Тіло складається з го-лови й тулуба, який не-чітко розділений на груди та черевце (рис. 115). Очі й антени відсутні. Ротові органи видозмінені у ви-довжені щетинки, сисно-го типу. Гомілка та лапка зрослись, утворивши су-цільну гомілколапку, яка на кінці має один кігтик. Передня пара ніг спрямована вперед і виконує функцію органа до-тику, дві задні пари — ходильні.

Черевце складається з 12 сегментів. На передніх трьох сегментах є парні одно- чи двочленикові придатки — недо-розвинені черевні ніжки, на які черевце опирається при русі.

Розвиток типу анаморфозу, супроводжується багатьма ли-няннями; незрілі стадії зовні подібні до дорослих.

Способи живлення та інші екологічні особливості без-вусикових вивчено недостатньо, практичне значення не з'я-совано.

Ряд Двохвістки (Diplura). Сюди належить близько 400 видів. Довжина тіла становить від 1—2 мм до 5 см. Тіло видовжене. Голова з довгими чле-нистими антенами; ротові органи гризучого типу; очей немає (рис. 117). Гомілка не злита з лапкою, на кінці останньої — два кігтики. Всі ноги однакової будови. Черевце складається з 11 сегментів, передні сім мають рудименти черевних кін-цівок — нечленисті парні грифель-ки. На кінці черевця є пара від-ростків — церки; в одних предс-тавників (Campodea) вони вусико-подібні, членисті, виконують функцію органів дотику, в інших (Japyx) — укорочені, нечленисті, мають вигляд клішні та призначені для захоплення здобичі — колем-бол.

Рис. 117. Двохвістки:

а - Campodea plusiochaeta; б - Japyx confusus

Дихальна система досить добре «пиш*

розвинена, на грудях є три-чотири пари дихалець. Заплід-нення сперматофорне.

Розвиток типу епіморфозу, молоді особини зовнішнім виглядом нагадують дорослих, багато разів линяють.

Живуть двохвістки у ґрунті, гниючій деревині, мураш-никах, під камінням тощо. Хижаки полюють на дрібних ґрунтових комах, кліщів, нематод тощо. Поширені переваж-но в районах із теплим кліматом. На території України ві-домий вид Campodea staphylinus, що досягає довжини 1 см, в Криму — ендемік його Південного берега — Japyx ghilarovi.

КЛАС ПЕРВИННОТРАХЕЙНІ (PROTRACHEATA)

Як уже згадувалося, первиниотрахейні — дуже волого-любні тварини. Вони знаходять оптимальні для життя умови (крім вологості, ще й постійну температуру) у підстилці тро-пічних та субтропічних лісів, під камінням та корчами, у різних укриттях поблизу води. Вони дуже чутливі до виси-хання, тому в сухіших місцях зариваються глибше в ґрунт. ¦

Розміри оніхофор коливаються від 2 до 15 см. Більшість видів має темнокоричневе або коричневе забарвлення, але є й зелені, синьо-зелені, померанчові, блакитні; однотонні або зі смугами чи плямами.

Тіло первиннотрахейних червоподібне, видовжене, ци-ліндричне, дещо сплющене на черевній стороні {уис. 5). Зовні тіло має кільчастість, яка не відповідає справжній сегментації. Без чіткої межі воно поділяється на голову та тулуб.

Голова несе три пари непочленованих придатків (риє: 6)-. Попереду рота видаються дві довгі антени, біля основи яких, на спинній стороні, в більшості оніхофор міститься пара очей. Антени мають зовнішню кільчастість, але на справжні членики не поділені. На черевній стороні перед ротовою порожниною містяться два мускулястих вирости, кожен з яких має міцну склеротизовану пластинку із зазубреними краями. Це єдина пара щелеп, що є в первиннотрахейних.

Обабіч рота розташовані коротенькі вирости у вигляді со-сочків, які мають на кінцях отвори особливих слизових залоз /рисгб)*. При подразненні з них випорскується липкий слиз. Це органи захисту, і водночас у такий спосіб вкрай повільні оніхофори оволодівають здобиччю — дрібними комахами, павуками і т.п., яких вони приклеюють і роблять нерухо-мими.

\

На тулубі розташовані від 13 до 43 пар ніг, задня пара іноді редукується. Кожна нога — це простий мускулистий виріст тіла з двома кігтиками, звідси й назва типу — оні-хофора, що означає «несучий кігтики». Вважають, що кіль-кість пар ніг відповідає кількості сегментів.

Зовні тіло вкрите тонкою кутикулою завтовшки 1 — З мкм, під якою знаходиться шар епітелію, а під ним — товстий шар волокнистої сполучної тканини. Покриви не захищають оніхофор від висихання, але водночас вони не змочуються завдяки наявності мікропаггіл (дрібних сосочків), на верхівках яких є добре розвинена міцна кутикула.

Під покривами розташовані м'язи: шар кільцевих, два шари косих, що перехрещуються, та два поздовжніх, які разом утворюють справжній суцільний шкірно-м'язовий мі-шок. Крім того, є добре розвинені дорзовентральні м'язи

Кутикула оніхофор не виконує функції екзоске-лета, вона м'яка й елас-тична. Замість неї опорну функцію виконують по-криви разом із волокнис-тою сполучною тканиною. Змінюючи завдяки роботі м'язів товщину та довжину окремих ділянок тіла, оні-хофори заповзають у вузькі щілини або прокладають ходи в грунті, як це роб-лять дощові черви. Змієпо-дібні рухи для них не ха-рактерні.

Поздовжній шар м'язів обмежує порожнину тіла, яка за походженням є мі-шаною, або міксоцелем, і не має власної вистилки. Вона заповнена гемолім-фою, яка водночас є й кров'ю.

Травна система має до-сить просту будову (jm-ktS)1. Рот міститься на черевній стороні голови на дні особ-ливої передротової порож-

--------------------------------ю

нини, яка утворилася впинанням покривів. Ротова порож-нина може відкриватися й закриватися завдяки наявності віночка шкірних виростів (сосочків), які утворюють її зов-нішню опуклу стінку. На дні передротової порожнини, як уже згадувалося, на невеликих м'язових валиках розташована пара серпоподібних щелеп, які рухаються за допомогою спе-ціальних м'язів вперед і назад і розривають здобич. Сюди ж відкривається непарна протока двох великих слинних залоз,

секрет яких потрапляє на здобич, і вже тут починається її перетравлення.

Рот веде до ектодермальної передньої кишки, яка скла-дається з мускулястої глотки та стравоходу, далі йде ентодер-мальна середня кишка. Остання має вигляд недиференційо-ваної трубки, яка тягнеться через