Видільна система представлена метамерними целомодук-тами. Кожен целомодукт складається з целомічного міхурця, в який відкривається лійка, що продовжується у звивистий канадець. На кінці канальця є розширення —сечовий міхур, який відкривається видільним отвором біля основи кінцівки. Частина каналу вкрита війчастим епітелієм. Органи виді-лення є в усіх сегментах тулуба, крім двох останніх, де розташовані статеві отвори.

Кровоносна система незамкнена, дуже спрощена, від неї залишається лише довга трубкоподібна судина -— серце, що лежить над кишечником. Будь-яких периферичних судин немає. Задній кінець серця сліпо замкнений, передній від-критий, з боків є парні метамерні отвори — остії, через які гемолімфа засмоктується в серце, завдяки його пульсації проштовхується вперед і через передній кінець виливається в міксоцель. Остії мають клапани, завдяки яким при пульсації серця гемолімфа рухається вперед і не витікає через його бічні отвори. Серце лежить у перикардії — частині мік-соцелю, відокремленій від загальної порожнини тіла тонень-кою неповною перегородкою —діафрагмою.

Дихають оніхофори всією поверхнею тіла та трахеями, які починаються численними безсистемно розташованими на поверхні тіла стигмами, або дихальцями. Кожна стигма веде в пучок нерозгалужених сліпо замкнених на кінцях тра-хейних трубочок, які омиваються гемолімфою fowic. 9).

Нервова система представлена досить великим парним надглотковим ганглієм, з'єднаним двома навкологлотковими конективами з парою широко розставлених черевних стов-бурів, які тягнуться вздовж тіла і з'єднуються між собою над анальним отвором. Між стовбурами є численні комісури. Стовбури рівномірно вкриті нервовими клітинами, які не утворюють будь-яких гангліозних скупчень. Надглотковий ганглій складається з трьох відділів — прото-, дейто- та тритоцеребрума, які іннервують відповідно очі, антени та передній відділ кишечника.

Органи чуття представлені антенами, які виконують функцію органів дотику і хімічного чуття, численними шкір-ними дотичними сосочками та очима.

Бокалоподібні прості очі розташовані безпосередньо над мозком і за будовою нагадують очі поліхет. Зір допомагає тваринам ховатись від світла, у темряві вони орієнтуються, обмацуючи предмети антенами.

Первиннотрахейні — роздільностатеві тварини, самці в переважній більшості помітно менші за самиць. Гонади пар-ні, містяться в задній половині тіла. У самця два шланго-подібних сім'яники продовжуються в сім'япроводи, кожен з яких на початку має розширення —сім'яний міхурець, а далі переходить у довгий звивистий канал, де формуються спер-матофори. У кінці сім'япроводи зливаються в непарний мус-кулистий сім'явипорскувальний канал, який відкривається назовні між останньою парою ніг. Із сім'явипорскувальним каналом пов'язана придаткова залоза, секрет якої йде на побудову сперматофорів.

Жіноча статева система (діго. рис. 8) складається з пари трубчастих яєчників, від яких відходять яйцепроводи. Роз-ширені частини останніх утворюють матки, які зливаються в непарну піхву, що відкривається назовні між основами перед-останньої пари ніг. ¦

Запліднення в оніхофор сперматофорне, але сам цей про-цес відбувається по-різному. У африканських видів роду Ре-ripatopsis самець прикріплює до поверхні тіла самиці кілька сперматофорів, з яких виходять сперматозоїди і через трі-щини в покривах проникають всередину тіла. Ймовірно, що запліднення при цьому відбувається в яєчнику, бо в яйце-проводи надходять вже запліднені яйця. В інших видів спер-матофори або навіть краплини сім'яної рідини відкладаються на субстрат, і самиці підбирають їх краями статевого отвору.

Тільки оніхофори роду Symperipatus і види роду Оорегіра-tus, поширені в Австралії та Новій Гвінеї, відкладають у

і вологих місцях досить великі яйця (до 2 мм у діаметрі). У більшості ж оніхофор має місце яйцеживородіння або справ-жнє живородіння, при цьому в обох випадках розвиток яєць .проходить у матці: При яйцеживородінні розвиток зародка відбувається за рахунок запасів поживних речовин яйця ( у видів родів Eoperipatus з Південно-Східної Азії та Opisthopa-tus з Південної Африки). При живородінні (у більшості видів .оніхофор) розвиток йде за рахунок материнського організму: яйця міцно приростають до стінок матки, і, як через плацен-ту, зародок, що розвивається, живиться її виділеннями.

' Розвиток у різних видів триває від шести до 13 місяців, ¦після чого народжуються молоді особини, зовні схожі на дорослих, але з недорозвиненою статевою системою. Під час ембріонального розвитку в зародка закладаються парні цело-мічні мішки. Кожен з них поділений на три відділи: спинний, черевний та бічний. Згодом спинні відділи відокремлюються й розміщуються двома метамерними рядами, усі мішечки кожного ряду зливаються між собою, утворюючи дві довгі трубчасті гонади. Черевні та частково бічні відділи цело-мічних мішків перетворюються на метамерні целомодукти, а стінки більшої частини бічних відділів руйнуються, і на їх-ньому місці утворюється мішана порожнина тіла (міксоцель). Отже, в дорослих оніхофор залишками це лома є невеличкі міхурці видільних органів та гонади.

*_' формування статевої системи в оніхофор закінчується лише на четвертому році життя. Живуть первиннотрахейні в середньому шість-сім років, і протягом усього життя пе-ріодично линяють, з'їдаючи при цьому стару кутикулу.

Клас Protracheata включає всього один ряд із тією самою назвою, який поділяється на дві родини. До родини Регіра-topsidae належать оніхофори зеленого, синьо-зеленого, а та-кож білого кольору (у видів, що мешкають у ґрунті). Саме серед них є види, що відкладають яйця, або в них має місце яйцеживородіння. Поширені Peripatopsidae лише в південній півкулі.

У представників другої родини Peripatidae загальний тон забарвлення червонувато-бурий. Усі види цієї родини живо-родні, більшість з них мешкає в екваторіальному поясі.