Крім нефридіїв, у виділенні беруть участь так звані хлорагогенні клітини, про які вже згадувалось вище. Це спе-ціалізовані видовжені клітини целомічного епітелію, розта-шовані на поверхні кишки та судин. За новими даними, їхня функція набагато складніша: в них нагромаджуються, крім продуктів обміну, запасні поживні речовини (глікоген та ліпіди).

Кровоносна система в олігохет, як і в інших кільчаків, замкнена. Судини залягають під целомічним епітелієм ки-шечника, дисепиментів, стінок тіла; капіляри проростають у товщу тканин. Кровоносна система складається з кишкового синуса, що може замінюватися кишковим сплетінням судин, спинної, черевної, кільцевих та поперечних судин, які не утворюють повних кілець. Кільцеві судини, що оточують стравохід, мають товсті м'язові стінки й виконують функцію сердець, що женуть кров із спинної судини до черевної. У різних олігохет їх кількість різна; Lumbricus terrestris має п'ять пар сердець. Крім того, у зв'язку зі шкірним дихан-ням розвивається густа підшкірна сітка дрібних судин та капілярів. Це дуже тонкі судини, які проростають у товщу шкірно-м'язового мішка. Особливо багато їх у кільцевому шарі м'язів; найтонші їх гілочки проникають навіть у товщу епідерміса. У багатьох олігохет кров безбарвна; у частини вона має червоний колір завдяки наявності близько-го до гемоглобіну пігменту гемокруорину, розчиненого в плазмі. Зрідка (у деяких дощових червів) пігмент міститься всередині спеціальних клітин (гемоцитів). У тропічних веле-тенських дощових червів (рід Megascolides) кров зеленкувата завдяки присутності іншого пігменту — хлорокруорину. У крові є також багато безбарвних клітин різної будови. Стінки кровоносних судин утворені неклітинною опорною пластиною зовні вони вкриті хлорагогенними клітинами. Великі судини (спинна, кільцеві) мають у стінках м'язи.

Дихальна система, як правило, відсутня: газообмін відбувається через тоненьку вологу шкіру та кровоносні ка-піляри. Проте деякі водяні форми мають зовнішні зябра. Так, У червів, що переднім кінцем закопуються в мул (роди Dero та Aulophoms), хврстовий відділ має вигляд широкої лопаті, на якій розташовані парні листоподібні зябра. Поверхня зя-бер укрита війками що спричиняють рух води; в зябрах багато кровоносних капілярів. У донних видів (наприклад, із родин Tubificfdae та Naididae) до шкірного дихання приєд-нується кишкове.

Нервова система має типову для кільчаків будову і скла-дається: з парного надглоткового ганглію, навкологлоткових конектйсвта черевного Нервового ланцюжка. Лише у деяких – видів черевні стовбури широко розс-тавлені, а ганглії з'єд-нані довгими комісура-ми.

Органи чуття у ма-лощетинкових розви-нені слабо. Очі в основному відсутні, пpoте дощовики виявля-ють чутливість до світ-ла. У їхньому шкірному епітелії розкидані поодинокі клітини або групи чутливих клітин -сенсили. Вони бувають двох типів: чутливі брунь-ки й світлочутливі сенсили. Чутливі бруньки залягають у шкірному епітелії всього тіла, але особливо багато їх на простомії. Це групи чутливих клітин, що лежать у шарі епідермісу. Зовнішній кінець кожної клітини має коротеньку чутливу паличку, яка проходить через кутикулу й підіймаєть-ся, над її. поверхнею, а .базальні кінці мають відростки, які разом утворюють нервове волокно. Чутливі бруньки є рецеп-торами дотику й хімічного чуття. Світлочутливі клітини поодиноко розсіяні в епідермісі або утворюють групи – сенсили на тонких розгалуженнях шкірних нервів.

У деяких видів олігохет відоме самозапліднення. Є види, що здатні до партеногенезу. Дуже рідко трапляються олігохети (наприклад, з родини Eudrilidae), в яких жіночі статеві протоки з'єднуються з сім'яприймачами, через що в них спостерігається внутрішнє самозапліднення.

Розвиток у малощетинкових відбувається без метаморфо-зу. Яйця розвиваються всередині яйцевого кокона, з якого виходять повністю сформовані черви. У дрібних водяних олігохет, наприклад із родини Naididae, яйця багаті на жовток, який використовує зародок під час ембріонального розвитку. У більших за розміром червів, наприклад Lumbricidae, яйця бідні на жовток, але кокон має поживну білкову рідину. Зародок, що розвивається всередині кокона, має рот, глотку й середню кишку, він активно заковтує бі-лок і тому зветься «при-хованою личинкою», яка перед виходом із кокона перетворюється на мо-лодого черва. Молоді до-щовики виходять назов-ні, розриваючи оболонку кокона.

Крім статевого розм-ноження, у водяних олігохет спостерігається не-статеве, шляхом поділу тіла. У деяких видів (Lumbriculus, Enchytrae-us) тіло розпадається на кілька фрагментів, ко-жен з яких згодом від-новлює втрачені части-ни. Це явище зветься архітомією. В інших ви-падках тіло поділяється перетяжкою, проте обидві частини залишаються з'єднаними, передня нарощує задній кінець, а задня — передній. Потім молоді особини розходяться, однак іноді ще до цього кожна з них, у свою чергу, поділяється, утворюються ланцюжки з кількох особин (наприклад, у Aelosoma). Такий спосіб неста-тевого розмноження зветься паратомією.

Загальновизнаного поділу класу олігохет на ряди до цього часу немає, тому розглянемо найважливіші родини.

Широко відомі представники родини Naididae, що насе-ляють в основному прісні водойми, але можуть мешкати в прибережній зоні моря або в його опріснених ділянках. Так, види роду Nais у великій кількості трапляються в різних типах річок і стоячих водойм. Це невеликі (10—15 мм) білу-ваті прозорі тварини з пучечками довгих тоненьких щетинок, на простоміумі є пара очей. Вони повзають по субстрату, водоростях, можуть і плавати. Живляться одноклітинними водоростями, найпростішими, детритом.

До родини трубочників (Tubificidae) належить понад 300 видів морських та прісноводних риючих червів. Більшість трубочників живуть у прісних водоймах. Найбільш поши-рений рід Tubifex. Це невеличкі черви, довжина тіла яких досягає 2—5 см. В Україні відомо близько 40 видів цього роду. Їх багато в замулених ґрунтах, де обмаль кисню. Всі вони мають в крові гемокруорин, який акумулює кисень. Переднім кінцем тіла трубочники занурені в мул, а