Чорноземи опідзолені добре і на значну глибину гумусовані. За механічним складом верхнього горизонту, ці грунти пилувато-легкосуглинисті, часто середньо- і лише зрідка важкосуглинисті. В ілювіальному горизонті відзначено деяке збагачення мулуватої фракції, а тому цей горизонт дещо ущільнений. Вміст гумусу у верхньому горизонті становить 3,4-4,4%. У зв”язку з цим вони мають кращі фізико-хімічні властивості, ніж попередні підтипи сірих лісостепових грунтів. Реакція ґрунтового розчину в них слабо кисла, гідролітична кислотність у середньому дорівнює 4,8мг-екв. на 100г грунту. Насичення основами коливається у межах 73-78%.

У складі увібраних основ в цих грунтах переважає кальцій над магнієм. Запаси рухомих поживних речовин в орному шарі опідзолених чорноземів невеликі (фосфору – 5,0; калію – 5,9мг на 100г грунту).

Для підвищення їх родючості потрібно вносити органічні та мінеральні добрива, а для активізації наявних запасів поживних речовн – бактеріальні добрива [22,15].

Клімат

Для повної характеристики клімату області необхідно мати уявлення про річні метеорологічні ритми – періоди і сезони року. Теплий період включає в себе три пори року – весну, літо та осінь. Суми активних температур (понад 10С) у Придністровському районі становлять 2 -

2 600С на рік.

Метеорологічна весна починається з першої декади березня і закінчується наприкінці травня – початку червня. Березень – передвесняний місяць, у цей час відбувається перехід температури через 0С, але середні добові температури в основному утримуються в межах – 5,5С. Загалом березень характерний частими змінами погоди. На початку квітня припадає перехід середньої добової температури через 5С, а в його третій декаді – через 10С. (мал.3.3). Атмосферне зволоження весняного сезону можна вважати помірним. (мал.3.4). За три місяці цього сезону (3-5) випадає 23% опадів від їх річної норми (середня річна кількість опадів – 700мм і менше).

У літній сезон (червень-серпень) на рівнинних районах 50% днів мають середні добові температури в межах 15-20С. У липні (найтеплішому місяці) налічується близько 13 днів з температурами 15-20С. Характерна особливість літа – велика кількість атмосферних опадів, які часто мають вигляд злив. Іноді за добу випадає 90-100мм опадів і більше. Зливи часто супроводжуються грозами, протягом року в середньому буває 28-29 днів з грозою (мал.3.5) [12].

Осінь наступає на початку вересня, коли відбувається перехід середньої добової температури через 15С, і закінчується у перших днях грудня після переходу температури через 0С. Восени помітно збільшується повторюваність південно-східних вітрів (швидкість вітру 6-9м/с, і 10м/с та більше), що спричинюють часте поширення на території області ще теплого континентального повітря. Тому перша половина осіннього сезону тепла. Кількість осінніх опадів на початку сезону (у вересні) порівняно з серпнем різко зменшується (на 40%). Пізніше це зменшення відбувається плавно.

До холодного або зимового періоду належить частина року з негативною середньодобовою температурою повітря. В Івано-Франківській області в середньому зима коротка і тепла. Перший період зими на рівнинах характерний повільним пониженням температури від 0 до -5С і становить близько 40-50 днів. Період підвищення температури від -5 до 0С в кінці зими триває 35 днів. Отже, на період найхолоднішої частини зими (з температурою нижче -5С ) припадає тільки 20-30 днів. Для холодного періоду на території області дуже характерні часті , довгі та інтенсивні відлиги, що є наслідком частих вторгнень теплого атлантичного повітря. Сніговий покрив внаслідок відлиг нестійкий (середня висота снігового покриву 20см). Загальна тривалість періоду зі сніговим покривом становить приблизно 115-120 днів [22,16].

Рослинний покрив

Івано-Франківська область об”єднує гірські, передгірні та рівнинні ландшафти. Кожному з них властивий свій специфічний рослинний покрив. Тому, і в сучасному, і в минулому, флора Івано-Франківщини характерна і багатством, і строкатістю флористичних елементів. На території області одночасно виростають бореальні і європейські неморальні, монтанні, гірсько-диз”юнктивні та степові види.

До бореального типу географічних елементів належать насамперед: Ялина (смерека) європейська – Picea abies L., Сосна звичайна – Pinus – sylvestris L., Квасениця звичайна – Oxalis acetosella L., Калина звичайна – Viburnum opulus L., Чорниця – Vaccinium myrtillus L., Ожина сиза – Rubus caesius L. та ін. До європейського типу географічних елементів належать рослини, які характерні для широколистяних лісів (Дуб звичайний – Quercus robus L., Клен звичайний – Acer platanoides L., Граб звичайний – Carpinus betulus L., Ліщина звичайна – Corylus avellana L., Скумпія звичайна – Cotinus coggygria Scop., Кизил справжній – Cornus mas L., Робінія звичайна – Robinia pseudoacacia L., Липа серцелиста – Tilia cordata Mill. та європейська, Ясен звичайний – Fraxinus excelsior L. Серед трав”янистих видів: Первоцвіт весняний – Primula veris L., Проліска дволиста – Scilla bifolia L., Анемона лісова – Anemone sylvestris L., Пшінка весняна – Fikaria verna Huds. та ін. Серед представників європейського геоелемента дуже багато ендемічних видів, наприклад: Гадюча цибулька покутська – Muscari pocuticum., Фіалка відхилена – Viola declinata., Плаун баранець – Lycopodium scelago., та ін.

В історичні часи пануючим типом рослинності на території Івано-Франківської області були ліси. І тепер за лісами збереглася панівна їх роль. На рівнині і в передгірних районах ліси займають понад 30% території, а на схилах Карпат – досягають 60%.

Майже не збереглась у непорушному стані природна трав”яна рослинність, оскільки більша частина безлісих територій розорана під сільськогосподарські угіддя. Серед трав”янистих формацій найбільш поширені луки, які займають певні площі по заплавах найбільших річок, зокрема Дністра, серед лісів та на безлісих вершинах горбів