Велике значення в народному господарстві різних країн світу мають деревні рослини, деревину яких широко застосовують у промисловості і сільському господарстві (вони використовуються як будівельні матеріали, паливо, з них виробляють залізничні вагони, шпали, кріплення для шахт, сільськогосподарські машини і знаряддя меблі, папір, штучний шовк тощо). Деревина є також цінною сировиною для хімічної промисловості. З неї виробляють такі продукти, як олію терпентирну (скипидар), метиловий і етиловий спирт, оцтову кислоту, дубильні речовини, камфору, ацетон, нітролаки, целулоїд, штучну шерсть, креозот, креолін тощо.

Визначну роль відіграють деревні та інші вищі рослини в утворенні природних ландшафтів і краєвидів майжє всіх кліматичних зон світу – від тундр (низькорослі форми берез, верб, вересові, мохи тощо) до жарких пустель (саксаул, кандим, джузгун тощо), вологотропічних лісів, посушливих саван, степів, прерій, пампасів тощо.

Повсюди на поверхні Землі ми зустрічаємося з вищими рослинами. Великі простори окультурених людиною земель також зайняті вищими рослинами. Їхня роль у житті людини надзвичайно велика. Ось чому докладне знання вищих рослин, їхньої будови, закономірностей їхнього росту і розвитку має не тільки теоретичне, а й величезне практичне значення. Не знаючи зовнішньої будови, систематика, екології. Географічного поширення вищих рослин, не можна глибоко опанувати такі суміжні науки, як лісівництво, садівництво, рільництво, луківництво.

3. Рослина і середовище.

Все що оточує рослину, прямо або побічно впливає на неї, є середовищем її існування. У широкому розумінні поняття навколишнє середовище включають сукупність: матеріальних тіл, явищ та енергії, що впливає на живий організм. Не всі вони однакові за своїм значенням, серед них вплив деяких взагалі незначний, (наприклад, інертних газів). Інші ж, навпаки, мають особливе зна-чення, і їх називають екологічними факторами.

Всю різноманітність екологічних факторів поділяють за походженням і характером дії на великі групи — абіотичні та (біотичні. До абіотичних відносять фактори неорганічної/ або не-живої, природи, до біотичних усю сукупність організмів (тва-рин, рослин, мікроорганізмів).

До абіотичних факторів належать:

1. Кліматичні — світло, тепло, волога, повітря (його склад і рух);

2. Едафічні, або ґрунтові,— механічний і; хімічний 1 склад, фізичні властивості;

3. Орографічні (рельєф) — експо-зиція, крутість схилів;

4. Історичний фактор.

До біотичних факторів належать:

1. Фітогенні – як прямий, так і побічний вплив. Прямий – механічні контакти, симбіоз, паразитизм, епіфітизм тощо. Побіч-ний — фітогенні зміни середовища; 2. Зоогенні — поїдання, запилення, поширення, витоптування, а також побічний вплив на середовище; 3. Антропогенний — найбільш впливовий. Його значення особливо зросло останнім часом.

Найкращими для рослини є оптимальні умови життєдіяльності, що визначають її розміри, вік і плодоношення.

Світло

Світло серед багатьох факторів відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки без нього не можлива фотосинтезуюча діяльність зелених (фототрофних) рослин.

Як відомо, світло складається, з променів різного, кольору, що мають різну довжину хвилі; для рослин особливо важливі оранжево-червоні та синьо-фіолетові, інші промені мають менше зна-чення. До того ж в житті рослини велике значення має кількість світла, тобто інтенсивність освітлення, яка буває неоднаковою в різні місяці вегетаційного періоду, і залежить також від широти місцевості. Рослини на нашій планеті ростуть у різних світлових умовах: від надмірно освітлених гір, пустель, степів — до напівтемних печер та морських глибин. Тому в рослин у процесі при-родного добору виникли численні пристосування до життя відпо-відно до того чи іншого світлового режиму. За відношенням до світла рослини поділяюсь на три основних групи світлолюбні, ті-ньолюбні та тіньовитривалі.

Світлолюбні рослини можуть розвиватися лише за умов пов-ного сонячного освітлення, сильне затінення пригнічує їх ріст. Це рослини відкритих місцезростань. З лісових рослин до них належать дерева першого ярусу, наприклад, сосна-звичайна, модрина європейська, дуб звичайний, а з тропічних — евкаліпти, деякі ви-ди пальм тощо.

Тіньолюбні рослини розвиваються за умов недостатнього освіт-лення і не переносять яскравого світла. До них відносять види, що розміщені в нижніх ярусах фітоценозу, а також рослині: печер, розщілин, скель, водних глибин, деякі ґрунтові водорості, епіфіти тропічних лісів тощо.

Тепло

Тепло є одним з основних факторів розподілу рослин на зем-ній поверхні. Зі зміною температурного режиму протягом року пов'язані сезонні явища в житті рослин помірних і високих широт,

За відношенням до температури виділяють дві екологічні групи рослин: теплолюбні та холодостійкі. Теплолюбними називають рослини, що добре ростуть і розвиваються в областях тропічного, субтропічного та помірного поясів за умов високих температур. Холодостійкі рослини здатні рости в умовах досить низьких температур. До них належать види, що живуть у полярних і високо-гірських областях, або ті, що займають холодні екологічні ніші.

Більшість теплолюбних рослин умов тропічного і субтропічного клімату здатні .переносити дуже високу температуру. Окремі час-тини рослини можуть, нагріватися до -1 60°-1 65 °С (Інколи про-тягом тривалого періоду), наприклад наскельні лишайники.

Рослини здатні витримувати і гранично низькі температури до —80°С (водорості в товщі льоду в Антарктиді). Рослина, що пе-ребуває в стані глибокого спокою, менше або зовсім не ушкоджує-ться низькими температурами. Наприклад, горіх маньчжурський витримує на батьківщині морози до —50 °С, а в умовах Києва пошкоджується від весняних заморозків —3...—5 °С.

За відношенням до води рослини поділяються на гігрофіти ме-зофіти, ксерофіти, гідрофіти.

Гігрофіти - це суходольні рослини, що ростуть за умов підвищеної вологи, де повітря насичене водяними парами і в ґрунті ба-гато води.

У помірно холодному кліматі до гігрофітів відносяться калюжниця болотна, фіалка