Нервова система складається з головного мозку — пар-ного надглоткового ганглію, що з'єднаний кільцевими стовбурами з тулубним мозком. Останній складається з пари більш-менш зближених (або злитих разом) черевних стов-бурів з парними гангліями в кожному сегменті й зветься черевним нервовим ланцюжком. У багатьох кільчастих червів є органи чуття — очі, нюхальні ямки, різні придатки з рецеп-торами дотику та хімічного чуття.

Серед кільчастих червів є роздільностатеві та гермаф-родити. Гонади утворюються в стінках целому (виняток — представники класу Dinophilida). Запліднення зовнішнє або внутрішнє. Дробіння яйця спіральне детерміноване. Розви-ток у морських видів (клас Polychaeta) з метаморфозом, у прісноводних та наземних форм розвиток прямий.

Для більшості кільчастих червів характерне повторення окремих частин тіла та органів. У кожному сегменті тіла є подібні елементи будови: парні целомічні мішки, нефридії, гонади, ганглії, кільцеві судини, параподії. Таке явище пов-торення подібних структур зветься метамерією. Якщо всі сегменти зовні однакові, метамерія вважається гомономною, якщо ж сегменти різних ділянок тіла відмінні за будовою, то метамерія гетерономна. Гетерономність — результат спеціа-лізації окремих частин тулуба до виконання певних функцій.

Систему типу Annelida різні автори подають дещо по-різному, але загальновизнано чотири класи: Багатощетинкові (Polychaeta), Динофіліди (Dinophilida), Малощетинкові (ОИ-gochaeta) та П'явки (Hirudinea). Перші два класи часто об'єд-нують у підтип Безпояскові (Aclitellata), решту — у підтип Пояскові (Clitellata).

КЛАС БАГАТОЩЕТИНКОВІ

(POLYCHAETA)

Цей клас об'єднує понад 6 тис. видів морських (переваж-но) та прісноводних (рідше) тварин. Відомий один тропічний вил Lycastopsis catarractanim із родини Nereidae. який живе на плантаціях бананів і какао й живиться гнилим листям, солодкими плодами. У Чорному та Азовському морях знай-дено близько 200 видів.

Розміри поліхет становлять від кількох міліметрів до кіль-кох метрів (Eunice gigantea).

Тіло багатощетинкових (рис. 2) складається з головної лопаті (простомій), сегментованого тулуба та анальної лопаті (пігідій). На простомії розташовані органи чуття: пара пальп, пара або кілька пар антен, очі, нюхальні ямки. У різних представників певні органи простомія можуть видо-змінюватись або зникати, особливо у риючих та сидячих форм. Простомій разом із першим або ще двома-трьома пе-редніми сегментами (перистомієм) утворюють головний від-діл. Злиття передніх сегментів, що веде до утворення голов-ного відділу, зветься цефалізацією. На перистомії розташовані рот і вусики, які виконують функцію органів чуття.

Тулуб складається з різної кількості сегмен-тів (від 5 до 800).

У більшості поліхет кожний сегмент тулуба, крім перистомальних, має по парі бічних виро-стів — параподій.

Параподія— мускулястий, нечленистий виріст стінки тіла, що складається із су-цільної базальної частини і двох гілок — спинної (нотоподія) та черевної (нев-роподія). На нотоподії та невроподії розташовані органи хімічного чуття й дотику — відповідно спинний та черевний вусики. У багатьох поліхет спинний вусик перетворюється на зябра. Як правило, усередині параподії є пара товстих опор-них щетинок, а назовні стирчать пучечки тонких щетинок досить складної будови, що різняться довжиною, товщиною тощо. Щетинки складаються з хітиноподібної речовини. Па-раподії рухаються спереду назад: чіпляючись щетинками за субстрат, тварина просувається вперед, синусоїдально зви-ваючись, при цьому обидві параподії одного сегмента руха-ються одночасно в протилежних напрямках. Плаваючі фор-ми мають ластоподібні параподії; у деяких спинна лопать зникає. При плаванні синусоїдальний рух зберігається. У сидячих та риючих форм параподії частково редукуються чи зовсім відсутні, як у Polygordius.

Анальна лопать (пігідій) у багатьох форм, що ведуть ак-тивний спосіб життя, має пару органів чуття — анальні вусики.

Зовні тіло поліхет укрите тоненьким шаром пружної кути-кули, до складу якої входять колагенові волокна; хітин від-сутній. Кутикула виконує тільки захисну функцію. Під ку-тикулою розташований одношаровий епітелій (епідерміс), де часто знаходяться залозисті клітини. Вони найкраще розвинені у сидячих поліхет. їхній секрет — слизоподібна речовина — може тверднути, утворюючи навколо тіла за-хисну хітиноїдну трубку, що часом просякнута вуглекислим кальцієм. У деяких форм частина епітелію війчаста, і війки утворюють кільця та черевну смужку (Protodrilus).

М’язи гладенькі, утворюють два шари: зовнішній кіль-цевий та внутрішній поздовжній; останній, як правило, не суцільний, а розбитий на дві пари стрічок — спинну та черевну. Кільцевий шар біля параподій розпадається на кілька мускульних пучків, що рухають параподії та ще-тинки. У кожному сегменті є по парі діагональних м'язів, які навкіс перетинають порожнину тіла, прикріплюючись одним кінцем до базальної мембрани епідермісу по обидва боки черевного нервового ланцюжка, іншим — біля основи па-раподій. Вони також беруть участь у русі параподій. У товщі м'язів є порожнини, всередині яких містяться опорні ще-тинки параподій. Вони зв'язані зі стінкою тіла спеціальними м'язами. У перистомії є спеціальні м'язи, що вип'ячують букальний відділ, та м'язи, що втягують глотку разом із букальним відділом.

Ізсередини до мускулатури шкірно-м'язового мішка щільно прилягає шар клітин — перитонеальний епітелій, або целотелій, він вистилає вторинну порожнину тіла — целом.

Цілком, уже зазначалося, складається з пари мішків у кожному сегменті. Лівий та правий мішки огортають ки-шечник і, стикаючись над і під ним, утворюють двошарову поздовжню перетинку — брижу (мезентерій), на якій під-вішений кишечник. Стінки сусідніх целомічних мішків утво-рюють між сегментами двошарові перетинки, так звані септи, або дисепименти. У септах часто є отвори, що з'єднують целоми сусідніх сегментів. У перистомії, як правило, септи відсутні. Целомічна рідина прозора, має амебоїдні клітини. Целомїчні мішки кожного сегмента поліхет є своєрідним гідроскелетом, на який опираються м'язи при русі тварини. 7равгаы:истема починається ротовим отвором на перис-томії, проходить через