3. Хвора М., 33 років, служить Діагноз, поворотний ревмокардит, комбінований митра прочуханок серця, спалахова аритмія, порушення кровообігу II Б–III стадії, гіпостатична пневмонія. В клініці знаходилася з 25.II.52 по 18.III.52г. Хвора з 1943 р. (задишка при фізичному навантаженні, зрідка – болі в області серця). З 1951 р. стали з'являтися набряки ніг. Періодично лікувалася амбулаторно з поліпшенням. Вісім днів тому стан різко погіршився (постійна задишка у спокої, посилення болів в області серця, поява болів в правому підребер'ї, збільшення набряків ніг).

У минулому хворіла корі, малярією, часто – ангіною і грипом.

Під час вступу до клініки: загальний стан важкий, положення в ліжку вимушене (напівсидяче), температура 39‘, ноги набряклі, акроціаноз, перкуторний звук над легенями ясний легеневий, дихання везикулярне з великою кількістю сухих і вологих хрипів. Число подихів 36 в одну хвилину. Пульс 90 в одну хвилину, слабого (нерівномірного) наповнення, аритмічний, дефіцит пульсу 36. Межі серцевої тупості зміщені управо на 1 см, вгору – до верхнього краю ІН ребра, вліво – на 2,5 див. На верхівці серця прослуховуються хлопаючий 1 тон, шуми систоли і діастоли Артеріальний тиск 100/80 мм рт. ст., венозне – 178 мм вод ст., швидкості кровотоку – 39 секунд. Живіт м'який, хворобливий при пальпації в правому підребер'ї, печінка на 5 см нижче ребрової дуги, хвороблива

Рентгеноскопія органів грудної клітки: гілюси застійного характеру, екскурсія правого купола діафрагми обмежена плевральними спайками; серце – конфігурації митри, межі розширені за рахунок всіх відділів, ретрокард зайнятий лівим передсердям, пульсація серця млява, аритмічна, зниженої амплітуди Ортоциаграфія L – 17,5 см, Т – 15,9 см, Q – 12,6 див. '

Електрокардіографія: гіпертрофія правого шлуночка, мерехтіння передсердя (місцями трепетання), нерідко виразиме порушення коронарного кровообігу. Загальний аналіз крові без особливостей Загальний рівень сироваткових білків крові – 7,4%, холестерин крові – 177 мг %, проба з навантаженням бензойнокислим натрієм – 67%. Сеча – без особливостей.

Протягом 22 днів в умовах стаціонару хвора одержувала 10% настій пухнастокольорового астрагала (17 днів по 100 мл per rectum двічі в день і 5 днів – по 1 столовій ложці три рази на день per os) і, крім того, Пеніцилін (усього 15 200 000 єдиний.) у зв'язку з наявністю застійної пневмонії. Починаючи з третього дня від початку лікування астрагалом, наголошувалося деяке зменшення задишки, серцебиття і болів в області серця, а також збільшення діурезу. До кінця лікування задишка і серцебиття у спокої зникли, болі в області серця припинилися, печінка зменшилася в розмірах, набряки зникли, вага тіла хворої зменшилася на 5 кг, дефіцит пульсу зник, ортодіаграфичні розміри серця дещо зменшилися. Артеріальний тиск не дав великих змін, венозний тиск знизився до 68 мм вод. ст., швидкість кровотоку зросла до 18 секунд, температура знизилася до нормальних величин. Функціональні проби печінки помітно не змінилися Хвора виписалася з клініки в задовільному стані.

Результати лікування пухнастокольоровим астрагалом хронічної коронарної недостатності

Застосування пухнастокольорового астрагала в клінічній практиці при хронічній недостатності коронарного кровообігу ми вважали доцільним по цілому ряду обставин. По-перше, використовування астрагалів в народній медицині пов'язане з позитивним впливом їх на серці. По-друге, в умовах експерименту було доведено розширювальну дію пухнастокольорового астрагала на коронарні судини в більшості тварин. По-третє, застосовуючи настій пухнастокольорового астрагала при хронічній серцево-судинній недостатності (гл. V), ми звернули увагу на те, що, разом з усуненням явищ декомпенсації кровообігу, загрудинні і навколосерцеві болі (при склеротичних поразках серця) досить швидко стихають.

Відомо, що властивістю усувати симптоми серцевосудинної недостатності (зменшення задишки, збільшення діурезу, виліковування набряків, зменшення застою в малому і великому кругах кровообігу, зменшення розмірів печінки і венозного тиску, збільшення швидкості кровотоку, ураження серцевих скорочень) у високій мірі володіє наперстянка.

Проте застосування наперстянки при хронічній серцево-судинній декомпенсації іноді буває утруднено у випадках кардіосклерозу, супроводиться стенокардією або порушенням атріовентрикулярної провідності. Застосовуючи астрагал при хронічній серцево-судинній недостатності, ми звернули увагу, на те, що ефективність його у меншій мірі виразна при вадах серця митр, особливо ускладнених поворотним ендокардитом. Разом з цим, вдалося відзначити, що при кардіосклерозі атеросклерозному у стадії декомпенсації ефект цей був значно вищим. При цьому в останньої групи хворих спостерігалося швидке зникнення загрудинних і навколосерцевих болів, що протікають по типу стенокардії. Природно було припустити, що зникнення ангінних нападів пов'язане з розширяльною дією астрагала на коронарні судини. Таке припущення узгоджується з експериментальними даними Е. В. Попової (1952, 1955) про те, що астрагал викликає розширення коронарних судин серця, особливе в тих випадках, де мав місце заздалегідь викликаний спазм цих судин. Можливість в перспективі застосовувати астрагал при недостатності кровообігу на ґрунті кардіосклерозу, що супроводиться, як правило, в більшому або меншому ступені виразним порушенням коронарного кровообігу, примусила нас провести спостереження над лікуванням астрагалом хворих, страждаючих стенокардією.

Під спостереженням знаходилося 38 (дослідження