Стебло

Стебло з'єднує корінь і листя, по ньому пересуваються вода, розчини мінеральних солей і органічних речовин. У стеблі часто відкладаються запаси поживних речовин. Розгалуження його дає крону. На стеблі утворюються листки і органи статевого розмноження.— квітки. Воно часто є органом вегетативного розмноження рослин. Видозміни стебла є органами захисту, асимі-ляції та ін.

Ріст рослин супроводиться їх розгалуженням. Найбільш поширені три типи галуження: дихотомічне, моноподіальне і симподіальне.

Дихотомічне галуження виявляється в тому, що точка росту ділиться на дві і ріст відбувається в двох напрямах, тобто утво-рюються дві рівнозначні гілки. Через якийсь час точки росту цих гілок знову діляться і т. д. Дихотомічне галуження властиве водоростям, мохам, плаунам.

Моноподіальне — це таке галуження, коли головний пагін весь час росте з верхівкової бруньки, а бічні — з бічних. Воно характерне для ялини, сосни, модрини.

Симподіальне галуження виникає з дихотомічного або моноподіального. Прикладом першого може бути селагінела, в якої одна з гілок розвивається швидше, зсуває вбік другу гілку і набу-ває положення головної осі. Через якийсь час повторюється те саме. В результаті такого росту головна вісь складається з окре-мих частин.Симлодіальне галуження, що виникає з моноподіального, характерне для дерев — берези, верби, в'яза, липи та ін. У цьому випадку з верхівкової бруньки головна вісь розвивається протягом короткого часу. Потім головна брунька відстає в рості або зовсім відмирає, і ріст головної осі продовжує бічна брунька. Через певний час і ця брунька відмирає, поступаючись місцем перед іншою бічною брунькою. В результаті такого росту головна вісь складається з кількох частин.

Форма стебла. Найпоширеніша форма - циліндрична. У по-перечному розрізі стебло буває округле (у берези, дуба, сосни, ялини); тригранне (в осок, смикавця); чотиригранне (у губо-цвітих — глухої кропиви, м'яти, зеленчука), багатогранне (у кактусів);-сплюснуте (у плоскухи). Безлисту частину стебла, на якій розвивається квітка або суцвіття, називають стрілкою (у цибулі, кульбаби). Нижня частина стебла в таких рослин укорочена, листки зібрані в прикореневу розетку.

За будовою стебла всі рослини поділяються на дерева, кущі і трави. У трав стебло часто соковите, м'яке, зелене. Звичайно воно росте протягом одного періоду вегетації. В однорічних рослин стебло часто засихає до закінчення вегетаційного періоду, у багагаторічних з похолоданням надземні частини гинуть, а підземні кореневища, цибулини, бульби) перезимовують. На поверхні грунту часто зберігаються укорочені стебла і прикореневі розетки дворічних і багаторічних рослин (синяк, кульбаба). У більшості злакових стебло складається з порожнистих меживузлів, скріплених вузлами, і називається соломиною.

У дерев і кущів стебла здерев'янілі, тверді. У дерев добре розвинутий стовбур, верхня частина його розгалужується в більш-менш розвинуту крону. У кущів стебла також міцні, здерев'янілі, галузяться від основи, утворюючи 3—15 однакових стебел (ліщина, шелюга, калина). У напівкущів (чебрець, шавлія лікарська) дерев'яніє тільки нижня частина стебел, а верхня (трав'яниста) — щороку підмерзає.

За тривалістю життя рослини поділяються на однорічні, дво-річні і багаторічні.

Однорічні рослини починають свій розвиток з насіння. Про-тягом літа в них утворюються квітка і плоди; до зими вегетатив-ні органи відмирають. До однорічних рослин належать усі хлібні злаки — ярі й озимі (пшениця, жито, ячмінь, просо, кукурудза та ін.). У степах і на луках, де в травостої переважають злаку і бобові, однорічників мало. Значно більше їх у пустинях і на-півпустинях.

У дворічних рослин, повний цикл розвитку відбувається за два роки. У перший рік з насіння виростають добре розвину-тий, часто м'ясистий корінь, укорочене стебло, листя. Протягом другого року вегетації виростає розвинуте стебло з квітками і пло-дами. Найтиповішими представниками цієї групи рослин є морква, буряк, цибуля, капуста.

До багаторічних належить переважна більшість видів рослин світу. Від холодної тундри і до тропіків майже всі рослинні типи (ліс, степ, луки, болота) складаються з багаторічних рослин, до яких належать трави, кущі й дерева. Вони живуть десятки, сотні, а часом і тисячі років. За свій вік вони багато разів цвітуть і плодоносять.

Для повного циклу розвитку (від насінини до насінини) одно-річним ефемерним (з коротким вегетаційним періодом) рослинам степів і пустинь потрібно 25—30 днів. Багаторічні трави відми-рають на 5—30-му році життя, кущі живуть 25—100 років. Най-більш довговічні дерева. Липа може жити 1000 років, ялина — 1200, дуб — 1200, ліванський кедр і тис — 3000, секвойя (мамон-тове дерево) - понад 4000 років.

Стебла бувають прямостоячі, повзучі, чіпкі і виткі. У пере-важної більшості рослин стебло прямостояче. У таких рослин, як суниці, барвінок, вербозілля лучний чай, стебло стелиться по землі. З вузлів утворюються додаткові корені, якими ці рос-лини закріплюються на поверхні, укорінюються. Такі стебла називають повзучими. Квіткові пагони цих рослин розміщуються здебільшого вертикально.

У винограду, плюща на стеблі є пристосування (причіпки, вусики), якими вони прикріплюються до стовбурів дерев, кам'яних стін, гранітних скель. Такі стебла називаються чіпкими,

У бережи польової (Convolvulus arvensis), що засмічує польові культури, плетухи звичайної (Calystegia sepium), яка росте по берегах річок, і хмелю стебла в'ються навколо рослин з міцними стеблами. Такі стебла називаються виткими.

Рослини з чіпкими і виткими стеблами називають ліанами. У флорі помірного клімату ліани зустрічаються рідко. Більше їх у тропічних вологих лісах. Особливо цікава тропічна ліана — ротангова пальма, що має стебло завдовжки до 300 м і завтовшки — 2— 4 см.

Розміри стебел. Стебла бувають різних розмірів. Так, у вольфії безкореневої (Wolffia arrhiza), що росте в стоячих водоймах України, довжина стебла не більша за 2