Згідно вимог Фармакопейної статті (ФС 42-102-72), готова сировина складається з шкірястих цільнокраїх, подовгуватих або обернено-яейцевидних, тупо загострених, біля основи клиновидних листків, довжиною до 10-25см, шириною 4-12см, з верхньої сторони гладких, блискучих блідо-зелених або бурувато-зелених, з нижньої сторони з більш або менш вираженим коричнево-бурим опушенням. Листки черешкові; черешки товсті, короткі, довжиною 3-5см, запах відсутній, смак злегка гіркий. Числові показники: суми алкалоїдів в сировині (в перерахунку на абсолютно суху сировину) не менше 0,1%, вологи не більше 12%, золи загальної не більше 8%, золи, не розчинної в 10% розчині соляної кислоти, не більше 2%, листків темно-бурих з верхньої сторони і почорнівших не більше 7%, органічних домішок не більше 2%, мінеральних не більше 1%.

Готову сировину упаковують в мішки по 10-15кг, зберігають в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін зберігання сировини 4 роки.

Хімічний склад сировини. У листі магнолії великоквіткової є алкалоїди (до 0,14%), рутин і інші флавонові глікозиди (0,24%), ефірна олія (до 0,6%), до складу якої входять ефіри, спирти, феноли, цинеол, цитраль і суміш сесквітерпенів.

Фармакологічні властивості і застосування. Галенові препарати магнолій великоквіткової мають виражені гіпотензивні властивості, пов’язані з наявністю в рослині алкалоїдів та ефірної олії. Зниження артеріального тиску супроводиться сповільненням ритму серця, зменшенням болі у ділянці, препарати ефективні при лікування гіпертонічної хвороби в початковій стадії. Внутрішнє застосування магнолій потребує обережності (рослина отруйна). Як зовнішній засіб настій листя магнолій використовують у народній медицині для миття голови при випаданні волосся.

Рідкий екстракт магнолії великоквіткової (Extractum fluidi Magnoliae grandiflorae). Подрібнену сировину залити 60% розчино спирту у співвідношенні 1:1, настоювати 7 днів, процідити, вживати по 20-30 крапель 3 рази на день до їди. Курс лікування – 1 місяць. Повторний – через 1 місць. Випускають у флаконах по 50мл.

Rp.: Extracti folii Magnoliae grandiflorae fluidi 50,0

D.S.: По 20-30 крапель на прийом 3 рази на день до їди.

Омела біла – Viscum alfum, родина омелові loranthaceae.

Рослина. Багаторічний напівпаразитичний вічнозелений кулястої форми кущик. Гілки голі, зеленувато-жовті, циліндричні, дерев’янисті, вилчасторозгалужені, у вузлах потовщені і дуже крихкі. Листки супротивні, шкірясті, цілокраї, еліптичновидовжені, сидячі, жовто-зелені. Квітки одностатеві (рослини дводомні), жовтій, сидячий, зібрані по 3-6 у головчасте суцвіття в прожилках гілок. Плоди ягодоподібні. Білі, кулясті або коротко овальні, з трохи вдавленою верхівкою. Цвіте в березні-квітні.

Поширення. Омела біла паразитує на листяних (тополя, клен, береза, верба, липа, дуб, в’яз, груша, яблуня) рідко хвойних породах, закріплюючись на них присосками, через які живиться за рахунок дерева на якому оселилася. Трапляється в лісостепових районах, на Поліссі, зрідка на півночі Степу та в Криму.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують молоді гілки з листям (Stіpites Visci cum folies). Заготовляють сировину пізно восени і взимку, використовуючи для цього секатори або гачки. Сушать сировину під наметами або в теплих провітрюваних приміщеннях, розстилаючи її тонким (3-5см завтовшки) шаром на тканині або папері. Штучне сушіння проводять при температурі 40-50оС. Сухої сировини виходить 37-39%. Зберігають у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці.

Хімічний склад сировини. Омела біла містить 0,03-0,10% віскотоксину (біла аморфна речовина, що складається з великої кількості амінокислот і цукрів) - і -віскол, похідні (ацетилхолін, пропіонілхолін), аміни (вікалін, віскальбін, тиролін), спирти (пініт, квебрахіт та ін..), флавоноїди (кверцетин, рамнетин, ізорамнетин, рамназин -3-глюкозид, флавоядоринін А і В, гамофлавоядринін В тощо), жирну олію, аскорбінову кислоту, каротин, смолисті речовини й мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і застосування. Галенові препарати омели мають гіпотензивні, седативні, в’яжучі, кровоспинні й глистогінні властивості. В науковій медицині настій трави омели дають пити при гіпертонічній хворобі 1-2-ї стадії, атонії кишок, при легеневих, носових і тривалих маткових кровотечах, особливо у хворих з артеріальною гіпертонією в клімактеричний період. В народній медицині омелу здавна використовують при шлунково-кишкових, менструальних кровотечах проти епілепсій. Чай із омели рекомендують як загально зміцнюючий засіб для підвищення тонусу життя, ослабшим людям похилого віку та при запамороченні. Основний механізм гіпотензивної дії омели залежить головним чином від зниження збудливості судинорухового центру.

Rp.: Extracti Visci albi fluidi 25,0

D.S: по 15-25 крапель 3 рази на день

Rp.: Vіsculeni 15,0

D.S.: по 20 крапель 3 рази на день

Rp.: Infusi herbaе Visci albi 15,0-200,0

D.S.: по 1 столовій ложці 2-3 рази на день.

Rp.: Dеcocti Visci albi 6,0:200,0

D.S.: по одній столовій ложці 3 рази на день.

Раувольфія зміїна. – Rauwolfia serpentines, родина кутрові – Apocynaceae. Рослина. Невеликий вічнозелений напівкущ коріння вигнуті з пурпуровими бічними корінцями. Поверхня бура, видовжено зморшкувата. Злам світлий, неволокнистий, кора вузька, деревина займає дві третини товщі зрізу. Листки розташовані по 3-5, щільні, голі, довгасто-еліптичні, загострені. Квітки в зонтикоподібних суцвіттях. Віночок білий або рожевий, трубчастий, п’ятилопатевий, лопаті накладені одна на одну. Квітконіжки і чашолистки яскраво-червоні. Плоди червоні, складають з двох соковитих кістянок, які напівзрослися.

Поширення. Раувольфія зміїна росте в Індії, Пакистані, Індокитаї, Таїланді, Індонезії, на Яві, Цейлоні; культивується в Індії. Великий ареал має раувольфія сіра; тропічні райони Південної Америки, Карибський район, Індія, Австралія. У тропічних районах Африки (Конго) росте раувольфія блювотна.

Хімічний склад сировини. В коренях і кореневищах заходиться до 20 індольних алкалоїдів в кількості 1-2%. Серед них