Після роботи на городі, в ягіднику чи фруктовому саду, а дітям — після ігор на землі слід ретельно мити з милом руки.

Враховуючи багаторічну живучість яєць аскариди в грунті та інтенсивне забруднення ними зовнішнього середовища, добрі результати в боротьбі з аскаридами та профілактиці спричинюваного ними захворювання може дати проведення комплексу оздоровчих заходів: заборона удобрювання городів і ягідників не знезараженими фекаліями, утримання туалетів у належному санітарногігієнічному стані, надійне знезаражування нечистот і стічних вод, заборона вирощування на полях зрошення ягід і овочів, які використовують у їжу в сирому вигляді, санітарнопросвітницька робота серед населення тощо.

Гострик (мал. 81) живе в нижніх відділах тонкої кишки людини. Дорослі гострики мають невеликі розміри: самці — від 3 до 5 мм, самки — від 9 до 12 мм. Задній кінець самця зігнутий у вигляді гачка. Розвивається без проміжного хазяїна. Самці, запліднивши самок, гинуть. Самки спускаються до прямої кишки, переважно вночі виповзають через відхідник і відкладають від 5 тис. до 17 тис. яєць, після чого гинуть. Рухи гостриків під час відкладання яєць викликають сильний свербіж. У відкладених яйцях личинки розвиваються дуже швидко (через 4—6 год). Цей гельмінт паразитує переважно у дітей, які розчісують ділянки навколо ануса, забруднюючи руки яйцями гострика, ними забруднюється й ліжко. Заражаються ним під час вживання їжі немитими руками або їжі, забрудненої яйцями гостриків (мухами, пилом тощо). Діти часто беруть у рот пальці, забруднені іграшки, гризуть нігті і таким чином постійно заражаються. Яйця гостриків можуть потрапляти на підлогу з білизни, а потім з пилом заноситися на різні предмети домашнього вжитку. Гострики трапляються в усіх широтах земної кулі, у тому числі і в Україні.

Хоча гострики й не належать до найнебезпечніших паразитів людини, проте вони викликають такі неприємні явища: травмування слизової оболонки кишки і запальні процеси в ній; заповзаючи в червоподібний відросток, спричинюють його запалення; у разі інтенсивного зараження часто спостерігаються біль у животі, втрата апетиту, нудота й блювання; сон у хворих неспокійний; від постійного недосипання погіршується самопочуття, знижується працездатність, настають нервові розлади і виснаження; заражені діти стають неуважними, примхливими, погіршуються їхні успіхи в навчанні.

Діагностується хвороба за виявленням яєць у зскрібку з періанальних складок.

Мал. 81. Різноманітність паразитичних червів (гельмінтів):

а — печінковий сисун; б — котячий сисун; в — ехінокок; г — волосоголовець; д — гострик; е — аскарида людська; е — стробіла стьожака широкого; 1 — його голівка з присмоктувальними щілинами (а, б, г, д, е — зображення в натуральну величину)

Заходи боротьби і профілактика. 1. Потрібно активно виявляти заражених людей (особливо серед дітей). 2. Зараженим гостриками особам слід перед сном ставити теплу клізму і до задньопрохідного отвору класти тампон із сухої вати. Виповзаючи, гострики відкладають яйця на тампон і не викликають сверблячки. 3. Суворо дотримуватись правил особистої і громадської гігієни (ретельно мити руки з милом перед їдою і після відвідування туалету; коротко стригти нігті; викорінювати у дітей, а іноді й у дорослих, звичку гризти нігті і брати в рот пальці, ручки тощо). 4. Слід постійно проводити санітарнопросвітницьку роботу серед населення, спрямовану на запобігання зараженню гостриками.

Проведення зазначених заходів дає змогу ліквідувати захворювання без використання медикаментів упродовж двох місяців. Одночасне використання ефективних лікарських препаратів істотно скорочує термін лікування.

Трихінела поширена повсюдно, але переважно в місцевостях, де живуть дикі звірі, від яких заражаються домашні тварини. Личинки трихінел живуть у скелетних м'язах, а статевозрілі трихінели — у тонкій кишці людини й тварин, залягаючи між ворсинками і тільки переднім кінцем проникаючи в структури стінки кишки. Після копуляції в кишках хазяїна самці гинуть, а самки народжують 1500— 2000 личинок, після чого гинуть. Личинки проникають у лімфатичну систему, а потім розносяться кров'ю по всьому організму, локалізуючись тільки в певних групах м'язів (діафрагмі, міжреберних, жувальних тощо). Період міграції 2—6 тижнів. Проникнувши в м'язові волокна, личинка закручується спіраллю і через 2—3 тижні вкривається оболонкою, яка згодом (приблизно через рік) обвапновується. У формуванні оболонки беруть участь і тканини хазяїна. Такі личинки зберігають життєздатність багато років. Характерними симптомами хвороби є болі в м'язах, набряки обличчя, особливо повік, кон'юнктивіти, підвищена температура, зміни складу крові (еозинофілія), головні болі, слабкість, зниження працездатності. Хвороба триває від одного до кількох тижнів, іноді завершується летально. Під впливом інвазії м'язове волокно дегенерує.

Для перетворення личинок на статевозрілі форми вони мають потрапити в кишки іншого хазяїна. Людина заражається, використовуючи в їжу свинину або м'ясо інших тварин, заражених трихінелою: ведмедя, дикого кабана, борсука та ін.

Заходи боротьби і профілактика. Не можна використовувати в їжу м'ясо, яке не пройшло ветеринарносанітарної експертизи. Свиней слід утримувати в умовах, які виключають можливість поїдання трупів заражених тварин. Свинину і м'ясо диких тварин потрібно обов'язково досліджувати на трихінельоз.

Вільноживучі круглі черви. Більшість круглих червів, описаних на сьогодні, — вільноживучі види. Серед них є мешканці грунтів, водойм тощо. Багато з них є сапротрофами, тобто живляться рештками рослин і тварин, розкладаючи складні