Вступ

Рослинний світ Прикарпаття, який складався протягом тисячоліть є відображенням тих змін, що відбувалися на цій території. Вивчення неповторних особливостей рослин в природних умовах і угрупованнях, в їх зв’язку з зовнішнім середовищем, дасть можливість глибше зрозуміти процеси розвитку рослинного світу, його взаємозв’язки та обумовленість зовнішнім середовищем.

Територія Прикарпаття є зоною інтенсивного розвитку промисловості, землеробства й тваринництва, котрі супроводжуються урбанізацією ландшафту.

Виживання людства в техногенному періоді найчастіше пов’язане з можливостями вирішення проблем охорони й ощадливого використання природних ресурсів. Одним з основних ресурсів природи є флора. За своєю сутністю вона є наріжним каменем існування усього живого. Ощадливе природокористування неможливе без пізнання сутності об’єкта використання, у зв’язку з чим зростає роль флористики та фітоценології.

Актуальність. У зв’язку з інтенсифікацією різноманітних форм антропогенного впливу на навколишнє середовище істотно порушується природній процес розвитку фітобіоти: спостерігається подальше збіднення автохтонної флори, зменшення площ природних рослинних угруповань і спрощення їх ценотичної структури. У результаті екологічної дестабілізації природного середовища знижується рівень ценотичної різноманітності рослинного покриву. Для усвідомлення процесів і явищ, які відбуваються на сучасному етапі та їх прогнозування; у зв’язку з недостатнім вивченням флори та рослинності, виникає необхідність комплексного дослідження рослинного покриву цього регіону.

Метою дипломної роботи є: дослідження і вивчення флори та рослинності урочища «Станіславівка».

Це третій етап нашої роботи, який полягає в розширенні і більш детальному вивченні флори та рослинності даної території. Тому для реалізації мети ставили перед собою такі завдання:

скласти перелік видів рослин;

провести повний систематичний, ценотичний та географічний аналіз флори;

виявити наявність рідкісних, зникаючих видів та групи видів «господарських» рослин (лікарські, медоносні, декоративні, кормові, з корисною деревиною);

вивчити та дослідити щільність та рясність популяцій деяких видів рослин;

вивчити рослинність, скласти перелік асоціацій;

розробити пропозиції щодо використання та охорони території дослідження.

Наукова новизна: територія урочища у флористичному плані недосліджена (про що свідчить відсутність літературних джерел); не проводився локальний перелік видів рослин і опис асоціацій. Досліджувана територія лежить в межах Коломийського району, який найменш досліджений (щодо флори та рослинності), в цьому регіоні недостатньо розроблена система природно-заповідних територій (процент заповідності – 0,6).

У практичному аспекті результати досліджень можуть бути цінні для обґрунтування покращення фітоценотичної репрезентативності природно-заповідного фонду; для встановлення попередніх запасів популяцій.

Збереження фітоценотичної різноманітності рослинного покриву необхідне для підтримання фітоценотичного потенціалу, формування біологічно стійких угруповань, стабілізації екологічної ситуації.

3. Методи та об’єкти дослідження

Протягом 2003-2005рр. проводилось дослідження рослинного покриву заповідного урочища «Станіславівка», площа якого 12га. Урочище належить до Шепетівського лісництва Коломийського держлісгоспу. За фізико-географічною характеристикою урочище належить до середньої частини Івано-Франківської області і входить в межі Придністровського Покуття (Отиня-Коршівський геоморфологічний район).

В ході польових досліджень стану рослинного покриву урочища «Станіславівка» ми користувалися маршрутним методом, який охоплює такі етапи:

1) рекогнисцирувальний етап: виявляли особливості місцевості, основні типи рослинності;

2) детально-маршрутний етап: складали список рослин, які зустрічалися, визначали рясність і місцезростання, проводили опис окремих асоціацій [2], [9].

Для визначення рясності застосовували окомірний метод прямого обліку. Такий облік проводили за шкалою чисельності виду у фітоценозі, зокрема, за шкалою, запропонованою О. Друде [9]. У цій системі оцінки рясності виду прийнято таку градацію:

Soc (socializ) – рослини змикаються надземними частинами;

Cop3 (copiosae) – рослини дуже рясні;

Cop 2 – рослини рясні;

Cop1 – рослини досить рясні;

Sp (sparsae) – рослини рідкі;

Sol (solitaries) – рослини поодинокі;

Un (unicum) – одна рослина на площі виявлення.

Для визначення рясності видів рослин, які занесені до Червоної книги та рослин, які є рідкісними для регіону, застосовували метод числової об’єктивної оцінки рясності. За яким для визначення рясності закладали пробні ділянки в 1м2 і на них підраховували кількість екземплярів кожного виду. Для обліку кущових і дернистих форм за екземпляр брали кущик чи дернину, в кореневищних форм – підраховували окремі пагони, стриж некореневих – окремі екземпляри. Оцінку рясності проводили за шкалою розміщення видів рослин, розробленою Б.0 Биковим [2].

Систематичний аналіз рослинного покриву проводили за Тахтаджаном [3], [4], [26].

Поняття «флороценотип» розглядаємо як сукупність флороце-ноелементів переважно груп формацій тих чи інших типів рослинності, які характеризуються певними природно-історичними, зональними, еколого-едафічними, а також типологічними властивостями та спільністю поширення в межах одних і тих же типологічних видів рослинного покриву [38]. Флороценотипи визначали на основі праць Камеліна Р.В., Заве рухи Б.В. [12], Ткачика В. [38].

Географічний елемент встановлюємо на основі сучасних ареалів і визначаємо поняття «географічний елемент» як групу видів з однаковим загальним поширенням [38]. Географічний аналіз проводили за Ю.Д. Клеоповим [19], Малиновським К.А. [22].

Шляхи історичного становлення флори визначають на підставі встановлення географічних елементів флори, які встановлюються з урахуванням походження виду і загального характеру ареалу, тобто за типами ареалів (мають подібні форми, розміри, положення, а також центр походження) [19], [38].

Фітоценотичну характеристику проводили на основі принципів еколого-фітоценотичної (домінантної) класифікації Шеляг-Сосонка [29].

4. Результати дослідження та їх обговорення

4.1. Фітоценотична характеристика

Рослинна асоціація є основною систематичною одиницею рослинності, вона об’єднує фітоценози, однакові за видовим складом, будовою синузій і фітосередовищем.

Фітоценози, які належать до однієї асоціації, мають однакові домінантні види.

Кожна асоціація в природі представлена більшою чи меншою кількістю відокремлення у просторі подібних між собою ділянок (фітоценозів). Ділянки асоціацій не цілком тотожні, тому що не всі види рослин, які становлять основу тієї чи іншої асоціації, зможемо виявити на всіх її ділянках [2].

Формація – це вища таксономічна одиниця, що об’єднує споріднені між собою групи асоціацій [2].

Під час дослідження та на основі отриманих результатів, внаслідок цього,