Крім гіпотензивної дії, внутрівенне введення астрагала приводило до підвищення серцевої діяльності, виражається в збільшенні амплітуди серцевих скорочень (на 26–150% початкової величини). Цікаво відзначити, що залежність між ступенем гіпотензивного ефекту і ступенем посилення серцевих скорочень не вдалося виявити. Так само фази іншого тропа і гіпотензивного дії не співпадали в часі. Останнє Е. В. Попова пояснює тим, що згадані ефекти дії астрагала мають самостійні механізми виникнення.

Дослідження дії пухнастокольорового астрагала на серцево-судинну систему ваготомірованних тварин загалом показало ті ж результати, що і в групи тварин, що приводиться вище. Проте величина іншого тропа і гіпотензивного ефекту була вищим у вагатомірованних собак.

Внутренноє введення 10% настою пухнастокольорового астрагала після двосторонньої енервації каротидних синусів і двосторонній ваготомії (як відомо, викличних підвищення кров'яного тиску) приводило до більшого зниження кров'яного тиску в порівнянні з групою ваготомірованних собак. Якщо ступінь зниження кров'яного тиску в цілому в групи непошкоджених тварин складала в середньому 28% і у ваготомірованних – 29,4%, то в групи тварин з денервациії каротидних синусів – 39,1% початкового рівня. В останньому випадку також, на відміну від інших груп тварин, величина зниження кров'яного тиску визначалася не стільки дозою астрагала, що вводиться внутрівенно, скільки початковим рівнем кров'яного тиску. Чим вище початкові величини кров'яного тиску, тим більше ступінь його зниження.

Наведені факти дають підставу думати, що зниження кров'яного тиску під впливом астрагала на непошкоджену тварину зв'язане, головним чином, не з впливом астрагала на рецептори синокаротидной зони, а з дією його на інші центральні прилади, регулюючі тонус судин.

З метою з'ясування участі центральної нервової системи в гіпотензивному ефекті при внутрівенному введенні астрагала, були проведені спостереження над кров'яним тиском в групи тварин з високим перерізанням спинного мозку під довгастим в поєднанні з ваготомєю (декапітированних). Виявилося, що гіпотензивний і ефект іншого тропа в цієї групи тварин був незначний. Автор пояснює мало помітний вплив астрагала на серцеву діяльність тим, що випадає дія астрагала на серці через центри головного мозку в декапітированних тварин, а також зміною реактивних властивостей серця в умовах зменшеної притоки крові до серця. Нам думається, що незначний гіпотензивний ефект в декапітированних тварин певною мірою може залежати і від низького початкового рівня кров'яного тиску, пов'язаного з декапітацією.

Вплив астрагала на периферичні відділи судинної системи вивчався автором на судинах ізольованих органів кролика (серце, нирки, кишка, вухо). Зокрема, коронарні судини серця при перфузії 10% настоєм астрагала, розведенням 1 : 50, в більшості дослідів розширялися в середньому на 33,3%. В окремих випадках спостерігалося звуження коронарних судин під впливом перфузії згаданим вище настоєм астрагала. Менші концентрації астрагала не викликали помітної відповіді вінцевих судин ізольованого серця.

Перфузія судин ізольованої нирки 10% настоєм астрагала в розведенні 1 : 50 викликала в одних дослідах розширення їх (до 100%), в інших – звуження (до 68,2%).

Іноді ж можна було відзначити двофазну реакцію: на початку було розширення, потім – звуження.

Астрагал викликав в більшості випадків розширення судин ізольованої кишки (на 10,5–58,2%), але, залежно від початкового стану судин, іноді мало місце і їхнє звуження.

Виключно великий інтерес з погляду практичної медицини представляє питання про вплив астрагала на силу серцевих скорочень. В умовах експерименту виявилося, що 10% настій астрагала в розведенні 1 : 150 закономірно викликає збільшення сили скорочень ізольованого серця (на 33,3%) і уповільнення ритму на 4–16 ударів в хвилину.

Великі концентрації астрагала (в розведенні 1 : 10) нерідко знижували силу серцевих скорочень, викликали різку брадикардію і навіть аритмію, проте, в половині дослідів, вслід за негативною дією астрагала на серці, наступало збільшення амплітуди скорочень, т. е. мала місце двофазна реакція.

Найбільш вражаючу дію надав астрагал на «стомлене серце». Тут особливе був помітний позитивний вплив невеликих концентрацій астрагала, що позначився у виразному збільшенні сили серцевих скорочень і уповільненні ритму. Якщо збільшення амплітуди серцевих скорочень під впливом астрагала для нормального серця відбувалося на 2 мм, або на 19,3%, то для «стомленого» серця величина ця складала 4,1 мм, або 110,8%.

З ціллю встановлення впливу астрагала на регулюючі кровообіг центри, автор вивчав рефлекторну діяльність на здорових жабах і на жабах з перерізаним спинним мозком. Останнім вводився 10% настій астрагала в дозі 0,01 мл на 1 г вага в спинний лімфатичний мішок. Було встановлено на нормальних жабах, що під впливом астрагала підвищується поріг збудження в середньому на 11,3%, подовжується час настання рефлексу, зменшується величина рефлексу, заглиблюється гальмування. На «спінальних» жабах під впливом астрагала зменшувалася збудливість, з різним ступенем знижувалася величина рефлексу, заглиблювалося гальмування, але швидкість настання рефлексу не мінялася. Порівняння результатів дослідів, отриманих на здорових і «спінальних» жабах, дало можливість автору "припускати, що пухнастокольоровий астрагал передусім впливає на головні відділи центральної нервової системи. В результаті експериментального випробування астрагала можна в цілому прийти до висновку, що пухнастокольоровому астрагалу властива фармакологічна активність по відношенню до серцево-судинної системи, полягаюча в зниженні артеріального тиску, збільшенні сили і уражені ритму серцевих скорочень, а також в розширенні судин ряду органів (серця, нирки і др.). Що стосується впливу астрагала на кров'яний тиск, то гіпотензивний ефект більш виразно виразимий в умовах експериментальної гіпертонії, т. е. при більш високому початковому рівні кров'яного тиску. Важливо відзначити, що повторне введення астрагала тварині дозволяє отримати більш міцний гіпотензивний ефект, механізм якого передусім залежить від гальмування вазомоторних центрів головного мозку.

Вплив пухнастокольорового астрагала