ментами, що мають ноги, та з кількома безногими (рис. 108). При наступних линяннях з'являються ноги на раніше без-ногих сегментах, а попереду тельсона виникають нові безногі сегменти. Цей процес триває все життя.

Диплоподи в основному сапрофаги, хоча серед них є хижаки та види із сисним хоботком. Вони відіграють значну роль як первинні деструктори мертвого рослинного мате-ріалу в процесах підтримання природної родючості ґрунтів. Деякі види — факультативні фітофаги і можуть пошкоджу-вати коріння культурних рослин, паростки насіння, псувати ягоди.

Незважаючи на наявність у диплопод отруйних залоз і потаємний спосіб життя, їх охоче поїдають земноводні та птахи, особливо шпаки.

Ряд Китичнихи (Роіухе-

nida). Це дуже дрібні (2— 4 мм) двопарноногі, що мають м'яку, позбавлену карбонату кальцію кутику-лу, на якій є численні хи-мерні вирости (рис. 109). Найчастіше вони утворю-ють на спинній стороні сег-ментів РІВНІ, а ПО боках — рис 109 r^L^,. Ро^епш lagurus

кущоподібно розгалужені

ряди. На кінці тіла є китичка довгих волосків, через що вони й дістали свою назву. Тіло китичників сріблястого кольору. Захисні залози відсутні.

Живуть китичники звичайно великими групами під ко-рою, в деревині, що гниє, у лісовій підстилці, часто їх знахо-дять у гніздах мурашок.

Ряд Гломернди (Glomerida). Тіло гломерид (рно. 110) мок-рицеподібне, покриви блискучі, голі, з яскравим малюнком _____ або «інкрустовані» каль-цинованими поперечни-ми ребрами з гранулами та паличками. Розміри ті-ла сантиметрові (до 10 мм при ширині 5 мм).

Гломериди дуже воло-голюбні й тому в місце-востях із сухим кліматом не живуть. Вони мають здатність згортатися в щільну кульку й у такому стані пере-бувати протягом годин і навіть днів, захищаючись від виси-хання.

л

Ряд Полідесмові (Polydesmida). Тіло полідесмових чотко-подібне, між сегментами (їх у дорослих буває по 19—20) є більш вузькі ділянки тіла (ріш. 111). Тергіти часто з чіткими бічними крилоподібними виростами. Очі завжди відсутні.

Мл. Піпіісіл та на більшій частіші лісостепу України зуст-річається вид PolydoomuG eompkuutm.1 Живуть ці двопарно-ногі під корою, в деревині, що гниє, у пнях. У тепличних

господарствах небезпечним шкідником ряду овочевих та ягідних культур став інтродукований вид Oxidus giacilis.

КЛАС ПАУРОПОДИ (PAUROPODA)

Представники цього класу — найменш вивчена група багатоніжок. Майже до середини XIX ст. вони взагалі не були відомі, хоча з'ясувалось, що пауроподи дуже поширені як у Новому, так і в Старому Світі. Описано близько 400 їх видів.

Вони заселяють верхні шари лісових ґрунтів, живуть під камінням, у компості, деревині, що гниє. Відомі й синант-ропні види. Пауропод можна назвати карликовими багатоніжками: найменші з них ледь досягають 1 мм, най-більші — 1, 9 мм.

Форма тіла у різних видів неоднакова — вони можуть бути видовженими або більш укороченими fEiTf/"ТТИ)

Голова відносно невелика за розміром. На відміну від інших багатоніжок, антени у пауропод розгалужені. Очі від-сутні. На черевній стороні є пара міцних зазубрених ман-дибул та одна пара максил. Тулуб складається з 10—12 сег-ментів, із яких перший або ще два-три за ним позбавлені кінцівок. Ноги широко розставлені, добре помітні зверху, але

у видів із коротким тілом та широкими тергітами вони мо- . жуть бути й непомітними. По боках тіла є п'ять пар довгих чутливих волосків.

У будові травної системи привертають до себе увагу роз-винені м'язи навколо переднього ектодермального відділу. Це дає підставу вважати, що пауроподи висмоктують їжу. Зокрема, відомо, що види Pauropus lanceolatus та Allopauropus gracilis висмоктують гіфи плісеневих грибів. Крім того, серед пауропод є сапрофаги й хижаки.

Органи виділення представлені парою мальпігієвих су-дин. Кровоносна система відсутня. Дихальна система має

просту будову: від дихалець, розташованих біля основи ніг, відходить пара коротеньких трахейних трубок.

Гонади самиці та самця мають різьгу будову: яєчник схо-жий на видовжений мішечок, що відкривається отвором на третьому сегменті, сім'яник складається з чотирьох видо-вжених мішечків, протоки яких зливаються в один, що потім роздвоюється й двома отворами відкривається на тому ж третьому сегменті.

Пауроподи відкладають округлі блискучі яйця, з яких через два тижні виходить личинка, що має лише три пари ніг і пару бічних волосків. На спинній стороні є три великих шити. Личинки ростуть досить повільно, линяючи раз на 2—5 тижнів. Після кожного линяння кількість тулубних сег-ментів збільшується (анаморфоз). У дорослому стані пауро-поди не линяють.

КЛАС ПОКРИТОЩЕЛЕПНІ (ENTOGNATHA)

Це дрібні тварини, що живуть переважно в ґрунті, під-стилці, рідше в травостої. Описано близько 11 тис. видів, проте цю групу тварин вивчено ще недостатньо.

Тіло покритощелепних складається з голови, грудей і черевця. Голова суцільна, вкрита кутикулярною капсулою. Ротові кінцівки занурені в особливу ротову капсулу, утворену боками голови та зрощеною з ними нижньою губою; назовні видаються лише їхні кінчики. До їх складу входять пара верхніх щелеп (мандибул), пара нижніх щелеп (максил) та непарна нижня губа. Детальніше будову ротових кінцівок описано на прикладі комах.

Груди складаються з трьох, найчастіше вільних, сегментів (лише в деяких колембол вони злиті), кожен із яких несе по парі ніг. Нога, як і в комах, складається з тазика, вертлюга, стегна, гомілки та лапки. У частини покритощелепних го-мілка зрощена з лапкою. Крил немає.

До складу черевця входять 11—12 сегментів, іноді (у колембол) їх шість. На черевці зберігаються видозмінені або рудиментарні кінцівки.

Складних очей немає. Протоцеребрум розташований над дейтоцеребрумом. Трахеї слабо розвинені, часто зовсім відсутні, тоді дихання відбувається всією поверхнею тіла.

Розвиток прямий, без метаморфозу. Ріст супроводжується численними линяннями.

До класу Entognatha входять три ряди (на думку багатьох дослідників, це підкласи): Protura, Collembola та Diplura.

Ряд Безвусикові (Protura). Сюди належать дрібні, до