корінних насаджень похідними. Коротко характеризується господарська цінність лісу, його роль в навколишній природію вказуються основні заходи по раціональному догляду за лісомо і підвищенняю його продуктивності відмічаються ділянки, виділені як заповідники, і ті, що підлягають такому виділенню.\основна робота була виконана старшими науковими співробітниками Інституту Ботаніки – членом-кореспондентом АН України В.О. Поварнициним і канд. біол. наук Ф.О. Гринем та М.І. Косцем. Соснові, ялівцеві та чарновільхові ліси описав В.О. Поварніцин, він також разом з Гринем написав розділ про народногосподарське значення лісів. Розділи про грабово-дубові чагарники та історія вивчення лсів України були написані Ф.О. Гринем. М.І. Косець підготував розділи про чисті букові ліси та карпатські чагарники. Передчасна смерть В.О. Поварніцина та М.І. Косця не дала їм змоги закінчити свою роботу. Сонові, ялівцеві та букові ліси були доопрацьовані канд. біол. наук В.К. М’якушком, який описав мішані букові ліси. Роздяли про дубові, грабоводубові, кленово-липово-дубові, чорно вільхові ліси, доповнені канд.біол.наук Ю.Р. Шеляг-Сосонком, про березові ліси – канд. біол. наук А.І. Кузльмичовим.
3.Фізико-географічна характеристика території дослідження
3.1Географічне положення
Івано-Франківська область утворена 4 грудня 1939р. Її площа –
13,9 тис. км2, що становить 2,4% території країни. Загальна протяжність від крайньої північної точки до крайньої південної становить понад 180км.
Придністров”я – це північно-східна частина області, яка лежить на Подільській височині. Тут панують лісові та степові ландшафти, це західний край лісостепової зони Руської рівнини.
Придністровське Покуття, яке ще називають Тлумач – Городенківською височиною, лежить на північ від річки Прут і простягається до долини Дністра. (мал.3.1) Ця височина, середні висоти якої не перевищують 300м, має такий план орографічної будови: її орографічні лінії простягаються з північного заходу на південний схід, тобто паралелльно напрямкам течії Дністра.
Придністровське Лівобережжя Івано-франківської області має нахил на південь (мал 3.2). Східна частина цього лівобережжя має дуже горбисту поверхню [9,14].
Територія урочища „Струмкове” розміщена вздовж річки Дністер, площею біля 350м2. Границі території дуже звивисті, на півночі та сході вона межує з Тернопільською областю. Крайня північно-східна границя території є обласним рубежем.
3.2.Геологічна будова
Територія Івано-Франківської області входить до складу двох великих геоструктурних одиниць: Карпатської геосинклінальної області і південно-західної окраїни Руської платформи (Волино-Подільська плита).
У долині Дністра відслонюються виходи силуру і девону. Відслонення силурійських порід по Дністру в межах області тягнуться на відстані близько 20км. Розріз силуру на Поділлі має велику потужність (близько 850м) і в нижній частині складається переважно з карбонатних, а в верхній – з карбонатно-теригенних і теригенних (уламкові відклади, представлені глинами, пісками, пісковиками, гальками, конгломератами тощо) порід. Залягаючи з розмивом на ордовику, утворення силуру перекриваються червоно-кольоровими пісковиками нижнього девону.
На території Волино-Подільської окраїни Руської платформи відкладам богородчанської світи стратиграфічно відповідають мілководні утворення, які складаються з кварцово-глауконітових пісків і пісковиків, мергелів, глин, органогенноуламкових та літотамнієвих вапняків. Нижній тортон, зазвичай, залягає на розмитій поверхні верхньокрейдових і більш давніх порід. Його потужність коливається у межах 40-60м [9,7].
У геологічному плані та частина Подільського плато, що входить до складу Івано-Франківської області, розміщена в межах пологої сідловини, яка розділяє два палеозойські прогини: Львівський – на півночі і Кишинівський – на півдні. Для подільської сідловини, так як і для всієї західної окраїни Руської платформи, дуже характерним є загальне поступове занурення кристалічних порід фундаменту з північного сходу на південний захід, від Українського кристалічного масиву до Каледонської геосинклінальної області, яка облямовує платформу. У цьму напрямку помітне збільшення потужностей осадових товщ раннього і середнього палеозою. Серед корисних копалин найбільше поширені будівельні матеріали (пісковики, вапняки, гравій, галька) для виготовлення битового каменю. У багатьох місцях виходять глини, придатні для виробництва цегли та черепиці (характерно для урочища „Струмкове”).
Четвертинні відклади виявлені строкатим комплексом континентальних утворень, в якому виділяються породи алювіального, елювіального, делювіального, моренного, водно-льодовикового та інших генетичних типів. Названі генетичні типи порід поширені в межах області нерівномірно. На Подільській височині – елювіально-делювіальні, делювіальні і елювіальні породи. Крім того, на окремих ділянках трапляються торфи, гляціальні і флювіогляціальні, зсувні та інші породи.
Пролювіальні відклади – це відклади тимчасових потоків, так званих лесів. Вони представлені несортовим необкатаним матеріалом і морфологічно виражені конусами виносу відносно невеликого розміру, на Поділлі трапляються в незначній кількості [15,21].
Геоморфологія
Рівнинно-пластовий рельєф панує в Придністров”ї, зокрема, на Подільському горбогір”ї та Придністровському Покутті. Ці географічні райони складені пластами, які залягають горизонтально і місцями порушені незначними тектонічними дислокаціями.
Річки Дністер і його ліві притоки Свірж і Гнила Липа, порізали ці пластові рівнини своїми долинами і утворили скульптурно-ерозійний рельєф. Найбільше почленована Подільська височина на межиріччі Свіжа і Золотої Липи, поверхня якої набула справжнього горбогірного вигляду, особливо в смузі Подільського валу. ( Горбогір”ям називають високі рівнини (плато), які глибоко почленовані долинами річок, внаслідок чого на межиріччях утворилися горби висотою до 200м і більше ).
Оскільки вапняки, пісковики і мергелі, якими складена платформа – це тверді породи, що мало піддаються ерозійним процесам, то схили річкових долин тут переважно круті, а місцями урвисті, скелясті. Міжрічкові горби мають, як правило, подовгуваті обриси і плоскі вершини, що свідчить про існування первісної рівнинної поверхні, яка пізніше в процесі рельєфоутворення була розчленована долинами та балками і перетворена в горбисто-горбогірну. Вершини горбів та їх схили перекриті покривом лесовидних суглинків, потужність яких на вершинах горбів та підніжжях їх схилів досягає декількох метрів, завдяки чому тут виникло багато ярів, які ще більше ускладнюють поверхню горбів та схилів