Для нормального росту і розвитку рослин озимої пше-ниці необхідна мінімальна сила освітлення— 1,8 тис. люк-сів. Пряме сонячне світло опівдні дає ЗО—40 тис. люксів. Недостатнє освітлення може послаблювати процес фото-синтезу, що негативно позначається на врожаї, а в поєднанні з багатим азотним фоном призводить у зернових культур до різкого збільшення стерильності квіток.

Оптимальна інтенсивність освітлення є необхідною умо-вою, яка забезпечує високу фотосинтезуючу активність рос-лин, продуктивне кущіння і формування багатоколосково-го колосу, успішне наливання зерна та добре реагування на багатий агрофон.

Важливим якісним показником посівів, здатних з вели-ким ККД засвоювати енергію світла та СО2 з маси повіт-ря, є достатньо висока оптична щільність при великій су-марній поверхні асимілюючих органів, головним чином листя.

Зміни в інтенсивності освітлення часто тісно пов'язані зі змінами температурного режиму ґрунту, у посівах та в самих рослинах. Вони одночасно помітно впливають на про-ходження ряду мікробіологічних процесів у ґрунті, тобто не лише на характер й інтенсивність фотосинтезу, але й на зміни ґрунтового живлення рослин. Тому вивчення питання про вплив світла на рослини є важливим не лише як теоре-тично, але й для використання цих знань у сільськогоспо-дарській практиці. Створення оптимального світлового ре-жиму посіву можна досягнути нормами висіву, способами сівби, розміщенням рослин на площі, кількістю їх у рядках та ін. Цими заходами можна помітно збільшувати коефі-цієнт корисної дії фотосинтезу, надходження сонячного світла на землю. За даними Всесоюзного науково-дослід-ного інституту електрифікації сільського господарства (ВНДІЕСГ) підраховано, що на поверхні землі теоретично максимально можливе значення ефективності природного світла для фотосинтезу знаходиться в межах від 16 до 24%.

Засвоювання рослинами енергії під час фотосинтезу за-лежить не лише від загальної її кількості, але й від рівно-мірності надходження до рослин і від температури повіт-ря (як відомо, ріст рослин можливий лише при температурі від +5 до +45 °С). Потік світла протягом дня змінюється в широких межах: від декількох ват на квадратний метр ранком і увечері до половини кіловата на кожний квадрат-ний метр опівдні. При цьому не залишається постійною ні температура, ні вологість повітря.

Про залежність інтенсивності фотосинтезу в різні годи-ни доби видно з рисунку 1 (Свентицький І. Й., 1970).

Для кожного значення опромінювання рослин є своя оптимальна температура. Так, у сонячний, дуже жаркий день фотосинтез досягає максимуму о 7—8-й год ранку, а потім різко падає. У другій половині дня в міру зменшення світлового потоку, що час-то супроводжується і зни-женням температури по-вітря, швидкість накоп-ления енергії знову починає зростати і увечері (19—20 год) досягає свого другого максимуму.

Рис. 1. Інтенсивність фотосинте-зу озимої пшениці протягом сонячного і хмарного дня:

1 — Інтенсивність фотосинтезу в жаркий сонячний день; 4 — інтен-сивність фотосинтезу в хмарний день; 3 — сонячне опромінювання в безхмарний день; 2 — час ранкового максимуму фотосинтезу; 5 — час ве-чірнього максимуму фотосинтезу.

Полуденну депресію фотосинтезу багато вчених пояс-нювали внутрішніми, фізіологічними ритмами рослин. Вва-жалось, що з нею неможливо боротися. Але в похмурні дні якраз опівдні фотосинтез у рослин досягає- максимуму, а депресії взагалі не спостерігається. Звідси можна зробити висновок, що денне ослаблення інтенсивності фотосинтезу викликається лише перегрівом рослин. І коли їх захистити від цього, то процент використання енергії і, природно, на-копления органічних речовин значно зросте. Підтверджен-ням цього були результати наших наукових досліджень про поглинання рослинами ФАР у різні години дня з різною інтенсивністю опромінювання.

Фотосинтез — основний процес живлення рослин, тому інші процеси — діють і ефективні тільки в тій мірі, у якій вони поліпшують і стимулюють фотосинтезуючу діяльність і створюють умови для синтезу продуктів та найкращого їх використання на процеси росту, розвитку та формування врожаю. Лише сукупність рослин, повноцінний їх ценоз, можуть максимально використовувати фактори зовнішньо-го середовища. Тому дуже важливо правильно сформува-ти структуру посіву з оптимальною щільністю, великими площами фотосинтезуючої поверхні, з достатнім вмістом хлорофілу в листках рослин.

Найбільше значення для зростання врожайності набу-вають показники інтенсивності та чистої продуктивності фотосинтезу. Продуктивність посівів, рівень біологічних і господарчих урожаїв визначаються взаємодією трьох фізіолого-біохімічних процесів: фотосинтетичної продуктив-ності, внаслідок чого формується органічна речовина; ди-хання, пов'язаного з використанням створених органічних речовин на процеси життєдіяльності; транслоктації — пе-реміщення пластичних речовин у зернівки, що визначає темпи накопления поживних речовин у зерні і величину врожаю. Розрахунки чистої продуктивності фотосинтезу по-казують, що його зміни протягом вегетації мають певні за-кономірності. На чисту продуктивність фотосинтезу поміт-но впливає агрофон. Максимальне значення показника чис-тої продуктивності фотосинтезу рослин пшениці на високих агрофонах припадає на період найвищого накопичення біо-маси і утворення площі асимілюючої поверхні — на фазу цвітіння. Звідси, періоди найбільшої фотосинтетичної про-дуктивності й утворення площі листя співпадають. Ценози озимої пшениці, не забезпечені достатньою кількістю еле-ментів живлення, мали максимальну продуктивність фото-синтезу у фазі закінчення виходу рослин у трубку, що та-кож співпадає з найбільшою асимілюючою поверхнею листя.

У зв'язку із створенням і впровадженням у виробницт-во нових високопродуктивних сортів озимої пшениці, засто-суванням великих доз добрив питання технології сівби і питання про використання потенційних можливостей рос-лин пшениці мало розроблені й вивчень.

ВИСНОВОК

Сучасна технологія виробництва зернових культур ба-зується на помітному збільшенні