Для кількісного визначення кумаринів використовують електрофотометричні методи, де враховується зміна оптичної густини розчинів кумаринів при довжині хвилі максимуму поглинання в УФ області спектру того чи іншого кумарину в залежності від його концентрації на основі окремих показників поглинання. Колориметричним, флуориметричним і спектрофотометричним методам часто передує хроматографічне розділення кумаринів на папері чи в тонкому шарі сорбенту і тому ці методи називаються хромато-оптичними методами.

Кількісне визначення кумаринів проводять також полярографічним методом.

Різноманіть методів кількісного визначення в сировині дозволяє провести правильний вибір методу для аналізу рослинної сировини, враховуючи структуру природних кумаринів.

Застосування

Деякі кумарини є інгібіторами росту, інші стимулюють проростання насіння, а ще інші виступають в якості захисних засобів при деяких захворюваннях.

Кумарини володіють антикоагулятною дією. Дикумарол був запропонований як препарат для профілактики і лікування тромбозів і тромбофлебітів. На основі дикумаролу отримані синтетичні препарати. , які володіють більш високими антикоагулянт ними властивостями.

Деякі кумарини володіють фото динамічною активністю, тобто здатні підвищувати чутливість шкіри до ультрафіолетових променів і тому знайшли використання в терапії вітиліго такі препарати, як аміфурин із плодів амі великої, бероксан із плодів пастернаку посівного, псорален із плодів псоралеї кістякової та інші.

Багато кумаринів володіють спазмолітичною активністю; коронаророзширюючу дію виявляє віснадін і дигідросамідин із коренів вздутоплідника сибірського, атамантин із коренів і плодів смовді гірської, птерексин із порізника густоквіткового та інші. Деяким кумаринам притаманна антимікробна активність (остхол із жгун – кореня) і ряд кумаринів володіє естрогенною активністю (куместрани конюшини). Чистий кумарин і квіти буркуну застосовуються як ароматизатори при виготовленні деяких сортів курильного тютюну. Кумарин має велике значення в парфумерній промисловості.

Виявлено інгібуючу дію на ліпазну активність фурокумаринів – проралену, ангеліцину і імператорну. Ліпазотропна дія фурокумаринів негативно корелює з антиоксидантною, мембраностабілізуючою, протизапальною і позитивно корелює з анаболізуючою активністю.

Висновок

Лікарські рослини, що вміщують кумарини, характеризуються різноманітною дією на організм людини, проте широкого використання в медицині вони не отримали через відсутність оптимальних лікарських форм, створення яких утруднене поганою розчинністю кумаринів у воді. Тому перспективним є пошук і розробка нових лікарських форм для більш широкого використання кумаринів в медичній практиці та фармації, а також створення препаратів - інгібіторів ліпази на основі фурокумаринів , які знайдуть застосування при порушення обміну речовин, захворюванні підшлункової залози та печінки.

Загальна характеристика лікарських рослин і їх сировини.

Гіркокаштан звичайний (каштан кінський)

Aеsculus hippocastanum

Родина : гірко каштанові - Hippocastanaceaе

Сировина : насіння каштана – semina hippocastani

Листя каштана - filia hippocastani

Свою назву рослина отримала в зв’язку з віддаленою схожістю насіння і плодами каштана їстівного – Costanea sativa Mill ( родина букові – Fagaceaе , який проростає в Західному Закавказзі. Наукова назва рослини перекладається з латині як “дуб кінськокаштановий”.

Опис рослини: Високе ( до 30м) листопадне дерево з широкою густою кроною. Листки супротивні, довгочерешкові, пальчатоскладні з 5-7 сидячими обернено-яйцевидними витягнено-загостриними листочками. Квіти неправильні, білі з червоно-розовими плямами, зібрані в прямостоячі пірамідальні волоті завдовжки до 20-30 см; вісь суцвіття та квітконіжка з рудуватим опушенням. Цвіте у травні. Плід кругла коробочка діаметром до 6 см., покрита великими м’якими шипами, всередині якої є 1-2 великі коричневі блискучі насінники. Плоди дозрівають у вересні – жовтні.

Поширення: Походить із Греції. Росте у вологих місцях по долинах рік. В дикій природі зустрічається як реліктова рослина в гірських лісах Балканського півострова (Албанія, Греція, Югославія). Широко культивується з XVI ст.., як декоративна рослина, в парках і садах – як алейне і паркове дерево.

Заготівля: Для виготовлення ліків використовують кору молодих гілок, листя, квіти і плоди. Кору збирають навесні, розрізають на куски і сушать відразу після збирання на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої кори виходить 50%. Квіти заготовляють в травні. Їх обшморгують з грубого загального суцвіття і сушать у перший день на сонці, а потім під наметом або в приміщенні. Сухої сировини виходить 16-17%. Листя заготовляють під час цвітіння рослини, зрізаючи без черешків. Сушать на вільному повітрі під наметом або в приміщенні, яке добре провітрюється, розстилаючи тонким шаром (2-3см.). Сухої сировини виходить 20-22%. Плоди збирають повністю достиглими, коли вони починають падати. Сушать їх під наметом або добре провітреному приміщенні при температурі до 250. Сухої сировини виходить 50%. Зберігають сировину у сухому місці і добре провітреному приміщенні до п’яти років. Аптеки сировину не відпускають.

Сировина: Офіціальною сировиною в Україні є листя і плоди каштана. В інших країнах Європи для отримання лікарських засобів використовують також кору гілок, шкірку плодів і квіти рослини.

Листки супротивні, п’яти-семипальчатоскладні, з довгими жолобковидними черешками, близько 25 см. у поперечнику, сидячі, обернено-яйцевидні, коротко-загострені, злегка зубчасті, клиноподібні, темно-зеленого кольору зверху, знизу зеленого, молоді листки в основі жилок рудо волосяні.

Насінини неправильної круглої форми, злегка сплюснуті, в діаметрі 3-5см., вкриті гладкою, блискучою, жорсткою брунатною шкіркою з великою сірою плямою біля основи. Запах відсутній. Смак – солодкуватий, після сушки – гірков’ялий, трохи маслянистий.