Осока волосиста – характерний представник осок, що ростуть у свіжих та вологих лісах. У тінистих широколистих лісах осока часто утворює суцільні, зарості. ЇЇ темно-зелені, м’якоопушені, довгі, пониклі листки неначе оксамитовим килимом укривають грунт під дубами, грабами, кленами та іншими деревами.

Є ще й інші види осоки, які утворюють дерники це такі як:

Осока рання Carex praecox Schreb.

Осока колхідська Carex colchica Gay

На лісових торфово – сорагновець болотах між низенькими деревцями берези й сосни разом з керциками журавлини та інших рослин росте Пухівка піхвова – Eriophorum vaginatum L.

На трав’яно-мохових болотах часто зростають інші види пухівок – вузьколиста – E. Angustifolium Roth. , та широколиста –e. Latifolium Hoppe.

4.21 Родина Плаунові – Lycopodiaceae

Плаун булавовидний - Lycopodium clavatum L.

З ранньої весняної пори милує око своє черговою свіжою зеленнню ця рослина 30-50 си заввишки. Плоди має довге повзуче стебло, що вкорінюється, з багатьма вилчасторозгалуженими гілочками, листки, що густо вкривають стебло, дрібні, на верхівці з добре помітними білими волосками, які разом утворюють маленькі китички. Наприкінці червня на верхівках гілочок плауна розвиваються спороносні колоски із споронилими, в яких утворюються численні спори.

Плаун нерідко зустрічається у мішаних лісах, часто великими ділянками.

Спори плауна широко використовують у медицині. Їх заготовляють тільки стиглими , після пожовтіння спороносних колосків.

Плаун слід використовувати бережливо , охороняти від знищення.

4.22 Родина Вересові – Ericaceac

Багно звичайне –Ledum palustre L.

Багно –вічнозелена рослина 90-125 см заввишки з дерев’янистим стеблом, з черговими шкірястими лінійними листками, краї яких загорнуті донизу. Зверху вони темно-зелені, блискучі, голі, а зісподу, як і молоді гілочки, іржавого кольору, повстисті. Квітки багна з п’ятичленною оцвітиною, білі або жовтувато – білі, зібрані у верхівкові щитковидні суцвіття, запашні. Цвіте багно у травні – червні, запилюється комахами. Плід коробочка.

І заболочених і сирих соснових, мішаних лісах та на фторовищах кущики багна разом з буяхами, чорницею утворюють великі зарості.

Усі частини багна отруйно, мають сильний запах який відлякує тварин. Рослину здавна використовують як лікарську та ефіро-олійну.

Потребує охорони.

Верес звичайний –Calluna vulgaris.

Стебла вересу 30-60 си заввишки, дерев’янисті, тонкі, розпростерті, вкриті дрібними, черипичасто розміщеними листками. Особиво помітний під час цвітіння. Його лілові, рожеві або лілово-рожевіі квіти, зібрані в пониклі однобічні китиці, виділяються на фоні зелених заростей. Цвіте в липні-вересні, запилюється комахами. Плід – маленька куляста коробочка.

На вирубках, лісосіках, згарищах, у розрідженних соснових та мішаних лісах верес звичайний часто утворює суцільні зарості.

Верес – добрий медонос. Бджоли беруть з його квіток багато нектару восени, саме тоді, коли інші медоносні рослини відцвітають або вже відцвіли. Має певне значення як кормава рослина. З молодих пагонів мажна добути жовту фарбу.

4.23 Валеріанові – Valerianaceac

Валеріана лікарська –Valeriana officinalis Auct.

Багаторічна рослинна до 100 см заввишки, струнка з прямим, міцним, усередині порожнистим стеблам та вертикальним коротким кореневищем з багатьма тоненькими корінцями. Кореневище та корінці валеріани мають характерний запах, особливо відчутний при розтиранні . Її листки чималі, непарноперисті, з багатьма парами листочків. Квітки невеликі. Червонувато або білі, з п’ятичленним віночком і малопомітною чашечкою, зібрані в густі щитовидні суцвіття. При плодах чашечка перетворюється на чубок волосків, що має вигляд маленького парашутика. Він сприяє поширенню плодиків – сім’янок за допомогою вітру. Цвіте червень – серпень, запилюється комахами.

Зустрічається у мішаних лісах та на заболочених луках.

Валеріану здавна використовують для виготовлення ліків.

4.24 Родина Геранієві – Geraniaceac

Герань криваво червона - –Geranium sanguineum L.

Багаторічна трав’яниста рослина, 15-50 см заввишки, з вузлуватими кореневищами та висхідними стеблами, рясно опушеними відстовбурченими волосками. Листки в неї арпротивні, пальчастороздільні. Квітки поодинокі, на довгих волосистих квітконіжках з подвійною п’ятичленною оцвітиною з десятьма тичинками. Цвіте червень – липень, запилюється комахами. Плід – коробочка, що за формою нагадує стручок. Коли достигає насіння, плодолистки коробочки відриваються від основи і швидко закручуються. При цьому насіння з силою викидається назовні.

У мішаних та листяних лісах росте однорічна герань Робертова – Geranium robertifnum L. З характерним неприємним запахом, яка відрізняється від криваво червоної дрібними квітками та є підчасторозсіченими листками.

4.25 Родина Зонтичні – Apiaceac

Яглиця звичайна –Aegopodium

Багаторіна рослина з повзучим кореневищем, від якого відходять порожнисте стебло 50-100 см заввишки з кількома листками. Листки двічі трійчасторозсічені, прикореневі – на довгих черешках, стеблові – на кортких, розширених у піхву. Дрібненькі білі квітки мають п’ятичленну оцвітину, зібрані в численні зонитки, що разом утворюють складний зонтик. Цвіте в травні, запилюється комахами. Плід – двосім’янка .

Яглиця звичайна – характерна рослина наших широколистих лісів, що часто під шатами дерев утворює суцільні зарості.

Ця рослина містить багато вітамінів, молоді листки приємні на смак. Ялиця – добрий медонос. Вона відома й як лікарська та корнева рослина, яку поїдає велика рогата худоба.

Товстолисті – Grassulaceac

4.26 Родина Маренові – Rubiaceac

Маренка запашна –Asperula odorata L.

Багаторічна рослина 10-30 см заввишки. Від тонкого повзучого кореневища маренки відростають пряма стоячі чотиригранні стебла з кількома кільцями листків. Листки сидячі, цілокрах, нижні лопаткавидні, верхні – ланцетні. Квітки мають лійковидну чотирироздільну оцвітину, зібрані у верхівкові щитковидні волокна. Цвіте у травні – червні, запилюється комахами.