Курсова робота

Лікарські рослини, що вміщують біологічно активні речовини, які проявляють гіпотензивну дію.

ПЛАН

Ст.

Вступ

1. Коротка характеристика захворювання. При якому використовуються препарати даної фармакологічної дії

2. видовий склад ЛР, які вміщують БАР вказаної дії:–

коротка характеристика зовнішніх ознак рослинної сировини;–

поширення і природні ресурси, райони культивування ЛР;–

умови заготівлі і зберігання даної ЛРС;–

хімічний склад діючих речовин описаних рослин;–

фармакологічні ефекти і застосування;–

рослинні препарати, їх використання в медицині на сьогоднішній день

3. Досвід народної медицини по застосуванню рослин як ЛЗ з досліджуваною дією. Рецепти народних цілителів.

4. Перспективи створення нових лікарських препаратів з рослин.

5. Висновки.

Вступ

Артеріальна гіпертензія – це стабільне підвищення артеріального тиску – систолічного до величини > 140мм.рт.ст. і діастолічного до рівня
> 90мм.рт.ст.

У більшості хворих гіпертонією явних ознак захворювання не спостерігається. Тому гіпертонію іноді називають «мовчазним вбивцею». Єдина ознака, яку відчуває хворий, - це постійні головні болі в потиличній ділянці, що посилюються зранку. Спостерігається також втома і головокружіння. Саме тому, що гіпертонія часто перебігає безсимптомно, особливо важливо виявити її якомога швидше.

Розрізняють два види гіпертоній: злоякісну первинну (есенціальна гіпертонія або гіпертонічна хвороба). При злоякісній формі гіпертонії рівень артеріального тиску вищий і вона більше небезпечна. Також виявляють ознаки порушення функцій різних органів. Гіпертонія цього типу розвивається дуже швидко і може мати летальні наслідки. Приблизно 95% хворих з підвищеним артеріальним тиском страждають на гіпертонічну хворобу.

Хворий злоякісною формою гіпертоній потребує госпіталізації. При лікування гіпертонічної хвороби в цьому немає необхідності, але хворого повинен регулярно оглядати кардіолог.

За даними ВООЗ, біля 15% дорослого населення світу хворіють на гіпертонічну хворобу, а серед людей похилого віку поширення цієї недуги сягає 30-40%. Остаточні причини виникнення гіпертонічної хвороби на сього повністю невідомі (тому хворобу називають есенціальна гіпертонія). Певне значення мають генетичні фактори, порушення функцій нервової, ендокринної систем, гуморальної регуляції серця і судин, надлишкова вага, малорухливий спосіб життя, зловживання жирною їжею, солодощами та інші.

Лікарські засоби займають особливе місце в терапії гіпертонічної хвороби, впливаючи на різні механізми, що призводять до підвищення артеріального тиску. Це блокатори аніотензинперетворюючого ферменту (капотен, едніт, фозіноприл), бета-адреноблокатори (анаприлін, вазокардин, атенолол), діуретики (дихлотіазид, арифон), антагоністи кальцію (ніфідипін, верапаміл), альфа-адреноблокатори (празозин, доксазозин), симпатолітики (резерпін, раунатин) смазмалітики (агапурин, папаверин, дибазол), магнію сульфат.

Своєчасне застосування необхідних хворому гіпертонічною хворобою гіпотензивних засобів сприяє зниженню артеріального тиску, запобігає виникненню важких ускладнень (атеросклероз, крововилив у мозок, стенокардія, інфаркт міокарду, серцева чи ниркова недостатність, нефросклероз, ретинопатія, енцефалопатія, аневризми, діабет), подовжує життя, покращує життя, покращує його якість.

Регуляція артеріального тиску здійснюється нервовою, ендокринною і ренін-аніотензивною системами, а також обміном речовин і, в першу чергу, водно-сольовим. Підтримується артеріальний тиск на певному рівні завдяки роботі серця (ударний і хвилинний викиди), тонусу судин і масою крові, яка циркулює. Тому підрозділяють гіпертонічну хворобу з гіперкінетичним типом гемодинаміки, де головний фактор підвищення артеріального тиску – інтенсивна робота серця. При гіпертонічній хворобі з гіпокінетичним тиском гемодинаміки підвищення артеріального тиску зумовлене збільшенням тонусу судин. Гіпертонічна хвороба зумовлена порушенням виділення електролітів (в першу чергу, солей натрію) із організму.

При лікування гіпертонічної хвороби важливе значення має душевний стан хворого, дотримання режиму праці й відпочинку, обмеження вживання солей натрію кухонної солі), жирної їжі, що містить значну кількість холестерину, вуглеводів. У харчуванні повинні переважати городина, садовина.

Висновок:

Фітотерапія гіпертонічної хвороби включає різні рослини, фізіологічно активні речовини яких здатні комплексно впливати на різні патогенетичні ланки розвитку гіпертонічної хвороби. У цьому цінність лікування лікарськими рослинами. Ще одна позитивна властивість фітотерапії – практично немає побічної дії. Найбільш ефективним є застосування препаратів з рослин при гіпертонічні хворобі І-ІІ стадії.

2. Гіпотензивною дією володіють наступні лікарські рослини, магнолія великоквіткова, глід криваво-червоний, горобина чорноплідна, калина звичайна, сухоцвіт бапновий, барвінок малий, собача кропива, омела біла, астрагал шерстистоквітковий, рауольфія зміїна, шоломниця байкальська.

Горобина (apnie) чорноплідна – Aronia melanocarpa, род. розові – Roseace.

Рослина. Листопадний густий кущ родини розових, заввишки 0,5-2м. Листки чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцевидні, загострені, по краю пилчасті, зверху темно-зелені, знизу – світліші. Кітки двостатеві, правильні, п’ятипелюсткові, білі або рожеві, в щитовидних суцвіттях. Плід – кулястий, чорний, соковитий, яблукоподібний на верхівці із жилками оцвітини, діаметром 6-15мм. Цвіте у травні-червні. Плоди достигають у серпні-вересні.

Поширення. Походить з Північної Америки. На території України вирощують як плодову, лікарську й декоративну росину.

Сировина. З лікувальною метою використовуються плоди, які збирають в вересні – першій половині жовтня. Плоди зриваються руками або зрізають секаторами. Використовують свіжі плоди, які сушать на відкритому повітрі або в сушарках при температурі 40-50оС. Зберігають плоди в прохолодному місці на прийомних пунктах не більше 3 днів з дня збору, а при температурі не більше 5оС до 2 місяців. Якість свіжих плодів регламентується фармакопейною статтею (ФС 42-66-72). Вони кулястої форми, чорні, з сизим нальотом, діаметром 10-15мм. На верхівці плода видно рубчики – місця зростання чашолистків з зав’яззю. Шкіра плодів цільна; м’якоть фіолетово-червона, майже чорне, насіння дрібне, коричневе. Смак кисло-солодкий, в’яжучий. Числові показники: вологості не менше 70% і не більше 83%, золи загальної не більше 1%, недозрілих плодів не більше 2%, пошкоджених шкідниками плодів не більше 0,5%, листків і частин стебла не більше 0,5%, мінеральних домішок не більше 0,5%.

Хімічний склад сировини. Плоди містять ціанідин і його глюкозиди, фенолокислоти (5-6%), флавоноїди – рутин, кверцетин, гесперидин, катехіни; пектинові речовини (2.5%), ; аскорбінову кислоту (110мг%), фолієву кислоту, рибофлавін, нікотинову кислоту, токоферол, каротиноїди, ліпофільні