Усі судини, що відходять від серця та черевної судини, більше чи менше розгалужуються. Кров із них впадає в лакуни, з яких знову повертається в навколосерцеву сумку, звідки через остії потрапляє до серця. По серцевій судині кров рухається від заднього кінця до переднього, а по черев-ній — у зворотному напрямку.

Будова трахейної системи дещо відрізняється у представ-ників різних рядів, але в усіх вона добре розвинена. Трахеї дуже розгалужені, й між трахейними пучками суміжних сег-ментів є взаємозв'язок.

Нервова система має типову для членистоногих будову: вона складається з головного мозку, навкологлоткових ко-місур, підглоткового ганглія та черевного нервового лакюсж-

ііі(ііч та)

З антенами у губоногих пов'язані чуття дотику та нюху. Є прості вічка, розташовані по боках голови в різній кількості (від двох—чотирьох до великих скупчень, що нагадують фасеткові очі комах).

Губоногі, як і всі багатоніжки, роздільностатеві тварини. Гонади непарні. У самця над кишкою лежить довгий сім'я-

ник, його задній кінець переходить у невеличке розширення, стінки якого утворюють два мішкоподібні сім'яні міхури (яив.~рис.-98). Від розширення сім'яника відходять дві гілки сім'япроводу, які огинають кишку і з'єднуються під ною в непарний сім'явипорскувальний канал, куди відкриваються протоки двох пар придаткових залоз. Статевий отвір міс-титься на передостанньому сегменті. Жіноча статева система має схожу будову. Мішкоподібний яєчник переходить у не-парний яйцепровід, який роздвоюється, огинаючи кишеч-ник. Під кишкою його гілки знову з'єднуються, й у непарну частину впадають протоки двох пар придаткових залоз та пари сім'яприймачів. Статевий отвір, як і в самця, розташо-ваний на передостанньому сегменті. Запліднення спермато-форне.

Яйця губоногих багаті на жовток, тому дробіння в них часткове, поверхневе. Постембріональний розвиток прохо-дить двома шляхами: у частини губоногих (Geophilus, Scolo-pendra) присутній епіморфоз: з яйця виходить молода осо-бина з усіма сегментами й ногами. У решти розвиток з ана-морфозом: тварина вилуплюється з не всіма сегментами й 12 парами тулубних ніг, кількість сегментів збільшується під час линянь. Багато представників класу дбають про на-щадків.

До класу Губоногі належить п'ять рядів. Один із них (Craterostigmomorpha) об'єднує види, які трапляються тільки на островах Океанії та в Австралії, чотири інші досить по-ширені, в тому числі й в Україні. їх ми й розглянемо.

Ряд Геофілоподібні (Geophilomorpha). Представників цього ряду можна знайти під опалим листям, камінням, корою дерев тощо, але, як свідчить їхня назва, найчастіше в ґрунті, де вони живуть і полюють на різних безхребетних.

Розміри, як правило, невеликі (1—4 см), але є й більші, як наприклад теплолюбний Orya barbarica, шо досягає 22 см завдовжки; до речі, цей вид здатний до інтенсивного сві-чення, як і деякі інші.

Тіло більше, ніж у інших губоногих, видовжене, чер-воподібне, у більшості видів стрічкоподібне, тонке (ртгетЮі).

Голова порівняно менша, ніж в інших губоногих, сильно склеротизована, вона завжди темніша, ніж тулуб. У деяких видів вона звужується до переднього кінця. Очі відсутні.

Кількість сегментів тулуба коливається від 31 до 173. На відміну від інших губоногих, усі сегменти, крім видозмінених першого та двох останніх, мають однакову будову. На кож-ному з них є пара стигм, що розміщені по боках тулуба біля основи ніг. Слід зазначити, що особини деяких видів мають у дорослому вщі різну кількість ніг, наприклад, у Hirnantari-um gabrielis їх може бути від 133 до 173 пар. Ноги відносно коротенькі та слабкі, з їх допомогою тварина пересувається дуже повільно. Остання пара ніг за будовою та функцією нагадує вусики: у вузьких проходах у ґрунті, де геофіли не можуть розвернутися, вони починають рухатись у зворотно-му напрямку заднім кінцем уперед, обмацуючи дорогу зад-німи ногамм.

Рис. 101. Геофілоподібні (Geophilus longicornis)

Наявність у геофілів добре розвиненого шкірно-м'язового мішка дає їм змо-гу пересуватися подібно до дощових червів, завдяки чому вони не тільки руха-ються в ґрунті по існуючих ходах і шпаринах, а й самі їх прокладають. (Нри цьому р породній третімі-тідагскорочують-eft-retflSgeBi м'язи, зона видовжуетьеяттелова-просувається в ірунтг-нет^-у-цш часті піі скорочуються поздовжт-м'язИт-4-тх?ня ргпнтирк>стт''>тт, р пей чріг піптптугтт^<т *Ф)гжуна задня чягездця тнтя—Зворотному руху ттсрсттнтчої чястіппг тіттп поротті—--к-едакають попі, що упираються в rpyiqjj

Геофіли полюють за дощовими червами, які за розмірами часто бувають значно більшими, різноманітними личинками комах, а вид Scolioplanes acuminatus віддає перевагу сильно склеротизованим ківсякам, при цьому жертву перевертають догори черевцем; спочатку з'їдають її голову, а потім тулуб. Крім тваринної їжі, деякі види можуть при нагоді поїдати гниюче соковите коріння рослин, наприклад коренеплоди цукрових буряків.

При розмноженні самець залишає сперматофор або крап-лину сперми на павутинних нитках, які протягує в ходах у ґрунті. Самиці підбирають їх особливими видозміненими кінцівками (гоноподіями), що розташовані біля статевого отвору. Після відкладання 15—30 яєць у місці, де вологість наближається до абсолютної, самиця обвиває кладку своїм тілом і перебуває в такому стані до виходу молоді. Без кон-такту з виділеннями самиці яйця гинуть від гнильних бак-терій.

Геофіли дуже чутливі до дефіциту вологи. Вони відшуку-ють за допомогою вусиків місця з вологістю понад 85 %.

Ампутація вусиків призводить до втрати реакції на виси-хання. Незважаючи на відсутність у них очей, геофіли мають чіткий негативний фототаксис.

Ряд Сколопендроподібні .(Scolopendromorpha). Сюди нале-жать багатоніжки як середнього й невеликого розміру, наприклад Cryptops hortensis завдовжки 15 мм, так і най-більші за розміром серед губоногих види, як Scolopendra gigantea.

Тіло міцніше, ніж у геофілів, тулуб найчастіше скла-дається з 25 сегментів з 21 парою ніг (Јиі. 102).

Забарвлення значно різноманітніше, ніж у інших бага-тоніжок. Поряд із жовтуватими