Курсова робота
з прикладної ботаніки на тему:
“Лікарські рослини Тисменицького району
та їх використання”.
Зміст
Вступ ...................................................................................................................
Розділ 1. Фізико-географічна характеристика території дослідження .........
Географічне положення ........................................................................
Геологічна будова ..................................................................................
Геоморфологія ........................................................................................
Водні ресурси .........................................................................................
Грунти .....................................................................................................
Клімат .....................................................................................................
Рослинний покрив ..................................................................................
Розділ 2. Відомості про історію використання лікарських рослин ...............
2.1. Чому цілющі лікарські рослини ............................................................
2.2. Біологічно активні речовини лікарських рослин ................................
2.3. Харчова цінність лісових рослин .........................................................
Розділ 3. Культивовані та дикорослі лікарські рослини та їх використання в медицині .......................................................................................................
Висновки .............................................................................................................
Використана література ....................................................................................
Додатки ...............................................................................................................
Вступ
Лікарські рослини – одне з основних джерел одержання лікувальних і профілактичних засобів сучасної медицини. Зокрема, при лікуванні захворювань серцево-судинної системи; печінки; шлунково-кишкового тракту і системи кровообігу вони займають домінуючу позицію.
Актуальність теми. Проблема охорони біорізноманіття раціонального використання та відновлення рослинних багатств в умовах прискореного науково-технічного прогресу вимагає глибокого вивчення сучасного стану природних рослинних угруповань.
Мета роботи: Дослідити і вивчити лікарські рослини Тисменицького району.
Завдання дослідження:
ознайомитися з науковою літературою з даної теми;
ознайомитися з флорою Тисменицького району;
вивчити цінні лікарські рослини.
Об’єкт дослідження: Тисменицький р-н, Івано-Франківська область.
Предмет дослідження: Лікарські рослини в Тисменицькому районі.
Робота складається із: Вступу, трьох основних розділів: фізико-географічної характеристики території дослідження; відомості про історію використання лікарських рослин; а також – культивовані та дикорослі лікарські рослини; Висновки, Списку використаної літератури, Дотатків.
Розділ 2. Відомості про історію використання лікарських рослин.
Лікування рослинами виникло разом з появою на Землі людини. Чимало рослин, які людина зустрічала на своєму шляху перевірялися на придатність до їжі, на отруйність, наявність лікувальних властивостей. Безупинний плин часу змивав на протязі віків невдале, акумулював тільки справжній скарб народної медицини. Подібно майже до ХVІІІ ст., розвивалася і фітотерапія. Однак не слід плутати наукову, фітотерапію, що веде планомірний пошук нових діючих речовин рослинного походження, з чаклунським траволікуванням. Чаклунство і знахарство, яке було поширене в середньовіччі, вважалося небезпечним суспільним лихом, переслідувалося нарівні з кримінальним злочином.
Відомості про лікарські рослини наших далеких предків скіфів (VІІ до н.е. – 1 ст. н.е.), слов’ян (аж до Київської Русі) можна знайти не тільки в античних джерелах, але й книгах княжої доби: у “Повісті минулих літ”, в літописах Київської Русі і Галицько-Волинського князівства, а також в книгах, фундаментальних працях людей і про людей небуденних, в лікарських порадниках, травниках.
Так в одному з літописів згадується ім’я Івана-Смера (1053-1125) – грецького лікаря, запрошеного до Києва князем Мономахом, який мав значний досвід і майстерність у лікувальній справі. У ХІ ст. зустрічаються згадки про діяльність монастирських лікарів, зокрема в Києво-Печерському патерику є “Слово 27”, “О святом и блаженном Агапите”. Преподобний Агапит згадується як лікар і як “лжец вельми хитр”. Він вважається українським лікарем. З найдавніших писемних пам’яток нашого народу є “Ізборник Святослава”. Містить, крім граматики, риторики та ін., матеріали про цілющі трави. Винятковою енциклопедією медичних знань ХІІ ст. є науковий трактат “Алимма” онуки Володимира Мономаха, жінки сина візантійського імператора Євпраксії Мстиславівни (1108-1172 рр.).
У наступні віки страшні лиха – навала татар, епідемії, міжусобиці князів – негативно вплинули на культурний розвиток Київської Русі, в тому числі і на медицину. Негативний вплив на розвиток траволікування мав також розвиток алхімічних засобів (ХІІ ст.). На заході України в княжому Галичі і на всьому Карпатському передгір’ї славився Акин тій – правознавець із скитського монастиря. Гордістю нашого народу є Юрій Котермак з Дрогобича, відомий в літературі як Юрій Дрогобич. Він перший українець, який отримав ступінь доктора медицини і філософії в 1478 р. у Болонському університеті. Тут же в 1481-1482 рр. він був ректором. Про нього згадається в багатьох рукописних і друкованих виданнях, зокрема, в лікарському пораднику, випущеному в Кракові в 1534 р.
Великою популярністю користувалася капітальна двотомна праця Б. Горецького і Вільха “Звільник і народні ліки”, яка вийшла в Києві в 1885 р. Цінним є дослідження Карпат В. Шухевича. На чорноморських збирав матеріал з рослинництва В. Гомилевський. У Полтаві в 1918 р. за часів Української держави вийшла чудова книга “Лікарські і пахучі рослини”. Від того часу періодично з’являлися поважні популярні праці, такі, наприклад, як книжка Т. Панича “Лісничі рослини”, Львів, 1924 р.; Ю.Липи “Цілющі рослини в давній і сучасній медицині”, Львів, 1937 р. За останні кілька десятиріч в Україні вийшло ряд книжок; “Лікарські рослини” В. Комендора, 1961 р.; “Лікарські рослини і способи їх застосування в народі” М.А. Носаля, І.М. Носаля, 1962 р.; “Лікарські рослини в народній медицині”, О. Потапова, 1965 р.; “Лекарственние растения Донбаса” А.Я. Губериц, Н.І. Соломченко, 1971 р; “Ліки навколо нас”, В. Кархута, 1973 р.; “Лікарські рослини на присадибній ділянці” Ф. Мамчура, Я. Гладуна, 1985; “Фітотерапія” С. Товстухи, 1991 р. Особливо уваги заслуговує енциклопедичний довідник “Лікарські рослини” за редакцією академіка А.М. Гродзинського, 1990 р. Деякі з них вже перевидавалися двічі і більше разів, перекладалися на іноземні мови.
2.1. Чому цілющі лікарські рослини?
Основною властивістю лікарських рослин є те, що з неорганічних, мінеральних речовин грунту, води і вуглекислого газу, повітря вони утворюють органічні сполуки, які цілюще діють на організм людини і тварини. Пояснюється це, з одного боку, спільністю основних життєвих функцій тваринної і рослинної клітин, а з другого – тим, що вищі тварини протягом мільйонів років розвивалися на Землі в тісному зв’язку з вищими рослинами , які були для них основним джерелом харчування. Таким чином , рослини відіграють роль посередника