Числові показники. Втрата в масі при висушуванні не більше 10%, золи загальної не більше 8%, органічних домішок не більше 5%, мінеральних – не більше 1%.

Хімічний склад. Плоди амі великої містять фурокумарини із групи псоралену (ізоператорин, ізоімператорин, бергаптен, ксантотоксин, ізопімпінелін, мармезин, мармезинін) 2,0% та з групи ангеліцину (ізобергаптен), флавоноїди, ефірну та жирну олію.

Кількісне визначення суми фурокумаринів проводять хроматоспектрофотометричним методом згідно з ФС 42-540-72. Близько 2г (точна неважка) подрібненої сировини, просіяної крізь сито з розміром пор 0,16мм, екстрагують 120мл хлороформу в апараті Сокслета протягом 2 годин (12-15 зливів). Хлороформний екстракт відфільтровують і випаровують у вакуумі досуха. Сухий залишок розчиняють при слабкому нагріванні в хлороформі і кількісно переносять в калібрований пікнометр об’ємом 5мл. 0,02мл отриманого розчину наносять мікро піпеткою на старт хромотограми. Хромотограму потім імпрегнують 10% розчином формаміду в метиловому спирті, підсушують на повітрі протягом 4 хвилин і проводять хроматографування визхідним способом в системі н-гептан-бензол (4:1) при температурі 19 – 20°С протягом 5-6 годин на папері марки “С”. Потім хроматограму сушать у сушильній шафі протягом 2 годин при 40-50°С і проглядають в УФ-світлі. Плями бергаптену з Rj=0,63 та ізопімпінеліну з Rj=0,53 обводять олівцем і вирізають. Вирізані частини паперу поміщають відповідно в колбочки зі шліфом об’ємом 10-15мл, заливають 5мл 95% р-ну спирту і залишають на 10-12 годин, потім нагрівають на водяній бані при 20°С протягом 10 хвилин. Елюат відфільтровують і спектрофотометрують в кюветі з товщиною шару 1см на фоні елюата чистого шматка тої ж хроматограми. Оптичну густину розчинів вимірюють при наступних довжинах хвиль: ізопімпінеліну 313нм, бергаптена – 311нм. Процентний вміст ізопімпінеліну і бергаптену х обчислюють за формулою:

.

Де V1 – об’єм екстрагування, мл; V2 – об’єм нанесений на хроматограму,

мл; V3 – об’єм елюата, мл; m – маса наважки сировини, г;

- окремий показник поглинання: ізопімніпеліну – 518,

бергаптену – 651; D2 – оптична густина елюату; w – втрата в масі

сировини при висушуванні, %.

Вміст ізопімпінеліну в сировині повинен бути не менше 0,3%, бергаптену – не менше 0,15% в перерахунку на абсолютно суху сировину.

Експериментальні та клінічні дані. Про лікувальні властивості амі великої було відомо ще у ХІІІ столітті. Арабські лікарі використовували екстракти з цієї рослини для лікування лейкодермії.

З насіння амі великої виробляють препарат аміфурин з невисокою гострою токсичністю, відсутністю місцево подразнювальних властивостей і суттєвого впливу на артеріальний тиск, діяльність серця, частоту і ритм дихання.

Клінічні дослідження препарату показали високу активність при лікуванні гніздового і тотального полисіння, алопецій. Порівняльне дослідження аміфурину з меладинілом при алопеції показало, що аміфурин більш активніший, проте при лікуванні вітиліго, навпаки, меладінін виявився більш ефективним. Висока терапевтична ефективність при лікуванні полисіння спостерігається шляхом комбінування еміфурину з прополісом.

Побічна дія. Можливі рідко головні болі, зниження апетиту, загальна слабкість. При передозуванні можливе запалення нирок, печінки тощо.

Біологічна дія і застосування. В медицині широко використовують препарат аміфурин, який проявляє фото сенсибілізуючу дію та невисоку спазмолітичну активність і в поєднанні із дозованими УФ - випромінюванням використовується для лікування вітиліго, псоріазу гніздового та тотального полисіння. Препарат використовують всередину і зовнішньо.

Протипоказання. Препарат не можна використовувати при туберкульозі шкіри, захворюваннях крові, печінки, нирок і серцево – судинної системи і центральної нервової системи, а також дітям до 5 років та вагітним.

Псоралея кістякова

Psoralea drupacea Burge

Родина: бобові – Fabaceae

Сировина: плоди псоралеї – fructus Psoraleae

Назва рослини походить від грецьк. рsoraleоs – буквально: вкритий струком; латин. Drupaceous,-а, -um – кістянковий.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина з численними прямими, розгалуженими, 10 – 150см заввишки, при основі деревяніючі, злегка ребристі густо вкриті білуватими простими волосками і коричневими крапчастими залозками. Листки чергові, черешкові (черешки довжиною 0,5-1см), прості або внизу стебла трійчасті. Листкова пластинка майже кругла, по краю крупно–виїмчасто–зубчаста, при основі цілокрая, довжиною 1,5 – 5см, широкою 2 – 5см, з нижньої сторони густо опушена, з обох сторін з крапчастими залозками. Прилистки лінійно – ланцетовидні, загострені, опушені. Квіти довжиною 4-7см, зібрані в одиночні пазушні багатоквіткові колосовидні китиці, які досягають завдовжки до 10-17см. вісь суцвіття опушена. Приквітинки залозисто-опушені, яйцевидні загострені. Квітконіжки короткі. Чашечка густо-опушена, точково-залозиста, дзвониковидна. Віночок метеликовидний білувато-ліловий. Цвіте у червні-серпні. Плід – однонасінний, густомохнатовойлочний, білувато-сірий біб. Плоди дозрівають переважнов липні-жовтні, боби по мірі достигання осипаються. Після скошування часто спостерігається вторинне цвітіння псоралеї.

Поширення: Псоралея кістякова росте в республіках Середньої Азії і в Південному Казахстані, головним чином на лісовій підгірній рівнині, передгір’ях і низькогір’ях, де інколи утворює майже чисті зарості. Часто зустрічається на звалищах, неполивних луках, посівах як бур’ян.

Заготівля. В якості сировини використовують плоди псоралеї, які збирають з кінця червня до першої декади серпня. В вересні на тих же ділянках можна провести повторну заготівлю. В частих заростях можливе механізоване збирання. Ручний збір плодів проводять в захисних рукавицях, щоб уникнути опіків шкіри. Механізований збір можна проводити рисозбірним комбайном СКПР-5, який зрізає верхівки стебел і очищає плоди від домішок. Зібрані плоди негайно висушують на сонці, розсипавши на відкритих асфальтованих площадках або на брезенті. Готову сировину зберігають у сухих