Біологічний ефект або ступінь променевого ураження зростає, із збільшенням поглинутої дози випромінювання, тобто кількості енергії, яку поглинає одиниця маси тканини.

Загальна реакція організму на дію випромінювання залежить від дози випромінювання, його виду, розміру опроміненої поверхні, від-носної чутливості органів, які зазнали опромінення, індивідуальних .особливостей організму.

При тій самій дозі біологічна дія різних типів випромінювань не-однакова через відмінності в. густині іонізації (кількість іонів, які утворюються на одиниці шляху іонізуючої частинки). Чим густіша іонізація, тим значніша дія ураження.

Оцінюючи дію випромінювання на організм, треба розрізняти зов-нішнє і внутрішнє опромінення. Той самий вид радіації (наприклад, а-проміння) порівняно безпечний при зовнішньому опроміненні, але може бути дуже шкідливим при локалізації радіоактивності всередині організму.

Отже, в разі зовнішнього опромінення особливу увагу слід приді-ляти захисту від гамма- (а також рентгенівського) випромінювання і нейтронів, які мають велику проникну здатність, а-частинки прони-кають у шкіру на кілька мікрон і затримуються рогівкою епідерми, що не чинить помітної шкоди, (3-частинки проникають у тканину на кілька міліметрів і значною мірою поглинаються шкірою і підшкірною клітковиною.

Малі дози опромінення, хоч .і створюють небезпеку небажаних ге-нетичних змін, проте можуть у ряді: випадків стимулювати ріст і розвиток рослинних, а іноді і тваринних організмів. і Стійкість різних організмів проти дії іонізуючих випромінювань коливається в дуже широких межах. При цьому чим більший і склад-ніший організм, тим легше він руйнується під дією випромінювання. Так, наприклад, бактерії в тисячі раз стійкіші проти ядерних випро-мінювань, ніж людина і високорозвинені тварини.

Найсприйнятливіші до променевої дії клітини, які швидко розви-ваються: органи розмноження і пухлини легше руйнуються, ніж нормальна м'язова тканина; зародки тварин, які розвиваються, знач-но чутливіші, ціж дорослі особи; пророщені зерна сприйнятливіші від звичайних, а вегетативні форми бактерій незрівнянно чутливіші від бактеріальних спор.

Доза випромінювання

Дія випромінювання на живі організми характеризується дозою випромінювання. Експозиційною дозою випромінювання називають міру іонізації повітря, яка відбувається під дією даного випроміню-вання.

УСІ дозу випромінювання виражають у- кулонах на кілограм (Кл/кг). Якщо сумарний заряд іонів одного знака, утворених випро-мінюванням в 1 кг повітря, дорівнює 1 Кл, то доза випромінювання дорівнює 1 Кл/кг.

Дія на організм випромінювань різної природи за тієї самої дози Do не однакова. Тому для оцінки небезпеки випромінювання вводять коефіцієнти відносної біологічної активності. Для рентгенівського випромінення, у-випромінення та електронів k = 1; для повільних нейтронів k = 5; для швидких нейтронів і а- частинок k = 10 і т. д. Практично важливо знати біологічну дозу опромінення Об, яку визна-чають за формулою

D6 = kD0.

Природний фон радіації (космічне проміння, радіоактивність нав-колишнього середовища і тіла людини) становить за рік біологічну дозу близько 2,5-10–5 Кл/кг. Міжнародна комісія з радіаційного за-хисту встановила для осіб, що працюють з випромінюванням, гранич-но допустиму за рік дозу 1,3 * 1.0–3 Кл/кг. Біологічна доза в 0,15 Кл/кг, одержана за короткий час, смертельна.

Список використаної літератури

1.Кучерук І.М., Горбачу І.Т., Загальний курс фізики. 1999

2. Б.К.Остафійчук, М.М.Яцура. Фізики.Оптика. Фізика атома і атомного ядра., 2004р.