розмірів (мати-й-мачуха, подорожник). Для квіток визначена довжина квітконіжки, для коренів і кореневищ, - довжина залишеного стебла, а також кількість мінеральних домішок. У суцвіттях ромашки аптечної квітконіжки можуть бути не більше 3 см, у суцвіттях пижма звичайної не більше 4 см, а в квітках куміня піскового – лише до 1 см. Якщо при заготівлі не виконати цих вимог, не можливо забезпечити стандартизацію сировини.
Насіння лікарських рослин збирають у фазі повної стиглості, яка для кожного виду припадає на різні календарні терміни.
Другий укіс (отава) культивованих лікарських рослин припадає головним чином на 50-й день від дня збирання першого укосу.
Ромашку аптечну збирають за 2-3 прийоми, бо рослина має рясні кущі, суцвіття розцвітають неодночасно. Квіток нагідок аптечних збирають що 3-4 дні.
Сировину слід збирати у відповідну тару. Квітки, суцвіття, листя, соковиті плоди найкраще збирати в кошики, картонні коробки з аерацією та невеликі скриньки. Висушені плоди, насіння, підземні частини можна скласти в мішки. Сировину в тарі не потрібно ущільнювати. Трава, квіти, листя, суцвіття при стискуванні можуть запарюватися, що призводить до сушіння.
Зібрану сировину не можна довго залишати в тарі, бо вона стискається і самонагрівається в результаті випаровування при диханні відмерлих части рослин.
Сировину, призначену для сушіння або переробки, розстеляють на брезенті, тканині або на чистій підлозі і переглядають. Тут відбирають випадкові несумісні рослини або органи, відмерлі частини, грудки землі, камінці тощо. Основну масу сировини після попередньої оброки негайно висушують бо вона втрачає діючі речовини і псується. У багатьох рослин після збору в певний час відбуваються фізіологічні процеси. Клітинні оболонки втрачають властивості напівпроникності, глікозиди, алкалоїди та інші речовини починають розкладатися, внаслідок чого змінюється забарвлення окремих частин рослин, втрачаються запах, смак. У таких випадках, якщо сировина складена товстим шаром, вона зігрівається, інтенсивно розмножуються бактерії, гриби, що призводить до гниття. Термінове сушіння забезпечує високу якість сировини.
Різні види сировини сушать при певній температурі. Існують природні і штучні методи сушіння: в тіні під наметом, у приміщеннях з відповідною вентиляцією, на горищах (стрихах) під промінням сонця. У тіні сушать забарвлені частини рослин незалежно від хімічного складу (траву, листя, квіти) а також іншу сировину (кору, підземні органи, плоди), які багаті на глікозиди, алкалоїди, ефірні олії. На сонці сушать лише не забарвлені частини рослин (кору, підземні частини рослин), насіння, плоди, підземні органи, багаті на сапоніни, дубильні речовини, полісахариди, органічні кислоти.
Дуже часто лікарську сировину сушать у зачинених приміщеннях з відповідною вентиляцією (вентиляція потрібна для постійного відпливу вологого повітря і припливу сухого). Найбільш придатні для цього горища під оцинкованою бляхою, шифер – канцерогенний. У сонячні дні температура повітря тут піднімається до 40-500С і більше. Сировина у цих умовах висихає за кілька днів, зберігаються її забарвлення, запах, смак і не руйнуються біологічно активні речовини. На горищах добре сушити всі види лікарської сировини. Сировину розкладають тонким шаром (3-5 см). Більш товстим шаром (7-10 см) накладають ефіроолійних рослин. Бажано сушити на горищі сировину одного виду, якщо ж є сировина кількох видів, роблять проходи 1,5 м завширшки. На високих горищах можна влаштувати стелажі з дранк4и або лозяні сітки. Сировина, висушена на стелажах, завдяки доступу повітря знизу і зверху, сушиться набагато швидше і, звичайно, кращої якості, ніж розкладена на підлозі горища. при сушінні лікарської сировини велике значення має сильна вентиляція. Для забезпечення якісного сушіння влаштовують витяжні труби або витяжні вентилятори.
У штучних сушарнях сировина висихає швидше, доброякісніше, але затрат при цьому більше, ніж при використанні сонячного проміння. Повітряна сушарня складається з дерев’яного каркаса, обладнаного стелажами. На стелажах укладають рухомі рами, обтяжені металевою сіткою. Для циркуляції повітря встановлені витяжні труби. Сировину розкладають а рами тонким шаром і в міру висихання перебирають.
Штучне сушіння дає змогу регулювати температурний режим залежно від виду сировини. Сировину з вмістом ефірної олії і бальзаму сушать при температурі 25-30 0С, із вмістом смоли – 30-70 0С, алкалоїди – 40-600С, глікозиди – 50-600С і т. д.
Для сушіння лікарської сировини непридатні горища тваринницьких приміщень, а також будівель, де зберігаються продукти і матеріали з неприємним запахом (отрутохімікати, гербіциди, мінеральні добрива). Сушити сировину біля складів з пальним, мастильними матеріалами і гноєсховищ категорично забороняється.
Невелику кількість соковитих плодів (глоду, шипшини) можна сушити в печах після випікання хліба. Піч попередньо очищають, і коли температура в ній знижується до 40-600С (якщо клаптик паперу не загоряється), розстелюють тонким шаром сировину (до 5-7 см) на решетах і закривають трубу до половини. Сировина багатьох видів висихає нерівномірно. Наприклад. листя трави висихає значно швидше, ніж стебла, пластинки листя відповідно швидше, ніж черешки і грубі жилки. Сушити її треба так, щоб висохли соковиті стебла. При цьому тонкі ніжні частини пересихають, ламаються. Пересушену сировину залишають під відкритим наметом на ніч. Вона зволожується, стає тугою.
При нормальній температурі і справній вентиляції сировина висихає через 3-7 днів, а в пічних сушарнях за 1-2 дні. Висушена сировина стає легкою, корені, кора, кореневища, стебла при стискуванні ламаються з тріском: листя. квіти, суцвіття розтираються на порошок, а соковиті плоди, стиснуті в руці, не липнуть і не збиваються в грудки.
Вихід сирої сировини залежить від вологості рослин, будови органів. Чим більше вологи було до сушіння, тим менший вихід сухої сировини, і навпаки. Різні органи рослин містять 40-95 % води, а в сухій сировині приблизно однакова кількість –