В другій серії дослідів вивчали дію препарату на тканинний обмін катехоламінів. В цій серії 25 щурам першої групи вводили препарат астрагалу, другій групі тварин – контрольній – ізотонічний розчин натрію хлориду. По закінченні досліду тварин декапітували і визначали в тканинах (головний мозок, серце, печінка, селезінка та наднирники) вміст катехоламінів.

Таким чином, нормалізація артеріального тиску в тварин при (експериментальній гіпертензії (4) може наставати в результаті зменшення концентрації вмісту катехоламінів та впливу препарату астрагалу на центральну нервову систему.

Беручи до уваги попередні дані про гіпотензивний, сечогінний та седативний ефект препарату астрагалу, можна рекомендувати вивчити цей препарат в клінічних умовах для лікування та профілактики атеросклерозу, гіпертонічної хвороби та деяких ускладнень серцево-судинної системи.

Історія застосування в медицині

Зі всіх видів астрагалів офіційним і широко вживаним в науковій медицині є єдиний - астрагал (А.) шерстистоц-ветковий. В деяких джерелах цей вигляд називали пухнастоквітковим (пухнастокольоровим), але ця назва відноситься до близького вигляду. pubiflorus D.C., не є лікарським. А. шерстистоквітковий розглядається як офіційна перспективна лікарська рослинна сировина. Раніше він описаний і нами. Проте, заготівки сировини А. шерстистоквіткового повинні бути гранично скорочені, оскільки в 1980 року рослина включена в Червону книгу України. Потрібно використати для застосування з лікувальною ціллю і інші види астрагала. Всі інші види астрагалів, а їх в Україні виростає близько 20, є неофіційними і застосовуються практично тільки в народній медицині, хоча лікарі-фітотерапевти добре знають, що всі ці види володіють подібною дією, а особливо близько стоїть до А. шерстистоквітковому А. сладколистий. При складанні лікарських зборів ці два вигляд взаємозамінний. Рід астрагалів виявився надзвичайно багатим біологічно активними речовинами і тому астрагали активно вивчалися в різних аспектах.

На першому місці по частоті застосування в народній медицині, часто паралельно з А. шерстистоквітковим, знаходиться А. сладколистний. Багато авторів указує, що ці два види астрагала практично не відрізняється по своїй лікувальній дії, заготовлюються в один і той же час і в одних і тих же місцях.

Окрім цих видів в народній медицині застосовуються також астрагали: волосисто-гіллястий, датський, кримський, піщаний, понтійський, підводиться, серпоплодний, схожий, трагакантовий, еспарцетний. При вивченні інших видів астрагалів (сладколистний, нутовий, хлопунец, густогіллястий і др.) знайдена фармакологічна активність, однонаправлена з А. Шертістоцветковим.

До 1951г. не було наукового обґрунтовування для використовування астрагала в медичною практиці. Про нього не згадується в рецептурних довідниках і в керівництві по внутрішніх хворобах. Проте в народній медицині різні види використовуються як у нас, так і за рубежем при різних захворюваннях («грудних хворобах», водянці, ниркоподібних захворюваннях, венеричних і інших).

Використання в народній медицині.

Основна фармакологічна дія – гіпотензивна.

Містяться в астрагала, біологічно активні речовини забезпечують широкий спектр фармакологічної дії. Заспокійливим, гипотензивным, судинорозширювальним, кардіотоничним, тонізуючим і диуретическим дією володіють астрагали складнолистний, піщаний, шерстистоквітковий. В астрагала знайдені також ефекти, аналогічні серцевим глікозидам, що виявляється в розширенні кровоносних судин, судин нирок, підвищенні діурезу. Коронарорасширяющие і підвищуючі скоротливу здатність серця властивості астрагала на тлі уповільнення темпу серцевих скорочень поліпшують загальну і органну динаміку. Призначення настою астрагала найбільш ефективне при недостатності кровообігу 1-2 ступенів, тахікардією, що супроводиться, венозним повнокров'ям внутрішніх органів, набряками. Біологічно активні речовини з астрагалів не нагромаджуються в організмі і не подовжують атріовентрикулярну провідність. Тому астрагал широко застосовується при хронічній серцевій недостатності разом з арнікою, глодом, конвалією.

Астрагал містять унікальний природний комплекс токоферолів і селену, необхідний для м'язової діяльності. Цей комплекс використовується в експерименті і клінічній практиці при різній м'язовій дистрофії.

При початкових формах хвороби гіпертонії при лікуванні настоєм астрагала (по 1 столовій ложці 10 % настою 5 разів на день) в хворих значно поліпшується самопочуття, знижується ПЕКЛО, зникає головний біль, запаморочення, шум у вухах, приливи до голови, мигтіння "мушок" перед очима, безсоння, парестезії, перебої і болі в серці. Поліпшення мозкового кровообігу в хворих хворобою гіпертонії супроводиться зниженням ПЕКЛО в скроневій артерії. В хворих хворобою гіпертонії II стадії лікування лікарськими рослинами частіше використовується як додаткове до базисної терапії, що проводиться за допомогою активних синтетичних гіпотензивних засобів.

В медицині різних країн Західної Європи пухнастоквітковий застосовують як сечогінний засіб. В народній і зарубіжній А. пушистоквітковий рекомендується при катарах верхніх дихальних шляхів, при шлунково-кишкових розладах, кривавому поносі, захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, при камінні в нирках і сечовому пузирі, шкірних висипаннях, ішіасі. Петков В. Рекомендує при порушеннях менструацій (хворобливі, нерегулярні). Відвар з сировини застосовують також при маточних захворюваннях, опущенні матки, болях, для прискорення процесу пологів і для відділення посліду, а також як лактогенний засіб. Його використовують також як сечогінний засіб. При порівнянні ефектів горицвіту і астрагала виявилося, що останній перевершує горицвіт по сечогінних властивостях.

В народній медицині відвар з молодих гілок рекомендують застосовувати при запальних процесах в шлунку і кишечнику, при болях в животі, для підвищення виділення молока в годуючих грудьми жінок, при хворобливих менструаціях.

В народній медицині астрагал також використовують при нервових хворобах, золотусі, ревматизмі.

Настій астрагала при місцевому застосуванні надає ранозагоювальне і епітелізирующа дія. Застосовують настій при гінгівітах, стоматитах і пародонтозі у вигляді полоскань і для прийому всередину.

Спосіб застосування. Настій трави астрагала (Infusum herbae Astragali) готують з розрахунку 20 г трави на 200 мл води. Призначають по 1 столовій ложці 3-6 разів на день або застосовують у вигляді мікроклізм з 20-30 мл теплого 10 % настою