 190 днів.

Опади: Івано-Франківська область знаходиться в зоні найвологішого в Україні клімату (коефіцієнт зволоження 1,5 - 3,0). Середньорічна кількість опадів змінюється від 600 до 1550 мм. Така велика різниця пояснюється наявністю гір, які зумовлюють орографічне підняття повітря по схилах з подальшим хмароутворенням. Значна амплітуда висот на відносно невеликій території (від 200 до 2000 м н.р.м.) є причиною прояву висотною поясності природних умов, у. Тому числі і атмосферних опадів.

Вітри: На території переважають вітри північно-західні і західні більше 54%. Вітри північно-східного і східного напрямку становить 34%. Швидкість вітру по багаторічних спостереженнях становить від 0 до 3,2 м/с. Вітри із швидкістю більше 15 м/с рідкісні. Особливо ранньою весною.

3.7. Рослинний покрив

В історичні часи пануючим типом рослинності на території Івано-Франківської області були ліси. І тепер за лісами зберігається панівна роль. На рівнині і в передгірних районах ліси займають понад 30%, а на схилах Карпат - досягають 60%.

Майже не збереглася у непорушеному стані природна трав’яна рослинність, оскільки більша частина безлісих територій розорана під сільськогосподарські угіддя. Серед трав'янистих формацій найбільш поширені луки, які займають певні площі на заплавах найбільших річок, зокрема Дністра, серед лісів та на безлісих вершинах гір — полонинах. Болота і на рівнині, і у високогір’ї дуже нечисленні. На невеликих ділянках збереглися фрагменти степової рослинності.

Степова рослинність.

Степова рослинність невеликим ділянками збереглася у північній частині області на Покутті, Передкарпатті, Опіллі.

Урочища с.Слобідки фітоцепотично неоднорідний. Домінанти первинних типів цієї місцевості - вівсюнець скельний (Hebictotrichon deserborum), ковила волосиста, або тирса (Stipa capillata), осока низька (Сагех humilis), осока гірська (Сагех montana), сеслерія Гейфлерова (Sesleria Heufleriana), костриця волнійська (Festura rallesiuca). На місці зрушених первинних степових ценозів поширилося угрупування з домінуванням бородача звичайного (Botriochloa ischaemum). Його розглядають як сукцесійну стадію у розвитку угрупувань осоки низької (Саrех humilis Leyss) та костриці волнійської (Festura rallesiuca).

Відповідно до екології едифікаторів та структури рослинних угрупувань, які вони утворюють, розрізняють справжні степи (або скельно-степову рослинність), лучні степи і остепнені луки.

Основа травостою волосисто ковилового степу - ковила волосиста, або тирса (Stipa capillata), дзвоники розлогі (Campanuba patula L.), самосил гайовий (Teucrium chamaedrys L.), материнка звичайна (Origanum vulgare L.), чебрець повзучий (Thymus serpiflum L.), м’ята довголиста (Mentha longi Lolia (L.)L.), дурман звичайний (Dutura stramonium L.), паслін солодко-гіркий (Solanum dolcamara L,), повитиця європейська (Cuscuta europaea L.).

До лучних степів належать угрупування осоки низької (Carex humilis Leyss), які визначаються зімкненням, низькорослим рослинним покривом. Однаково успішно ростуть на гіпсах, вапняках і більш положистих місцях. У складі травостоїв, разом з типовими видами значну участь беруть лучні види. Характерні види: осока низька (Carex humilis Leyss), дзвоники розлогі (Campanuba patula L.), ковила волосиста, або тирса (Stipa capillata), самосил гайовий (Teucrium chamaedrys L.), будяк кучерявий (Caroluus crispus L.), полин звичайний (Artemisia vulgarius L.), горицвіт весняний (Aolonis verpalis L.), подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata L.)

Остепнені луки пов’язані з достатньо зволоженими положистими схилами і зникненням рельєфу, як на гіпсах, так і на вапняках, нерідко поблизу від лісових узлісь (дібров). Це угрупування з найбільш пишно-розвиненними високостійкими травостоями, у складанні яких, разом із степовими і лучними видами, беруть певну участь також лісові і навіть гірські види.

Урочища с.Слобідки багаті як на степову рослинність, так і на лучну рослинність.

Лучна рослинність на території рівнинної частини Івано-Франківщини поширена на заплавах рік (надрічкові або заплавні луки) та по верхніх терасах і вододілах (суходільні луки).

На території села особливо поширені тонкомітличники (Agrostideta tenurs), дернистощучникові (Deschampsieta coespitosae), лучнокострицеві (Festuceta pratensis) та різнотравні луки, осокові луки. Середньотрясучкові (Brizeta mediae) та лучнотонконогові (Poeta pratensis) представники також є.

Тонкомітличники (Agrostideta tenurs) займають найсухіші ділянки з низьким рівнем ґрунтових вод. Флора складається зі 40-50 видів. Травостій різнотравно-злаковий.

Лучнокострицеві луки (Festuceta pratensis) пов’язані з місцями зростання більш вологими, ніж тонкомітличники. Травостій дрібно злаковий. Флора налічує 55-65 видів. Едифінотори таких луккостриця валлійська (Festuca rallesiace), субдомінанти - конюшина лучна (Trifolium pratense L.), тонконіч дібровий (Poa