ця різноманітність поясню-ється закономірністю, яку в 1920 р. ви-явив М. І. Вавилов. Порівнюючи озна-ки різних сортів культурних рослин і близьких до них дикорослих видів, він помітив, що порівнювані рослини мали багато загальних спадкових змін, що і дало М. І. Вавилову можливість сформулювати закон гомологічних ря-дів у спадковій мінливості: «Генетичне близькі види і роди характеризуються подібними рядами спадкової мінливості так, що, знаючи ряд форм у межах одного виду, можна передбачати існу-вання паралельних форм у інших ви-дів і родів».
Наприклад, у колоскових злаків — м'якої і твердої пшениці, ячменю — ві-домі форми з довгими і короткими остюками, з опуклостями замість них і без остюків. У пшениці, ячменю і вів-са зустрічаються три основні кольори колосу — білий, червоний і чорний.
М. І. Вавилов вказував, що гомоло-гічні ряди часто виходять за межі ро-дів і навіть родин. Короткопалість від-мічена у представників багатьох рядів ссавців: у великої рогатої худоби, овець, собак, людини. Альбінізм спос-терігається у всіх класів хребетних тварин. Закон гомологічних рядів до-зволяє передбачити можливість появи мутацій, ще невідомих науці, які мо-жуть використовуватися у селекції для створення нових цінних для господар-ства форм.
У 1920 р., коли був сформульований закон гомологічних рядів, ще не знали озимої форми твердої пшениці, але її існування було передбачено. Через кілька років таку форму виявили у Туркменії. У злаків — пшениці, ячме-ню, вівса, кукурудзи — існують голі і плівчасті зерна. Голозерний сорт проса не був відомий, але існування такої форми слід було очікувати. І вона бу-ла знайдена.
У основі гомологічних рядів лежить фенотипова подібність, яка виникає як результат дії однакових алелів того ж гена, так і дії різних генів, що зумов-люють подібні ланцюги послідовних біохімічних реакцій у організмі в про-цесі онтогенезу.
Висновок
Закон гомологічних рядів у спадко-вій мінливості має пряме відношення до вивчення спадкових хвороб людини. Питання лікування і профілактики спадкових хвороб не можна розв'яза-ти без дослідження на тваринах із спадковими аномаліями, які подібні до тих, що спостерігаються у людини.
Згідно з законом М. І. Вавилова, аналогічні спадковим хворобам люди-ни фенотипи мають зустрічатися і у тварин. Дійсно, багато патологічних станів, які виявлені у тварин, можуть бути моделями спадкових хвороб лю-дини. Так, у собак спостерігається ге-мофілія, яка зчеплена із статтю. Аль-бінізм зареєстрований у багатьох ви-дів гризунів, кішок, собак, у ряду пта-хів, Для вивчення м'язової дистрофії використовуються миші, велика рогата худоба, коні; епілепсії — кролі, пацю-ки, миші; аномалій у будові ока — ба-гато видів гризунів, собаки, свині та інші тварини. Спадкова глухота існує у, гвінейських свинок, мишей і собак. Вади будови обличчя людини, що гомо-логічні заячій губі (розщілині верхньої губи) та вовчій пащі (розщілині верх-ньої щелепи і твердого піднебіння), спостерігаються у лицьовому відділі черепа мишей, собак, свиней. Спадко-вими хворобами обміну, такими як ожиріння і цукровий діабет, хворіють миші.
Цей список можна продовжувати. Крім вже відомих мутацій шляхом впливу мутагенних факторів можна одержати у лабораторних тварин ба-гато нових аномалій, подібних до тих, які зустрічаються у людини.