Фосфорні добрива, як достатньо стійкі проти вимивання, вносять у два строки: до 85 % норми під оранку, решту — в рядки під час сівби пшениці. Якщо неможливо вносити розрахункові норми доб-рив на програмовану врожайність, застосовують під пшеницю реко-мендовані норми, сумарна кількість яких у діючій речовині стано-вить при зрошенні N120P80. Вносять їх за різними схемами, залежно від попередника пшениці. При сівбі пшениці після кукурудзи біль-ший ефект дає внесення N90P70 до сівби (під оранку або культива-цію), Р10 - у рядки при сівбі пшениці та N 10 — у підживлення на IV етапі органогенезу; під пшеницю теля люцерни N60P70 вносять до сівби, Р10 — в рядки, N60 -- на II етапі органогенезу або Р70 — до сів-би, Р70 — в рядки, N60 — на II та N60 — на IV eтaпi органогенезу; під пшеницю після гороху N30Р70 — до сівби, Р10 — в рядки, N60 — на IV та N30 — на VIII етапах органогенезу. У кожному конкретному ви-падку норму добрив та способи їх застосування уточнюють.

Із азотних добрив використовують аміачну селітру, а для піджив-лення пшениці на VIII етапі органогенезу — сечовину; із фосфор-них — суперфосфат. Якщо в господарстві немає сечовини, то здійс-нюють так звану сенікацію — обробляють рослини розчином аміач-ної селітри (30 кг/га) з домішкою амінної солі 2,4 Д (25 г/га) у 180 л води. Такий розчин посилює відтік з листя пшениці асимілятів, і в зерні збільшується вміст білка.

Сіють озиму пшеницю кондиційним, протруєним насінням в опти-мальні календарні строки: у північному Степу — з 1 по 10 вересня; центральному — з 10 по 20; у південному — з 15 по ЗО вересня; в АР Крим — з 1 по 15 жовтня. Норми висіву середньорослих сортів станов-лять 4-5 млн схожих зерен на 1 га, напівкарликових 5-6 млн/га. При сівбі середньорослих сортів на високому агрофоні норму висіву зменшують до 3 — 4 млн/га схожих зерен.

Поширеним способом сівби є звичайний рядковий із загортанням насіння у вологий ґрунт на глибину 5 - 6 см.

Режим зрошення. Вирощують озиму пшеницю із застосуван-ням вологозарядкового та вегетаційних поливів за допомогою дощу-вальних машин. Вологозарядковий полив проводять після основної оранки (за 3 — 4 тижні до сівби пшениці). Норма поливу на ґрунтах з низьким заляганням ґрунтових вод становить 800 - 1200 м3/га, з високим 400 - 500 м3/га. У весняно-літню вегетацію пшеницю поли-вають залежно від погодних умов і вологості орного та підорного шарів, яка на ґрунтах середнього механічного складу не повинна бути менша 70 % НВ. Для підтримання такої вологості у відносно вологий рік достатньо провести один вегетаційний полив, у середньо-посушливий 2 — 3 і в посушливий рік 4 поливи з поливною нормою кожного разу 500 — 600 м3/га. Перший полив пшениці проводять на IV етапі органогенезу, другий — на VII, закінчують у фазі фор-мування зерна (X етап).

Енергозберігаючі й екологічно доцільні технології. Техно-логія Миронівського інституту пшениці ім. Ремесла. Ця технологія спрямована на підвищення врожайності озимої пшениці при одночасному скороченні прямих виробничих витрат на її виро-щування. Дотримання рекомендацій розробників технології забез-печує зниження собівартості 1 ц зерна до 15 % порівняно з вирощу-ванням пшениці за існуючою інтенсивною технологією. Рекомендо-вана для впровадження і бурякосіючих господарства Лісостепу України.

Обробіток ґрунту здійснюють після багато- та однорічних трав, гороху та кукурудзи, вирощуваної на силос або зелений корм, зале-жно від обраного попередника, забур'янення поля, зволоженості ґрунту та строків сівби озимої пшениці. При розміщенні озимої пшениці після багато- і однорічних трав та їх збиранім за 2,5 - 3 мі-сяці до сівби пшениці застосовують лущення і з відростанням бур'янів — оранку в агрегаті з котками і боронами на глибину після багаторічних трав 25 - 27 см, однорічних 20 - 22 см. Не слід запіз-нюватися з проведенням оранки, бо це може викликати зниження врожайності пшениці до 10—15 ц/га. Якщо попередником пшениці є горох, який зібрали за 50 - 60 днів до сівби озимих, то в роки, сприятливі за зволоженням, проводять лущення і оранку на глиби-ну 18 - 20 см; у роки недостатнього зволоження — поверхневий об-робіток дисковими знаряддями або культиваторами-плоскорізами в агрегаті з голчастими боронами БИГ-3 на глибину 12 - 14 см. Після збирання кукурудзи, яку скошують на силос незадовго до сівби пшениці, площу розпушують з подрібненням післяжнивних решток важкими дисковими боронами. При запізнілому проведенні оранки ґрунт може не досягти оптимальної щільності, а в роки недостатньо-го зволоження це призводить до його подальшого пересушування.

Зорані і поверхнево оброблені поля підтримують до сівби пшени-ці в чистому від бур'янів та розпушеному стані, застосовуючи куль-тивацію з боронуванням.

Ресурсозберігаюча технологія передбачає раціональне застосу-вання під озиму пшеницю органічних і мінеральних добрив. При розміщенні пшениці після багато- і однорічних трав гній (ЗО т/га) та фосфорно-калійні добрива (Р45К45) вносять під основний обробіток ґрунту; азотними (N60) — двічі підживлюють пшеницю, вносячи їх половинними дозами на II — III та VIII етапах органогенезу. Пше-ниця після гороху та кукурудзи використовує післядію гною, внесе-ного під попередні культури (кукурудзу на зерно, цукрові буряки), і забезпечується внесеними під основний обробіток ґрунту фосфорно-калійними добривами: після гороху з розрахунку Р60К60, після куку-рудзи Р90К90. Азотом посіви пшениці після гороху задовольняються при підживленні рослин азотними добривами дозами N30 на І - III етапах