Молінезія. Живе у водоймах Мексики та Колумбії. Особливо ціниться бар-хатисто-чорна різновидність її. Ця риба потребує багатої на кисень води і різноманітного корму.

Пецилія. На своїй батьківщині, в Мексиці, Гватемалі, ці риби не відзначаються яскравістю. Проте акваріумістами виведено надзвичайно гарні золо-тисті яскраво-червоні та інші різновиди цих рибок. Самці досягають 5 см, самки - 6 см.

Лабіринтові риби

Ці риби дихають не тільки розчиненим у воді киснем, але й атмосферним повітрям, яке воно періодично заковтують ротом, піднімаючись на поверхню води. Найбільш відомі з них: макроподи, гурамі, півники. Всі вони тепло-любні, температура води в акваріумі повинна бути 22-24 °С, а під час нересту - вища. Якщо умови дитячого садка дозволяють утримувати їх, діти можуть спостерігати цікаві прояви піклування лабіринтових рибок про потомство.

Яскраво забарвлений самець будує гніздо з пухирців повітря, і воно схоже на піну, яка розташовується у вигляді острівця діаметром 5-6 см і заввишки 1-2 см. Побудувавши гніздо, самець починає біля самки шлюбний танок. Коли самка відкладає ікру, самець підхоплює її ротом і складає у гніздо. Невтомно стежить він за маленькими ікринками, відганяючи від гнізда навіть самку. В цей же час він випускає свіжу піну і перебирає ікринки. Коли через добу виходять крихітні мальки, вони залишаються певний час у гнізді. Турботли-вий батько підхоплює ротом тих мальків, які випадають з гнізда, і повертає їх на місце. Через 3-4 дні мальки покидають гніздо і починають самостійне життя.

Усі лабіринтові риби - мешканці переважно тропічних водойм Індії, Індо-незії, Таїланду, а також Китаю - надзвичайно гарні.

Гурамі перлиновий - слід відзначити, що він наче обсипаний перлами, за що одержав назву. Він поширений в Індії та Індонезії. Вздовж тіла, починаю-чи від очей, тягнеться ланцюжок з литих дрібних чорних плям. Біля хвосто-вого плавця також є чорна пляма. У самців передня частина черевця пома-ранчева, верхній плавець витягнутий, загострений; у самок - округлий.

ПТАХИ.

Хвилястий папуга - батьківщина Австралія, де вони живуть у невеликих гаях. Вперше завезені в Європу в 1840 році.

Природне забарвлення птахів - трав'янисто-зелене з поперечними тем-ними хвилястими смугами. Шляхом штучного добору були виведені найріз-номанітніші за кольором птахи. Самка відрізняється від самця буруватим за-барвленням восковиці, у самця вона блакитна. У молодих птахів восковиння має рожевувате забарвлення.

Щоб папуга легше звикав до неволі, краще брати у куток природи молодо-го птаха. Здоровий птах має гладке опірення, дзьоб, ціле махове і хвостове пір'я.

Для утримання папуг використовують клітки, виготовлені з металевого дроту. Найкраще підходить клітка таких розмірів, см: довжина - 60, висота -50, ширина - 30-35.

Клітку з хвилястими папугами встановлюють у світлому місці, але не на сонці, і не на протягу.

Канарки

Канарки належать до ряду горобиних. Вважають, що назва канарка пов'я-зана з її походженням з островів Канарського архіпелагу, звідки у XV ст. її завезли у Європу іспанські, а потім й інші моряки. У природі канарки люб-лять ліс з галявинами та кущами. У негніздовий період вони ведуть зграйний спосіб життя, живляться насінням різних трав і фруктів. В період вигодову-вання пташенят канарки поїдають і дрібних комах.

Природне забарвлення дикої канарки - зелено-жовте, але вже XVII ст. з'явилися виведені у неволі канарки різноманітного забарвлення (жовті, білі, коричневі). Пісня домашньої канарки мало відрізняється від пісень диких канарок. Було помічено, що канарки добре наслідують звуки.

Для утримання канарки потрібна клітка розміром 40x20x20 см. Розміщу-вати її треба у світлих місцях кімнати, але не на протягу і не на сонці.

Як і в папуг, корм складається з зернового, м'якого, вітамінного, або зеле-ного і мінерального.

Основним кормом є зерновий, який складається з суміші різного насіння (дрібне біле просо - 3 частини, канаркове насіння - 2 частини, вівсяна крупа, суріпка, рапс, льон по 1 частині, салат - 1/2 частини). З задоволенням канар-ки поїдають насіння різних польових, лучних трав.

З м'якого корму канарки споживають яйце, білий хліб, змочений у мо-лоці, каші. З вітамінних, або зелених кормів канарки з задоволенням поїдають різні соковиті рослини: мокрець, проросле насіння і ростки пшениці, вівса, бруньки плодово-ягідних дерев і кущів. Потрібно давати фрукти і овочі: яблука, груші, малину, огірки, капусту. Мінеральний корм дають такий, як і папугам.

Якщо утримується пара канарок, навесні вони можуть утворити пару і виводити пташенят. Для цього треба повісити гніздо і покласти в клітку буді-вельний матеріал для гнізда: трохи бавовняних ниток, м'яку траву, сухий мох, дрібне пір'я. У кладці буває 4-5 яєць голубуватого кольору з коричневими крапками. Перше пташеня вилуплюється з яйця на 14 день, решта через 2-3 дні. Вони з'являються на світ сліпими і в рідкому пуху. Ростуть швидко; на 5-й день у них відкриваються очі, через 7-8 днів з'являється пір'я, а у 18-20 днів маленькі канарки вже починають вилазити на передній край гнізда і намага-ються перестрибнути на сусідню жердинку.

Ссавці в кутку природи

Із ссавців у кутку природи утримують тих, що добре розмножуються в умовах неволі. Представниками їх є морська свинка, хом'ячок.

Морська свинка походить з Південної Америки, де була одомашнена ще інками. В Європу морська свинка була завезена близько 400 років тому «з-за моря», тому спочатку стала називатися заморською, а потім просто морською свинкою. На батьківщині вони живуть невеликими групами серед трав і кущів, де споруджують нори. Природне їхнє забарвлення -