У цитоплазмі багатьох тваринних клітин є мікротрубочки, стінка яких складається з глобулярних білкових субодиниць, розташованих по спіралі. Частіше мікротрубочки можна виявити у відростках нейронів та еритроцитах. Вважають, що ці утвори зумовляюють форму клітини та беруть участь в її рухах.

Поряд з мікротрубочками в цитоплазмі знаходять різної товщими мікрофіламенти, що складаються з різних білків. Очевидно, вони, як і мікротрубочки, надають клітині міцності і беруть участь в її рухах.

Крім постійних структур у цитоплазмі клітини можна виявити тимчасові нагромадження білків, вуглеводів, жирів, пігментів тощо. Застосування спеціальних методик дослідження показало, що численні цитоплазматичні включення організовані в дрібненькі субмікроскопічні зерна, кристали, брилки та гранули.

Включення білка в нормі знаходять тільки в яйцеклітинах та клітинах зародка на ранніх стадіях розвитку.

Вуглеводи накопичуються в клітинах у формі полісахариду глікогену. Після спеціальної обробки препарату можна виявити великі брилки глікогену, що займають значні ділянки цитоплазми.

Включення жиру у вигляді крапель різної величини знаходять у всіх клітинах, оскільки він є запасним енергетичним матеріалом організму. Іноді крапель дуже багато, іноді вони зливаються в одну велику краплю.

Включення пігменту — це накопичення забарвлених органічних речовин у вигляді дрібненьких гранул, структура яких залежить від особливостей клітин, що їх утворюють. Найбільш поширений чорний пігмент — меланін, гранули якого утворюються в особливих клітинах — меланоцитах. Від кількості цього пігменту залежить колір шкіри та волосся, він захищає організм від дії ультрафіолетового проміння та бере участь у функції органа зору.

У цитоплазмі можна також виявити гранули гемосидерину, феритину та ін.

Завдяки застосуванню спеціальних методик дослідження вдалося виявити в цитоплазмі деякі вітаміни, краплі секрету та різні кристалічні включення.

Отже в складному багатоклітинному організмі клітини спеціалізуються на виконанні різних функцій; у зв'язку з цим для кожного типу клітин характерне переважання тих або інших особливостей.

Життєво необхідною частиною клітини є ядро (nucleus s, karyon), виявлене майже у всіх тваринних і рослинних клітинах. Форма його іноді відповідає формі клітини, але частіше залежить від її функціональних особливостей. Розрізняють ядра кільцеподібної, паличкоподібної, кулястої та інших форм. Ядро складається з каріотеки, каріоплазми та ядерця.

Каріотека (karyotheca) оточує ядро; складається із зовнішньої та внутрішньої ядерних мембран, між якими знаходиться цистерна каріотеки. Подекуди зовнішня і внутрішня ядерні мембрани стикаються та формують ядерні пори складної будови, крізь які відбувається обмін речовин між каріоплазмою та цитоплазмою.

Вивчення каріоплазми показало, що вона складається з хроматину у вигляді брилок і гранул, а також пухкого хроматину та різних субмікроскопічних філаментів та крапок (філаментозна та крапкова каріоплазма).

Майже у всіх ядрах тваринних клітин є різної форми тільця, які сильно заломлюють світло — ядерця (nucleolus), що мають складну субмікроскопічну будову. В ядерці розрізняють нуклеолонему (nucleolonema), утворену тонкими філаментами та гранулами (філаментозна та зерниста частини), і аморфну частину.

Ядро перебуває в постійній взаємодії з цитоплазмою і разом з нею бере участь в обміні речовин, поділі та регенерації клітин.

Царство Гриби. Загальна характеристика. |

Відділ Слизовики

Царство Гриби | Відділ Гриби

Відділ Лишайники

Гриби – це група гетеротрофних організмів, безхлорофільні, одно і багатоклітинні, від дрібних мікроскопічних до таких великих, як трутовики і гігантський дощовик. Гриби займають проміжне положення між рослинами і тваринами, оскільки характеризуються рядом ознак:

Тварин: гетеротрофний тип живлення, наявність в обміні сечовини, в оболонці клітин є хітин, запас поживних речовин у вигляді глікогену.

Рослини – необмежений ріст, адсорбтивний тип живлення (шляхом всосування, а не захоплювання їжі), характер розмноження.

Тіло побудоване з тонких нитчастих утворень – гіф. Їх сукупність утворює вегетативне тіло (міцелій або грибницю). Умовно гриби поділяють на вищі та нижчі. У нижчих грибів міцелій має одноклітинну будову, у вищих він багатоклітинний. Дріжджі та внутрішньоклітинні паразитичні гриби міцелію не мають.

Гриби

Нижчі | Вищі

Паразити: | Клас Аскоміцети | Клас Базидоміцети

Фітофтора – картопляна гниль | Паразити: | Паразити:

Синтріхіум – рак картоплі Ольпідіум – чорна ніжка капусти | Мікроспоридії (трихофітон) – стригучий лишай | Сажкові (устилага) – викликають сажку, паразитують на злакових

Ріжки – на житі. | Трутовик.

Сапрофіти:

Мукор – біла цвіль | Сапрофіти:

Цвілеві гриби – пеніцил, фурацил - антибіотики | Іржисті (кукцинія) – викликають іржу на різних рослинах

Дріжджі – одноклітиинні гриби (хлібні, пивні, винні) | Сапрофіти:

Домовий гриб

Трюфелі – цінні їстівні гриби | Шапкові гриби

Клітина грибів.

1. Клітинна оболонка складається з целюлози, білків, ліпідів, хітину. А під нею цитоплазматична мембрана.

2. Цитоплазма з одним або декількома ядрами, мітохондріями, лізосомами, вакуолями (містить запасні речовини – глікоген, ліпіди, жири).

В цитоплазмі містяться білки і не зв’язані з органелами клітини, ферменти, амінокислоти, вуглеводи, ліпіди. В їстівних грибах є багато вітамінів і мінеральних солей.

Розмножуються гриби:

- статево

- безстатево (спорами)

-вегетативно (частинами міцелію)

-брунькуванням (дріжджі)

За характером живлення гриби поділяються на:

1. Сапрофіти – живляться готовими органічними речовинами мертвих організмів.

2. Паразити – живляться за рахунок організмів, на яких поселяються (живуть на поверхні або всередині живих тканин рослин і тварин).

Симбіонти – живуть у симбіозі з іншими організмами (хлорофільними рослинами живляться за рахунок утворення мікоризи.

антибіотик пеніцилін. В 1929 р англійський мікробіолог А.Фленінг виявив антибактеріальну дію плісені пеніцилу і виділив з неї речовину – пеніцилін. У 1940 р І.Флорі добув тривкий препарат пеніциліну.

Дріжджі.

Немає грибниці, тіло складається з поодиноких