Динофіліди живуть на літоралі у скупченнях нитчастих водоростей. Diriophikis votticoides, - що населяє узбережжя Бі-лого та Баренцовога морів, найбільш вивчений вид; Він має своєрідний життєвий цикл. Молоді особини, що вийшли з яєць навесні, ростуть, досягаючи 0,5—0,8 мм, і наприкінці літа інцистуються, переходячи в стан спокою. Вони виділяють навколо себе захисну оболонку, їхнє тіло округ-люється, війки зникають, рот і анус замикаються. У такому стані тварини зимують, у лютому—березні виходять із цисти, знову ростуть (до 1,2—1,5 мм) і стають статевозрілими. Відклавши яйця, самиці гинуть. Перебуваючи в інцистованому стані, динофіліди, як уже зазначалося, живляться за раху-нок поживних речовин паренхіми.

Щодо природи цих тварин немає єдиної думки. Дино-філіди мають певні риси метамерної будови (війчасті кільця, протонефридії, нервова драбина), проте справжні сегменти у них відсутні, целом не метамерний. Одні вчені вважають їх неотенічними личинками кільчастих червів (метатрохофорами), що здатні розмножуватись, інші, й це більш ймовірно, — окремою гілкою, що рано відокремилася від інших кільчаків і зберегла низку рис примітивнішої організації. Водночас вони набули й ознак спеціалізації: спрощення життєвого циклу, відсутність здатності до регенерації.

До недавнього часу динофілід розглядали у складі класу Polychaeta і відносили до ряду Eunicemorpha. Деякі вчені виділяють їх в окремий ряд і разом з деякими іншими по-ліхетами (Polygordiidae тощо) об'єднують у клас (або навіть підтип) Archiannelida. Остаточно це питання не вирішено.

КЛАС МАЛОЩЕТИНКОВІ

(OLIGOCHAETA)

Малощетинкові живуть у прісних водоймах, грунті, рідше (близько 200 видів) у морях. Більшість олігохет — риючі форми, деякі живуть на поверхні дна серед решток, що гниють; невелика кількість видів паразитує на зябрах ра-коподібних. Відомо близько 5000 видів. У прісних водоймах України виявлено близько 200 видів олігохет, у фауні Чорно-го та Азовського морів — 33 види. Ґрунтові олігохети тут ви-вчено недостатньо, відомо близько 35 видів дощових червів. Більшість малощетинкових має розміри від 0,5 мм до 40 см, а деякі види тропічних земляних червів (Megascolides austra-lis) досягають 3 м.

За загальним планом будови олігохети близькі до Polyc-haeta. Це виключно полімерні кільчаки, що втратили параподії та більшість придатків простомію. Вони мають гомо-номну метамерію, проте на певних сегментах тіла у ста-тевозрілих особин є кільцеподібне розширення — поясок, епідерміс якого виділяє речовину кокона. Гермафродити, статеві органи розташовані лише у певних сегментах тіла. Розвиток прямий, без метаморфозу.

На середніх та задніх сегментах багатьох ґрунтових видів (Lumbricus та ін.) поблизу від міжсегментних боріздок є непарні дорзальні пори, що зв'язують целом із зовнішнім середовищем. Через ці пори виступає целомічна рідина. Вважають, що вона змащує тіло, чим полегшує пересування тварини в ґрунті. Через пори задньої частини ті-ла з порожнини тіла ви-діляються екскреторні тільця.

Олігохети рухаються завдяки скороченню м'язів шкірно-м'язового мішка, целомічна рідина при цьому виконує фун-кцію гідроскелета. Ма-лощетинкові можуть повзати, плавати; риючі форми безперервно ру-хаються, прокладаючи ходи в ґрунті. Риття від-бувається інакше, ніж у форм із суцільною порожниною тіла (наприклад, приапулід). Септи між сегмен-тами не дають змоги рідині перекачуватись через усе тіло, вона рухається лише в межах 2—5 сегментів завдяки отворам у дисепиментах.

Травна система починається ротовим отвором, що веде в мускулясту глотку, куди відкриваються численні слинні за-лози. Глотка переходить у вузький стравохід, який на заднь-ому кінці може розширюватись у воло, а далі йде м'язистий шлунок. Ці відділи належать до ехтодермальної передньої кишки. У видів, котрі пропускають через кишеч-ник ґрунт, є три пари вапнякових залоз, які відкриваються послідовно одна в одну та парою отворів —у стравохід. Вони забиті кристаликами вуглекислого кальцію. їхня основна функція — вилучення з крові карбонатів, а також зв'я-зування надлишку вуглекислого газу в крові шляхом утворен-ня розчинних бікарбонатів. Крім того, вапно надходить у стравохід, де нейтралізує гумінові кислоти, що містяться в ґрунті й шкідливі для органів травлення. Стінки середньої кишки багаті на війчасті та секреторні клітини. Тут їжа перет-равлюється та всмоктується. У ґрунтових олігохет на спинній стороні середньої кишки є поздовжнє жолобоподібне вип'ячування в кишкову порожнину — тифлозоль, за рахунок якого значно збільшується поверхня кишки. Він закінчується поблизу заднього кінця тіла, де середня кишка переходить у коротеньку задню, що відкривається анальним отвором на пігідії. Стінки кишечника зовні вкриті хлорагогенною тканиною, клітини якої виконують видільну функцію: в них нагромаджуються продукти дисиміляції. Більшість олігохет живиться рослинними та тваринними рештками, пропускаючи через свій кишечник велику кіль-кість ґрунту. Мешканці водойм живляться мікроскопічними водоростями, найпростішими, бактеріями.

Видільна система, як звичайно, представлена однією па-рою метанефридіїв у кожному сегменті, за винятком кількох передніх (ларвальних). Іноді кількість метанефридіїв змен-шується або вони зовсім зникають (морські види родів Рагаnais та Tubificoides). Нефридій починається в сегменті з вій-частої воронки. Від неї відходить тоненький канал із війками, що проводить через дисепимент у наступний сегмент. Тут нефридій утворює три лопаті, які складаються з петель кана-лу, оточених екскреторними клітинами целомічного епіте-лію. Лопаті густо обплетені кровоносними капілярами. Про-дукти обміну дифундують із крові в порожнину каналу. Сеча збирається в кінцевому розширенні каналу — сечовому мі-хурці, який відкривається назовні видільним отвором. У дея-ких олігохет