Підтип трахейнодишні (tracheata)

До цього підтипу належить значна більшість тварин. Це наземні або вторинно водяні тварини, що дихають за допо-могою трахей.

Голова складається з акрона та злитих разом сегментів і несе одну пару вусиків (антени), пару верхніх та одну або найчастіше дві пари нижніх щелеп різної будови. На голові містяться також очі (іноді вони відсутні).

Тулуб може бути більш-менш гомономним (у багато-ніжок) або складатися з грудей і черевця (комахи та покрито-щелепні).

Для травної системи трахейнодишних характерна наяв-ність слинних залоз та відсутність у середній кишці печін-кової, або травної залози. Органи виділення представлені мальпігієвими судинами —довгими сліпо замкненими на кін-цях трубочками ектодермального походження, які впадають у кишечник на межі середньої та задньої кишок. У деяких груп зберігаються максилярні залози, подібні до таких у ракоподібних.

Органи дихання представлені трахеями — тоненькими розгалуженими трубочками ектодермального походження, що виникають як глибокі вп'ячування покривів. Вони від-криваються назовні парними отворами — дихальцями, або стигмами, а кінцеві гілки обплітають усі внутрішні органи, транспортуючи до них кисень.

Трахейнодишні — роздільностатеві тварини. Запліднення в них сперматофорне або внутрішнє. Яйця здебільшого багаті на жовток, дробіння поверхневе. Розвиток, як правило, з метаморфозом, переважно епіморфний, інколи (частина ба-гатоніжок та покритощелепних) анаморфний.

Донедавна до підтипу Tracheata відносили два класи: Багатоніжки (Myriapoda), тіло яких складається з голови та більш-менш гомономного тулуба з великою кількістю ніг, та Комахи (Insecta), тіло яких складається з голови, трисег-ментних грудей із трьома парами ніг і черевця. Проте де-тальні дослідження особливостей будови й розвитку предс-тавників" цих класів свідчать про суттєві відмінності між ними. Тому ми розглядаємо в складі підтипу Tracheata шість класів: Губоногі (Chilopoda), Двопарноногі (Diplopoda), Пау-роподи (Pauropoda), Симфіли (Symphyla), Покритощелепні (Entognatha) та Комахи, або Відкритощелепні (Insecta, або Ectognatha).

КЛАС ГУБОНОП (CHJLOPODA)

Губоногі, як і інші багатоніжки, ведуть потаємний спосіб життя, оселяються в ґрунті, опаді, гниючій деревині, під камінням тощо, але є серед них види, які можуть тривалий час перебувати у воді. Усі губоногі —хижаки. Описано понад три тисячі видів, з них в Україні відомо не більше як 50.

Розміри губоногих коливаються від кількох міліметрів до 26,5 cm (Scolopendra gigantea). Як правило, більші за розміром види — мешканці тропічних та субтропічних районів. Губо-ногі частіше жовтуватогр або коричневого кольору, проте серед сколопендрових є зеленуваті або, рідко, блакитні.

Тіло губоногих помітно сплющене дорзовентрально. Воно поділяється, як і в ін-ших багатоніжок, на чітко відокремлену голову та сег-ментований тулуб. Кутикула голови утворює головну кап-сулу. На голові розташовані пара вусиків (антен), що нага-дують низку бус, та прості або складні очі (іноді вони від-сутні). На нижній стороні го-лови є пара мандибул та дві пари складно збудованих максил. До ротового апарату належить також перша пара тулубних кінцівок, що пере-творилися на ногощелепи (jpiM.. 96). Кожна з них закін-чується серпоподібним кіг-тем, біля вершини якого відкривається протока отруйної залози. Ногощелепи беруть участь у захопленні та утриманні здобичі, а також використовуються для захисту від ворогів.

Тулуб може складатись з 15—180 більш-менш гомоном-них сегментів. На всіх тулубних сегментах, крім двох ос-танніх, є по парі ходильних кінцівок, що у представників окремих рядів мають різну, будову.

Склеротизащя покривів окремих ділянок тіла губоногих не однакова, але, очевидно, в усіх відсутній восковий шар егіікутикули, що обумовлює велику залежність губоногих від вологості місць проживання. Покриви голови, заднього кін-ця тіла та кінцівок склеротизовані добре, водночас сегменти тіла вкриті окремими склеритами, особливо по боках (іноді їх буває більше ніж 10), між якими є значні ділянки нескле-

ротизованої кутикули. Склерити, крім захисної функції, ви-конують також функцію зовнішнього скелета.

Для будови м'язової системи тулуба ряду груп (Geophilo-morpha, Scolopendromorpha) характерне часткове збереження суцільного шару кільцевих та поздовжніх м'язів. Поздовжні м'язи часто розбиті на пучки, які йдуть від одного сегмента до сусіднього або до наступного. Найглибше положення за-ймають дорзовентральні та плевростернальні тяжі (рис. 97). М'язи тулуба у цих губоногих, разом із м'язами кінцівок, беруть участь у русі.

Ротовий отвір розташований на нижній стороні голови і з боків прикривається серпоподібними мандибулами, а знизу — першими максилами. Друга пара максил безпосередньо в роздрібненні їжі участі не бере і використовується лише для утримання здобичі.

Травний канал має вигляд прямої трубки (рис. 98, а), яка в різних групах губоногих відрізняється тільки відносною довжиною кожної з трьох її ділянок. Так, у більшості Scolo-pendromorpha на передній ектодермальний відділ припадає майже дві третини загальної довжини всього кишечника. До травної системи належать і слинні залози. їх може бути три—п'ять пар. Протоки слинних залоз відкриваються в ротову порожнюгу або на другій парі мандибул.

Видільна система губоногих представлена парою маль-пігієвих судин — тонких, сліпо замкнених трубочок, що тягнуться по боках кишечника майже до переднього кінця тіла і впадають у кишечник на межі між середнім та заднім його відділами. У Lithobiomorpha та Scutigeromorpha, крім того, є максилярні органи, схожі на органи виділення рако-подібних.

Кровоносна система (риє. 99) добре розвинена. Серце, у вигляді довгої трубки, що лежить над кишечником уздовж тулуба, підвішене до стінок тіла особливими крилоподібними м'язами". На задньому кінці воно сліпо замкнене. Відповідно до сегментів серце поділене на камери, кожна з яких має два бічні отвори (остії). Спереду серце продовжується в головну аорту, що доходить до мозку. По боках від аорти відходить артеріальне кільце, що огинає кишку і впадає в черевну судину. Крім остій,