Розмножується ялина, як і сосна, насінням, але шиш-ки у неї більші, насіння дозріває пізно восени того ж року. Стиглі шишки розкриваються, вивільняючи насіння тієї ж осені або взимку, після чого відпадають цілком. Насіння проростає навесні наступного року на вологому поживно-му ґрунті в тіні дерев. Перші 15 років ялина росте повільно, щорічний приріст складає 5–15 см, після чого вона починає рости швидше і переганяє сосну.

Крім сосни (близько 100 видів) і ялини (до 50 видів) широко відомі такі хвойні, як модрина, смерека, кедр, кипарис, ялівець, туя, тис.

Хвойні рослини поряд з покритонасінними мають важ-ливе значення в природі і для людини. У хвойних лісах нагромаджується велика біомаса. Україна відноситься до малолісних країн. Лише 13,9 % її території зайнято лісами, але їх основу становлять рослини класу хвойних (47,8 %), серед яких поширені представники родів: тис, ялиця, ялина, сосна (23 види), модрина, ялівець. У лісах різних районів північної півкулі головними утворювачами ландшафтів є хвойні. Так, сосни утворюють світлі сухі соснові бори, можуть рости вони разом з ялиною і у мішаних лісах. На піщаних ґрунтах сосна затримує рух пісків, закріплює грунт ярів і урвищ. Ялина разом із смерекою утворюють темнохвойну тайгу. В Україні – на Поліссі і на піщаних терасах річок лісостепової та степової зон – ялина входить до складу суборів (природ-ний сосновий ліс з домішками берези, дуба, осики, ялини тощо).

Відділ Покритонасінні

Покритонасінні, або квіткові, рослини найбільш поши-рені в рослинному світі. Відділ включає близько 240 тис. видів, які об'єднані в 13 тис. родів і 390 родин.

Ростуть покритонасінні в усіх кліматичних зонах від тропічних лісів до тундри і складають основну масу рослинності на Землі. Широке розповсюдження покрито-насінних зумовлене їхньою здатністю переносити яскраве освітлення і сухість повітря, високою пристосовуваністю до мешкання в різних умовах суходолу.

Для цього у квіткових рослин існує цілий ряд особли-востей будови – значних ароморфозів. Перш за все їхньою характерною особливістю є наявність квіток, пло-дів і насіння. Насіння формується із насінних зачатків, захищених стінками зав'язі, що перетворюються в опло-день. Саме через це квіткові рослини називаються ще і покритонасінними. Маточка із зав'яззю, стовпчиком і приймочкою, плід, що розвивається із зав'язі маточки, – нові органи, характерні лише для покритонасінних рос-лин. Гаметофіт редукований до кількох клітин, що значно прискорює його розвиток. Утворенню насіння передують запилення квіток і подвійне запліднення (рис. 71). Для запилення, поширення плодів і насіння у квіткових рослин є різноманітні пристосування.

Для покритонасінних характерна найвища і найсклад-ніша будова вегетативних органів, що дає їм можливість максимально пристосуватись до навколишнього середови-ща. У них добре розвинена провідна система, яка поєднує надземну і підземні частини.

Покритонасінні рослини представлені деревами, куща-ми і еволюційно більш молодими травами. Вважається, що предком квіткових рослин була одна із гілок предків вимерлих насінних папоротей. Починаючи з середини крейдяного періоду покритонасінні займають домінуюче положення. Більшість з них – автотрофи, але є і вторинні гетеротрофи: комахоїдні рослини (росичка, пухирник). Близько 400 видів квіткових рослин позбавлені хлорофілу і ведуть частково (омела) або повністю паразитичний спосіб життя (повитиця, вовчок).

Відділ квіткових поділяється на два класи: дводольні, чисельністю 180 тис. видів, що об'єднані в 10 тис. родів і 325 родин, і однодольні – 60 тис. видів, 3 тис. родів, 65 родин. Обидва класи розвивались у крейдяному періо-ді мезозойської ери. Сучасні систематики вважають, що однодольні виникли від дводольних, відділившись на ранніх етапах еволюції як самостійна гілка. Потім обидва класи розвивались паралельно і незалежно один від одного.

Основні відмінності між цими класами представлені в табл. 6, з якої видно, що у обох класів є чіткі відміни.

Таблиця 6. Характерні ознаки класів однодольних і дводольних

Органи |

Дводольні |

Однодольні

Насіння |

Зародок з двома сім'ядолями |

Зародок з однією сім'ядолею

Коренева система |

Стрижнева |

Мичкувата

Стебло |

Дерев'янисте, трав'янисте, провідні пучки з камбієм, розташовані правильним колом у стеблі |

Трав'янисте (рідко дерев’янисте) , провідні пучки без камбію, розкидані по стеблу

Листок |

Простий, або складний,

цілокраїй або надрізаний |

Простий, цілокраїй

Жилкування |

Сітчасте |

Паралельне або дугове

Квітка |

Чотири-, п'ятичленна |

Тричленна

Запилення |

Комахами (у більшості) |

Вітром (у більшості)

Проте можливі винятки, тому для розпізнавання класів необхідний комплекс ознак.

Класи дводольних і однодольних поділяються на по-рядки, а вони, в свою чергу, на родини-. Більшість пред-ставників, які мають важливе практичне значення, відно-сяться до родин хрестоцвітих (капустяних), розоцвітих (розових), бобових, пасльонових, складноцвітих (айстро-вих) із класу дводольних, злакових і лілійних із класу однодольних.

Основні ознаки цих родин подано в табл. 7.

Таблиця 7. Основні ознаки родин із класів одно- і дводольних

Родина |

Формула квітки |

Суцвіття |

Плід |

Листок |

Представники та їхнє практичне значення

Клас дводольні

Розоцвіті (розові), 3 тис.

видів |

Ч5П5ТМ

Ч5П5ТМ, |

Поодинокі квітки, китиця,

щиток, простий

зонтик |

Горішки у розрослому квітколожі, кістянка, збірна

кістянка, яблуко |

Чергові прості і

складні |

Плодово-ягідні культури: яблуня, груша, вишня, слива, персик, мигдаль, айва, черемха, горобина, малина, суниці

Лікарські рослини: глід, суниці, ожина, малина, горобина, шипшина

Декоративні рослини: троянди, шипшина,

глід, таволга

Хрестоцвіті (капустяні) , 3

тис. видів | Ч4П4Т2 + 4М1 |

Китиця |

Стручок, стру-чечок |

Чергові, прості |

Овочеві культури: капуста, редька, хрін, ріпа, бруква

Олійні культури: ріпак, гірчиця, рижій

Лікарські рослини: редька, гірчиця, хрін, гикавка, грицики

Декоративні рослини: левкой, лакфіоль,

іберійка зонтична

Бур'яни: свиріпа, дика редька, сухоребрик,

Бобові, 12 тис.

видів |

45П3 + (2)Т(9)+1М1 або 10 |

Головка, китиця |

Біб