кам'яного вугілля. Кам'яне вугілля використовується як паливо і сировина в різних галузях промисловості. Із нього отримують бензин, гас, горючий газ, різні барвники, лаки, пластмаси, ароматичні, лікарські речовини тощо.

Сучасні папоротеподібні відіграють помітну роль в утворенні рослинних ландшафтів на Землі. Деякі види папоротей використовують як декоративні рослини (адіантум, аспленій, нефролепис). Із кореневищ щитника чоловічого добувають глистогінні препарати.

Відділ Хвощі

Хвощі представлені переважно викопними формами. Вони виникли на протязі девону і досягли свого розквіту у кам'яновугільному періоді, досягли великої різноманіт-ності форм – навіть до гігантів висотою до 13м. Сучасні

хвощі нараховують близько 32 видів і представлені дріб-ними формами – не більше 40 см у висоту, із них 9 ростуть в Україні. Найбільш поширеними тут є хвощ польовий, хвощ лучний, хвощ болотний. Вони зустрічаю-ться від тропіків до полярних районів, за винятком Австралії, і можуть жити як у болотистих, так і в сухих місцевостях. Деякі види мають в епідермісі кремній, що надає стеблу жорсткості і міцності.

Хвощі є індикаторами кислотності ґрунтів; літні пагони використовують як сечогінний та кровоспинний засіб. Завдяки жорсткості стебел, пов'язаній з наявністю в них кремнезему, хвощі використовують для шліфування меб-лів, чищення посуду. Хвощі – злісні бур'яни, бо легко розмножуються вегетативно.

Відділ Плауни

Плауни були широко розповсюджені в кінці девонсько-го і в кам'яновугільному періодах. Багато із них були високими деревовидними рослинами. На сьогодні зберег-лося незначне, в порівнянні з минулим, число видів (близько 400) – все це невеликі рослини – до ЗО см у висоту. В наших широтах вони зустрічаються у хвойних лісах, рідше – на заболочених луках. Основна ж маса плаунів – мешканці тропіків.

Звичайним у нас видом є плаун булавовидний. Він має дихотомічно розгалужене, густо вкрите дрібними листка-ми, стебло, що стелеться по землі. Влітку на гілочках, що

піднімаються вгору, виростають булавовидні стробіли. Від стебла в грунт відходять корені. Нові наростаючі пагони укорінюються додатковими коренями, старіші – поступо-во відмирають. Так вегетативно розмножуються і розселя-ються плауни. Ріст плаунів відбувається лише в точці росту, оскільки камбій в стеблі відсутній.

Стробіл, або «спороносний колосок», складається із спорофілів, на верхньому кінці яких містяться спорангії, де дозрівають спори. У відповідних умовах із спори пророс-тає невеликий заросток (гаметофіт). Клітини заростка не мають хлорофілу, і він розвивається під землею 12–. 20 років, ведучи сапрофітний спосіб життя, живлячись за допомогою грибів (мікориза). Зміна статевого і нестате-вого поколінь у хвощів і плаунів відбувається так само, як і в папороті. Оскільки гаметофіт плаунів розвивається дуже повільно (12–20 років), ці рослини необхідно обе-рігати.

Спори плаунів використовуються в медицині як при-сипки.

Відділ Голонасінні

Назву голонасінні дано цим рослинам тому, що їхнє насіння розвивається на споролистках відкрито, не обгор-нуте стінкою зав'язі («голе»). Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою,– значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин на суші. В процесі еволюції насінина з'явилась раніше, ніж квітка і плід. У голонасінних насін-ня не захищене стінками плоду і лежить відкрито на спорофілоносних листках.

Не менш важливим пристосуванням до життя на суші є можливість внутрішнього запліднення (без води). Пи-лок голонасінних рослин переноситься повітряними течія-ми. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток (насіннєву бруньку), він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення із насіннєвих зачатків формується насіння. В насінині вже є зародок з корінцем, бруньками і зародко-вими листками (сім'ядолями), вкритими насіннєвою шкір-кою і забезпеченими запасом поживних речовин.

Сучасні голонасінні поділяються на чотири класи: са-говники, гінкгові, гнетові і хвойні. Із них найбільше зна-чення мають хвойні.

Хвойні – найчисленніші і найпоширеніші сучасні голо-насінні рослини, їх нараховується 560 видів. За своїм значенням у природі і для людини вони займають друге місце після покритонасінних і являють собою групу рос-лин, що знаходиться в розквіті. За зовнішнім виглядом – це дерева і кущі різних розмірів: від карликових сосон (сосна-пігмей гірських і субальпійських торф'яників висо-тою до 1 м) до гігантських дерев (секвойя–100 м у висоту і 11 м у діаметрі, мамонтове дерево – до 12 м у діаметрі). Трав'янистих рослин серед хвойних не вияв-лено.

Назву рослинам дали через голчасті (лускоподібні) листки – хвою, що розташована на вкорочених пагонах поодинці або зібрана в пучки. У більшості хвойних листки багаторічні, але у деяких видів вони опадають щорічно (модрина).

Типовими представниками хвойних є сосна звичайна і ялина – основні лісотворні породи лісової зони. Сосна – світлолюбна рослина, зовнішній вигляд якої залежить від умов життя. В густому лісі дерева сосни прямі, стрункі, з гладеньким стовбуром, досягають 35–40 м у висоту. «Прозора» крона розташовується на самій вер-хівці. Нижні бічні гілки не витримують затінення і рано відмирають. На відкритих місцевостях сосни мають крис-лату крону. Соснові ліси зустрічаються в найрізноманітні-ших умовах, у тому числі на піщаних ґрунтах, болотах, крейдяних горах, голих скелях.

Коренева система сосни стрижнева, дуже добре розвинена. Крім довгих коренів, головних або бічних, є короткі дрібні і дуже галузисті бічні, як правило, з мікоризою

Додаткових коренів немає. Форма кореневої системи за-лежить від типу ґрунту. Так, на піску у сосни крім глибоких коренів розростаються численні поверхневі коре-ні. На болотах у неї лише поверхневі корені.

Ялина – вічнозелене високе струнке дерево з конусо-подібною кроною. На відміну від сосни ялина тіньовитривала, в зв'язку з цим нижні гілки живуть довго. Хвоя ялини коротка, жорстка, сидить поодиноко, покриваючи всю гілку, живе на