«На шостий нічліг він розташувався знову під зеленим шатром розкидистої ялини, а багаття розклало поряд, навкруги старого смолянистого пня, який, по його розрахунках, винен був жарко тліти всю ніч. Ще не стемніло. На вершині ялини метушилася невидима білка. Вона лущила шишки і час від часу, порожні і розтерзані, кидала вниз. Олексія, в якого тепер їжа не виходила з розуму, зацікавило, що ж знаходить в шишках звір. Він підняв одну з них, відколупнув незайману луску і побачив під нею однокриле насіннячко розміром з просяне зерно. Воно нагадувало крихітний кедровий горішок. Він роздавив, його зубами. В роті відчувся приємний запах кедрового масла. Олексій негайно ж зібрав навколо декілька ялинових шишок, що нерозкрилися, поклав їх до вогню, підкинув віток, а коли шишки нащетинилися, став витрушувати з них насіння і терти між долонями. Він здував крильця, а крихітні горішки кидав в рот.

Тихо шумів ліс. Тлів смолянистий пень, поширюючи запашний, віддаючий ладаном неїдкий дим. Полум'я то розгоралося, то затухало, і з тьми те виступали в освітлений круг, то відходжували назад в морок стовбури золотих сосен і срібних беріз. Олексій підкидав вітки і знов приймався за ялинові шишки. Запах кедрового масла будив в пам'яті давно забуту картину дитинства... Маленька кімната, густо населена знайомими речами. Стіл під висячою лампою. Мати в святковому платті, повернулася зі всеношною, урочисто дістає з скрині паперовий кульок і висипає з нього в миску кедрові горіхи. Вся сім'я — мати, бабуся, два брати, він, Олексій, самий маленький,— сідає навкруги столу, і починається урочисте лущення горішків, цих святкових ласощів. Всі мовчать. Бабуся виколупує зернятка шпилькою, мати — шпилькою. Вона вправно надкушує горішок, витягає звідти горішки і складає їхньою купкою. А потім, зібравши їх в долоню, відправляє разом в рот кому-небудь з хлопців, і при цьому щасливчик відчуває губами жорсткість її трудової, не знаючої втоми руки, що пахне ради свята суничним милом...».

Кедрова тайга, за словами протопопа Аввакума,— богоданні кедрові гаї — в окремі урожайні роки дає валовий урожай горішків до півтора мільйона тонн! З цієї кількості можна отримати:*

220 тисяч тонн харчового білка — високоякісного і легкозасвоюваного*

150 тисяч тонн крохмаля*

500 тисяч тонн чудового висихаючого кедрового масла.

Якщо порівняти з соняшником, то для отримання такої ж кількості рослинного масла потрібно засівати більше мільйона гектарів найродючіших земель. По живильних якостях кедрове масло перевершує соняшникове, вершкове і не поступається прованському.

Промисел виробництва кедрового масла — відвічно російський, сибірський, але, як відзначають фахівці, на жаль, за період Радянського часу зруйнований, секрети виробництва масла до цих пір прочиталися загубленими. Масло з кедрових горіхів одержували на Уралі і в Сибірі з давніх пір. В XIX столітті кедрове масло вже можна було купити, про що вже говорилося вище, на будь-якому сибірському ярмарку. Його виробляли в основному в домашніх умовах і кустарним способом. Горішки сушилися, сортувалися, очищалися від шкаралупи. Дуже часто очищення вироблялося уручну. Ядра горіхів вручну товклися в дерев'яних ступах до отримання кашкоподібної маси, яку перекладали в мідний чан, обмурований цеглиною. Вгорі чану був стік для масла а всередині поміщалася чотирилопастна мішалка, яка приводилася в рух теж руками. Коли маса в чані зігрівалася, в неї додавали гарячу воду і перемішували мішалкою. Масло підіймалося вгору і через жолоб стоку стікало в спеціальний посуд.

Кедрове масло можна одержувати і шляхом холодного пресування. Таке масло більше цінується як по калорійності, так і по своїх цілющих якостях.

Смак в кедрового масла приємний, колір ясно-жовтий або золотисто-янтарний, чудовий горіховий аромат.

Ядра горішків піддають і гарячому пресуванню. В результаті одержують дуже високої якості висихаюче технічне масло. Воно зовсім малим поступається тунговому. Таке масло застосовується для потреб медицини, парфюмерії, у виробництві лаків, фарб і т. д.В 1849 року був виданий перший державний привілей на приготування кедрового масла заводським способом.

З горішків кедра жителі Сибіру готували «пісне молоко» і «рослинні зливання». З підсушених горішків витягалися ядра, їх додатково підсушували і очищали від плівки, перетираючи в руках. Сухі ядра товкли в дерев'яних ступках, підливаючи потроху гарячу воду. Отриману кашкоподібну масу переливали в чавун або глиняний горщик і в російській печі доводили до кипіння — і зливання були готові. Перед вживанням в зливання додавали кип'ячену воду і одержували пісне, або кедрове, молоко. За змістом жирів кедрові горіхові зливання в 2 разу багатше, ніж коров'ячі, і в 2,5 разу — чим м'ясо. По жирності вони в 1,2 разу перевершують курячі яйця. Калорійність кедрових зливань вище, ніж у всіх названих продуктів. Горіхові зливання і молоко як лікувальний засіб народною медициною застосовуються здавна. Вже неодноразово цитований академік П. З. Паллас писав в 1786 року, що рослинні зливання «вживаються в аптеках, з них роблять молоко, яке приписують в грудних хворобах, вони з користю вжиті були сухотними людьми».

До кінця XIX сторіччя ніхто спеціально не досліджував властивості кедрових горіхів. В 1889 року в російській науковій літературі з'явилися перші відомості про физико-хімічні властивості кедрових горіхів. Професор Е. А. Леманн провів аналізи в хімічній лабораторії університету Томська і Дав опис складу ядер сибірського кедра,