„Біологія та особливості вирощування нагідок лікарських (Calendula officinalis) в умовах дендропарку ”Дружба” та практичне використання їх”

ЗМІСТ

1 | Вступ | 3

2 | Умови проведення досліджень | 7

2.1 | Ґрунти дендропарку | 9

2.2 | Кліматичні умови | 11

2.3 | Організація території дендропарку | 13

3. | Результати досліджень | 16

3.1 | Морфологічні особливості лікарських рослин | 18

3.2 | Походження нагідок лікарських | 18

3.2.1 | Поширення нагідок лікарських | 18

3.3 | Вирощування нагідок лікарських | 20

3.3.1 | Вибір ділянки | 20

3.3.2 | Удобрення та обробіток ґрунту | 20

3.3.3 | Сівба | 21

3.3.4 | Догляд | 22

3.4 | Збирання та заготівля | 24

3.5 | Зберігання | 31

3.6 | Фармакологічні властивості | 35

Висновки | 38

Література | 39

ВСТУП

В флорі судинних рослин нашої країни налічується приблизно 4,5 тис. видів. Серед цих рослин майже 20% є лікарськими і використовуються в народній медицині. Із майже 200 видів – практично широко залучено для лікування лише біля 100.

Значно більшу кількість рослин використовують у народній медицині. Особливо багата лікарськими властивостями такі роди нашої флори: шипшина, молочник, тім’ян або чебрець, валеріана, мальва, береза, дурман і т.д.

На протязі другої половини 70-х років середній показник заготівель лікарськими рослинами становив приблизно 6-7,5 тис. тон сировини для аптек, фармацевтичної промисловості і експорту. Прогнозується дальший ріст потреби в цих рослинах. Ще декілька тисяч тон лікарських рослин щорічно збирає населення для своїх потреб. З ростом популярності фітотерапії спостерігається тенденція постійного зростання збору і заготівлі сировини лікарських рослин.

Більше сировини лікарських рослин збирають в Поліссі і Лісостепу, Карпатах; менше – в степу і Криму. Головне джерело заготівлі – первинна і вторинна природа рослинність, а також синантропні рослинні групи. Це ліси (включає лісові поляни, вирубкі, молоді посадки), болота, кущові зарості, фітоценози склонів і різних порід. Другорядним джерелом являється поле захищені лісові смуги.

Слід зазначити, що дикорослі лікарські рослини на Україні ростуть тільки на виділеній очищеній території, а тому сировинна база їх невелика.

Під культуру лікарських рослин в спеціалізованих господарствах України відведено біля 10 тис. га землі. Вони забезпечують 40-50% щорічно валового збору лікарської сировини, решту заготовляють в природі. Угода з природою рослинністю продовжує зоставатися незамінним джерелом лікарської сировини, а згодом, з кожним роком набувають все більшу актуальність і значення розробки питань науково обґрунтованого раціонального використання ресурсів цих рослин, їх відтворення і охорони. Виходячи із цього на Україні у 1984 р був прийнятий закон в якому зазначено, що всі дикорослі лікарські рослини складають господарський фонд природних лікарських рослин. Всі рослини збирати і заготовляти в обмеженій кількості. В законі встановлені правила збору, обов’язки заготівельників.

Виконання закону і „Правил” являється обов’язком всіх заготовочних організацій, міністерств, відомств, а також кожного хто збирає і заготовляє лікарські рослини.

Раціональне використанню ресурсів дикорослих лікарських рослин повинні вирішуватися комплексно – силами землевласників, а також всіх зацікавлених організацій.

Дуже важливим являється участь наукових працівників, у розробці обґрунтованих норм і строків заготівлі, рекомендацій по своєчасному і дійовому відновленні, забезпеченню ресурсів цілющих рослин.

В ряді областей створені комісії по координації раціонального використання ресурсів лікарських рослин. До цих комісій входять представники обласних комітетів по охороні природи, охороні праці, аптечного управління. В них беруть участь тоже спеціалісти в області ботаніки, фармакології рослинництва, лісоводи. Комісії вирішують питання заготівлі лікарських рослин, визначають райони оптимального проведення заготівлі.

Постійний ріст потреби у лікарській сиро винності приводить до збільшення збору рослин. Для одних видів це цілком можливо, для інших можливо лише в невеликих розмірах, а для третіх – взагалі неможливо..

Значні запаси сировини багаторічних трав’янистих рослин є в тих де збирають квіти або листя, що дає їм можливість відновлюватися підземними органами. Це кропива дводомна (листя), чистотіл великий (трава), горець пташиний (трава), подорожник великий (листя), тисячолистяник звичайний (трава), полин гіркий і звичайний (трава), хвощ польовий (трава), череда трьохроздільна (трава) і багато інших.

Для медичної практики важливе значення має не тільки збільшення об’єму заготівлі будь-якої лікарської сировини, а збільшення збору сировини окремих цінних видів, що викликано великим попитом. Це призвело до того, що в наш час різко зменшилися такі лікарські рослини як: аїр болотний, синюха голуба, дев’ясила високого, наперстенки крупноквітковий, горця зміїного, куміна пісчаного, ромашки лікарської і інших. Майже повністю вичерпані ресурси для заготівлі валер’янки лікарської, горицвіта весняного, золототисячника малого, алтея лікарського, барвінка малого, осоки парвскої.

В зв’язку з чим частина видів дикорослих лікарських рослин занесені до „Червоної книги”. Наприклад, астрагал шестиквітковий, арніка гірська, біладонна лікарська, горечавка жовта, плаун кучерявий. Такий стан викликає тривогу і турботу. Тому необхідно проявити максимальну турботу в тому, щоб зберегти в складі нашої флори різновиди популяції всіх відомих на сьогоднішній день видів дикорослих лікарських рослин, які використовували і використовують у медицині.

На сьогоднішній день виникла гостра необхідність створити широку сітку регіональних природних і природно-півкультурних приписних угод лікарської флори з метою одержувати щорічно необхідну кількість сировини.

Використовуючи досвід передових господарств необхідно на землях лісофондів повсякчасно широко вирощувати основні лікарські рослини шляхом їх висадки. Там, де це можливо, слід зробити спеціальні розсадженими збагачені лікарськими рослинами, культивувати і використовувати на протязі багато років.

При проведених меліоративних площах необхідно максимально зберігати і відновлювати існуючі лікарські рослини, а там де це можливо, турбуватися про виникнення нових штучних популяцій. Перед проведенням робіт по осушенню перезволожених земель