Поліхети живляться по-різному: одні з них — активні хи-жаки, які поїдають дрібних рачків, різних кільчастих червів, молюсків, мальків риб тощо; інші — детритофаги. Одні щелепами хапають і утримують здобич, інші — зішкрібають детрит із субстрату. Сидячі поліхети живляться дрібними організмами й органічними частинками, які підганяють до рота розвиненими головними щупальцями (пальпами).

Органи виділення — нефридії завжди розміщені метамерно, попарно в кожному сегменті. Внутрішній кінець кожного нефридія знаходиться в целомічній порожнині сег-мента, канал нефридія проходить через дисепимент у на-ступний сегмент і там відкривається на бічній стороні тіла назовні. Нефридії мають різну будову. В деяких поліхет є ще протонефридії, які, проте, відрізняються від таких у плоских червів. Замість термінальної клітини на кінці канальців у них є кілька булавоподібних клітин — соле-ношпів, кожний з яких сліпим кінцем виступає в целом, а в порожнину нефридія відкривається каналом, усередині якого є джгутик. Сукупність джгутиків соленоцитів виконує функ-цію миготливого полум'я. У багатьох поліхет на місці соле-ноцитів утворюється лійка з війками, що відкривається в целом. Органи виділення такого типу називаються метанефридіями. Канал нефридія дуже довгий, звивистий, обпле-тений кровоносними капілярами і оточений компактною залозистою масою, що складається з целомічного епітелію.

Нефридії виконують функцію осморегуляції та виділення розчинених продуктів обміну.

Дослідження роботи метанефридія показало, що через лійку безперервно надходить целомічна рідина. Рухаючись по каналу, ця рідина зазнає змін. З неї в кров усмоктуються деякі іони, поживні речовини, а з крові до неї надходять продукти дисиміляції, які виводяться назовні у вигляді во-дного розчину.

Часто з кінцевим відділом нефридія пов'язані так звані целомодукти, що виводять з целому назовні статеві клітини. На відміну від нефридіїв — похідних ектодерми, целомо-дукти — це органи мезодермального походження. Вони мі-стяться в сегментах попарно. Кожний з них має широку лійку, вкриту війками, коротеньку протоку й вивідний отвір.

Дуже рідко в поліхет є і целомодукти, і нефридії, як, наприклад, у родині Capitellidae. У більшості поліхет нефридії й целомодукти об'єднуються в єдиний орган, що одночасно виконує функції виведення з організму надлишків води, розчинених у ній продуктів метаболізму та статевих клітин. Такі органи звуться нефроміксіями і мають різно-манітну будову. В одних випадках, наприклад у Irma latifrons, лійка целомодукта зростається з нефридіальним каналом і через неї виводяться статеві клітини та екскрети. В інших — на одному нефридіальному каналі сидять лійка целомодукта і кінцева частіша протонефридія (соленоцити), тобто вони мають спільний вивідний канал (Alciopa cantrainii). Часто кількість органів виділення скорочується (олігомеризація), особливо у сидячих поліхет.

Крім нефридіїв, видільну функцію виконують спеціальні клітини, що розташовані на стінках кровоносних судин і здатні нагромаджувати продукти азотного обміну (гуанін, со-лі сечової кислоти тощо). Ці клітини згодом відмирають, їх вміст потрапляє до целома, а звідти через нефридії — на-зовні. Такі клітини називаються хлорагогенними.

Кровоносна система складається зі спинної та черевної судин, що залягають відповідно у спинному і черевному мезентеріях над і під кишечником. Крім цих су-дин, навколо кишечника між його зовнішньою стінкою та целомічним епітелієм є вузький щілиноподібний простір — навколокишковий синус. У великих поліхет замість нього утворюється навколокишкове плетиво судин. Ще одна поз-довжня судина тягнеться вздовж черевного нервового лан-цюжка (навколонервова). По навколокишковому синусу та спинній судині кров рухається ззаду наперед; по черевній і навколонервовій —спереду назад. Поздовжні судини з'єдну-ються між собою метамерними кільцевими судинами. Кож-ний сегмент має дві судини: одна несе кров від спинної судини до навколокишкового синуса, а звідти насичену по-живними речовинами кров до черевної судини, інша — від черевної і навколонервової судин до стінки тіла, параподій та зябер (якщо вони є), де судини розпадаються на капіляри. У шкірі та зябрах кров насичується киснем, звідти повер-тається до спинної судини і навколокишкового синуса.

Стінки кровоносних судин утворені опорною пластин-кою — щільною речовиною з окремими вкрапленими в неї клітинами. Великі судини (спинна, деякі кільцеві) мають мускулатуру, завдяки якій пульсують. Кров поліхет розносить поживні речовини від кишечника до органів тіла, а також виконує дихальну функцію. У багатьох видів вона містить у розчиненому вигляді дихальні пігменти — гемоглобін чи хлорокруорин.

У частини видів спеціалізовані органи дихання відсутні, і газообмін відбувається через покриви тіла, особливо в параподіях. Багато видів поліхет мають зябра різної будови: у частини сидячих поліхет на зябра перетворюються пальтти або перистомальні вусики; у більшості — спинний вусик параподій. Зябра мають листоподібну, пірчасту або кущо-подібну форму. Усередині зябер є кровоносні капіляри, і через їх поверхню відбувається газообмін. Як правило, зябра розташовані не на всіх сегментах, а лише на певних ділянках тіла.

Нервова система складається з головного мозку — парного надглоткового ганглія, від якого відходять навкологлоткові конективи, що огинають глотку і з'єднуються під нею з парою черевних стовбурів,