При створенні полезахисних лісосмуг, протиерозійних насаджень і лісокультури слід насаджувати трав’янисті, кущі, деревні лікарські рослини, в тому числі калину, бояришник, бузину, горобину, черемху, липу, шипшину, терен, звіробій і інші. На земельних ділянках у сільських школах, будинках відпочинку, санаторіях доцільною зробити спеціалізовані „аптечні огорожі” з метою вирощення дефіцитних лікарських рослин з тим, щоби отриману сировину здавати аптекам. Такі таких ділянки з часом могла би стати постійним джерелом цілющої фітосировини.

Необхідно зробити широку постійну діючу сітку (службу моніторингу) для спостереження за станом масивів лікарських рослин – динаміки їх запасів, періодичністю збору сировини і темпами відновлення ресурсів. Ресурсозабезпечений моніторинг окремих регіонів могли би взяти на себе біологічні факультету, медичні і сільськогосподарські інститути, працівники природоохоронних господарських і загальних організацій. Дуже важливим і надзвичайно перспективним напрямком являється науково обґрунтований пошук ефективних замінників для лікарських рослин, запаси яких важко встановити в природі або важко культивувати.

Лікарські рослини природної флори належить до категорії відносних природних ресурсів. При науково-обґрунтованому їх використанні і ефективній турботі при відновлені вони можуть на протязі багато років залишатися постійним джерелом надзвичайно цінних біологічно активних лікарських препаратів.

Для цього слід проявити максимум уваги до їх охорони і раціонального режиму експлуатації. Будемо постійно пам’ятати, що турбота про багатство природної „зеленої аптеки” – це турбота про здоров’я кожного із нас.

2. Умови проведення досліджень

В зв’язку з цим актуальним є необхідність вивчення біологічних особливостей лікарських рослин вирощування, їх зокрема Calendula оfficinalis, розмноження в умовах дендропарку університету та практичне використання для здоров’я людини.

Вся територія дендропарку розташована на північний захід від р. Бистриці Солотвинської, тобто на її лівобережжі, за характером рельєфу відноситься до так званої „Бистрицько-Лімницької, розчленованої декудаційно-акумулятивної східчастої височини”. Вона зайнята кількістю різного уламкового матеріалу, що приносився з Карпат в передгір’я в час континентального розвитку Передкарпаття. На формування рельєфу цього району визначальний вплив мали поширені тут материнські геологічні відклади, тектонічні прояви, а також тривала дія різних зовнішніх факторів.

Лівобережжя басейну Бистриці Солотвинської відзначається своєрідним і складним рельєфом, де рівнинні ділянки залишків терас чергують із схилами різної крутизни, серед яких хитро плетуть своє мереживо протікаючи тут струмки. Береги їх часто ускладнені ярами і зсувами.

Результати пробуреної неподалік від дендропарку (в 1 км на південний захід) свердловин № 1 Івано-Франківськ, яка досягла глибини 45021 м, показали, що в геологічній будові зони беруть участь відклади (знизу вверх) сформовані протягом палеозойської, мезозойської та кайнозойської ер. Геологічний розріз палеозою представлені кембрійськими темно-сірим сланцями і кварцитовидними пісковиками, ордовікськими та силурійськими темно-сірими до горних сланцями з прошарками світло-сірих пісковиків, вапняків і мергелів, нижньодевонськими сірими і червоними аргілітами, алевролітами та пісковиками.

Їх перекривають породи, утворені в мезозойську еру. Це врехньоюрські строкаті алевроліти, доломітові вапняки та верхньокрейдяні глауконітові піски, світло-сірі вапняки з включеннями чорних кремнів, глинисті вапняки, пісовики та пісчані мергелі. Верхню частину розрізу складають відклади неогенового періоду кайнозойської ери. Їх представляють глини з прошарками пісковиків і вапняків, масивні гіпси і сірі, зеленувато-сірі глини з тонкими прошарками туфів, алевролітів та пісковиків. Товщиною вище згаданих глин завершився в даному районі етап формування відкладів в умовах морського басейну і на зміну прийшов сучасний, континентальний етап осадкоутворення. Це триває практично від верхів неогену від наших днів, тобто практично охоплює весь четвертинний період (понад 1 млн. років).

Четвертинні відклади, за даними буріння двох свердловин в межах дендропарку, представлені двома горизонтами. Нижній – алювіального походження, складний кварцевим піском від дрібнозернистого до грубозернистого, жовтого кольору та гравієм. Серед них зустрічається уламки згладженої форми, які за розмірами відповідають гальці. Загальна потужність цього горизонту досягає 3-х метрів.

Верхній горизонт виповнюють бурі лесовидні суглинки, потужність яких у свердловині, що пробурена біля краю верхні тераси, складає 16, а в тій, яка знаходиться нижче по схилу до струмка – 9 метрів. Таким чином, загальна потужність четвертинних утворень в заповідному об’єкті коливається в межах 12-19 метрів.

2.1. Ґрунти дендропарку

Ґрунти дендропарку відносяться переважно до дерново-середньо і сильнопідзолистих поверхневооглеєних, і суглинкових. Залягають вони на давньоалювіальних воднольодовикових відкладах та лесовидних породах. Ще до Другої світової війни на цих землях були проведені меліоративні роботи (прокладені дренажні труби, які до цього часу успішно виконують свою функцію)

У ґрунтах низький вміст гумусу (в орному шарі в середньому 2,8-3%). Вони мають нетривку структуру і легко запливають під час дощу, а при підсиханні утворюють кірку. Ці ґрунти кислі (рН змінюється від 3,86 до 4,80) і потребують вапнування. Зроблені аналізи ґрунту з різних місць дендропарку показали, що їх засоленість коливається від 50 до 144 мг/кг, вміст нітратів (NO3) – 5,5-19,9 мг/кг; сірки - 5-15,4 мг/кг; хлоридів – 1,3-3,1 мг/кг; фтори дів – 0,2-0,9 мг/кг. Для підвищення родючості необхідно вносити як органічні, так і мінеральні добрива.

Аналіз проб ґрунту відібраних в дендрологічному парку

Хімічні показники | Розмірність | Місця відбору проб ґрунту

Сад | Ділянки лік. рослин | Власне дендропарк | Сівозміни | Багаторічні кормові трави

Медоноси | Картопля | Овес

рН

Сольове | 4,14 | 4,13 | 3,96 | 3,86 | 4,64 | 4,71 | 4,80

Йон нітрату | мг/кг | 7,17 | 8,62 | 5,54 | 19,02 | 13,20 | 19,36 | 6,25 5,81

Зольність | мг/кг | 104 | 102 | 120 | 144 | 134 | 70 | 80 100

сірка | мг/кг