Одержання та стандартизація екстрактів з лікарської рослинної сировини, що проявляє спазмолітичну дію

Розробка методу отримання екстрактів з лікарської рослинної сировини

Для отримання лікарських препаратів та біологічно активних речовин на основі підземних та надземних органів кремени гібридної, меліси лікарської та моркви дикої використовують різні методи.

Екстракти з підземних і надземних органів кремени гібридної, меліси лікарської та моркви дикої одержували методом трьохкратної екстракції водно – спиртовими розчинами відповідної концентрації на водяному огрівнику із зворотнім холодильником.

Досліджувану сировину подрібнювали, відважували по 20,0 г кожного зразку сировини і поміщали в плоскодонну колбу, заливали 200 мл водно – спиртового розчину і під’єднували до зворотного холодильника. Екстрагували 3 рази по 30 хв., проціджували, витяги об’єднували та одержували екстракт шляхом відгонки екстрагенту на вакуум – випарному апараті під тиском 0,6А та подальшим випарюванням у фарфоровій чашці при температурі 370С [].

Технологічна схема одержання екстрактів з досліджуваних зразків сировини наведена на рис. 4.1.

Одержані екстракти являють собою маси густої консистенції від світло.– коричневого до темно – зеленого забарвлення із специфічним запахом.

Характеристика одержаних екстрактів, наведена в табл. 4.1 свідчить про доцільність використання як екстрагента водно – спиртової суміші, оскільки присутні в сировині групи БАР добре в ній розчиняються.

Таблиця 4.1

Характеристика екстрактів з досліджуваних зразків

сировини

№ п/п | Лікарська

рослина | Сировина | Екстрагент | Колір і консистенція

1 | Кремена

гібридна | Кореневище | 70% етанол | маса густої консистенції темно – коричневого кольору

2 | Меліса

лікарська | Листя | 90% етанол | маса густої консистенції темно – зеленого кольору

3 | Морква

дика | Плоди | 96% етанол | маса сухої консистенції світло – коричневого кольору

Одержані екстракти з досліджуваних зразків сировини являють собою маси сухої та густої консистенції від світло – коричневого до темно – зеленого забарвлення із специфічним запахом. Як екстрагент використано водно – спиртові розчини.

4.2. Встановлення показників доброякісності екстрактів

4.2.1. Визначення вологості екстрактів з досліджуваних зразків сировини. Визначення вологості проводили згідно вимог ДФУ [7].

Біля 0,5 г фракції екстракту (точна наважка) поміщали у плоскодонну чашку діаметром близько 50 мм і заввишки близько 30 мм і сушили в сушильній шафі при температурі 100 – 1050С протягом трьох годин. Висушування проводили до постійної маси. Охолоджували в ексикаторі над фосфору (V) оксидом і зважували.

Вміст вологи (у %) в перерахунку на абсолютно суху сировину проводили за формулою:

, де

m – маса екстракту до висушування в г;

m1 – маса екстракту після висушування в г.

Результати визначення вологості фракцій екстрактів з досліджуваної ЛРС наведені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Визначення вологості екстрактів з досліджуваних зразків сировини

№ п/п | Лікарська рослинна сировина | m, г | m1, г | Х, % | Хсер, %

1 | Кореневище кремени гібридної | 8,428

8,430

8,427 | 7,598

7,590

7,594 | 9,84

9,96

9,88 | 9,89

2 | Листя меліси лікарської | 2,963

2,955

2,960 | 2,743

2,740

2,735 | 7,42

7,28

7,60 | 7,43

3 | Плоди моркви дикої | 2,797

2,790

2,793 | 2,685

2,680

2,682 | 4,00

3,94

3,97 | 3,97

Згідно наведених вище даних вологість екстрактів з досліджуваних зразків сировини становить від 4% до 10% в залежності від виду сировини.

4.2.2. Дослідження фенольних сполук в екстрактах

Більшість реакцій для виявлення сполук фенольного характеру є груповими, тому для ідентифікації фенольних сполук використали метод хроматографії. Для цього 10,0 г сировини екстрагували 70% етанолом (1:10) на водяному огрівнику зі зворотнім холодильником протягом 1 год при температурі кипіння екстрагенту. Спиртові екстракти упарювали до 1/10 об’єму, наносили на хроматографічний папір марки ”Filtrak FN-1” і вивчали методом двовимірної хроматографії в системах розчинників: н-бутанол-оцтова кислота-вода (БОВ) (4:1:2) і 15% оцтова кислота. Висушені хроматограми вивчали в УФ-світлі до і після обробки їх парою аміаку [].

В УФ-світлі спостерігали плями коричневого, жовтого, блакитного і білого кольору, які після обробки парою аміаку ставали яскравішими або змінювали забарвлення. Розміщення виявлених сполук на хроматограмах наведено на рис. 4.1, 4.2, 4.3 і табл. 4.3, 4.4, 4.5.

На основі флуоресценції в УФ-світлі, рухливості речовин на хроматограмах встановлено, що в в підземних органах кремени гібридної виявлено від 4 до 7 сполук, які представлені флавоноїдами, гідроксикоричними кислотами. Розміщення виявлених сполук на хроматограмах підтверджує цей висновок: в зоні 1 знаходяться аглікони флавоноїдів, в зоні 2 – глікозиди флавоноїдів, в зоні 3 – вільні гідроксикоричні кислоти.

І напрямок | Rf

0,9 | 3

0,8

0,7

0,6

0,5 | 2

0,4

0,3

0,2

0,1 | 1

0,1 | 0,2 | 0,3 | 0,4 | 0,5 | 0,6 | 0,7 | 0,8 | 0,9 | Rf

ІІ напрямок

Рис. 4.2. Схема двовимірної хроматограми фенольних сполук кореневищ кремени гібридної. Система: 15% оцтова кислота - І напрямок і н-бутанол- оцтова кислота-вода (4:1:2) - ІІ напрямок

Таблиця 4.3

Хроматографічна характеристика фенольних сполук кореневищ кремени гібридної

№ плями | Величина Rf* в системах розчинників | Результати флуоресценції в УФ-світлі

15% оцтова кислота | БОВ

(4:1:2) | До обробки парою аміаку | Після обробки парою аміаку

1 | 0,06 | 0,83 | Жовто-коричнева | Яскраво-жовта

2 | 0,47 | 0,82 | Блакитна | Яскраво-блакитна

3 | 0,53 | 0,86 | Блакитна | Яскраво-блакитна

4 | 0,40 | 0,73 | Блакитна | Яскраво-блакитна

5 | 0,67 | 0,59 | Блакитна | Блакитно-зелена

6 | 0,73 | 0,57 | Блакитна | Блакитно-зелена

7 | 0,94 | 0,05 | Блакитна | Блакитна

Примітка. * - середнє значення з 3-х визначень.