заввишки, щоб забезпечити постійний контроль.
За державним стандартом, отруйні речовини зберігають у різних кімнатах (горицвіт, гемериця, блекота та ін.), в окремих приміщеннях під замком. Окремо зберігаються ефіроолійні (валеріана, материнка, чебрець та ін.), запах яких може передатись іншим видам. Плоди і ягоди, особливо ягоди бузини, глоду, малини, смородини чорниці, шипшини, дуже скоро пошкоджуються шкідниками, а тому за такою сировиною слід старанно доглядати. Територія навколо сховища повинна бути ретельно прибрана від сміття і бур’янів.
Із представниками сховища слід постійно проводити заняття з питань зберігання і нормативно-технічної документації.
Рослинна лікарська сировина містить різні поживні речовини (крохмаль, білки, цукор, органічні кислоти, й ін.), які полюбляють гризуни, комахи, кліщі. А тому лікарська сировина при поганому зберіганні може бути легко пошкоджена.
Специфічних шкідників лікарської сировини ми не спостерігали. Однак є шкідники, які пошкоджують сільськогосподарські продукти так і лікарську сировину в коморах, - сірий щур і домашня миша, малий хрущик, комірний довгоносик, комірний кліщ.
Для визначення пошкодження сировини шкідниками беруть 1 кг сировини, просівають через сито або решето зі щілинами 0,5 мм або 4х4 мм на чорний папір і за допомогою лупи підраховують кількість кліщів. Шкідників відбирають уручну н 1 кг сировини.
Велике значення для захисту лікарської сировини під час приймання на зберігання мають періодична перевірка, ретельне провітрювання приміщення, підтримання відповідної температури, вологості, систематичне очищення приміщення від пилюки та павутини, ущільнення його, періодична побілка стін та ін.
При І і ІІ ступенях пошкодження після дезинфекції (проведеними заходами боротьби зі шкідниками, комахами і кліщами) сировину просівають через сито 0,3-0,5 мм. Знезаражена і очищена сировина допускається до медичного використання, переважно для виготовлення лікарських форм і препаратів (настоянки, екстракти).
3.6 ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ І ВИКОРИСТАННЯ
Н.л. мають протизапальні, бактерицидні, ранозагоювані, спазмолітичні і гіпотензивнів, кардіоточні й седативні властивості, підвищують метаболічну функцію печінки (підвищується секреторна і видільна функції, зменшується концентрація білірубіну і холестерину в жовчі). Широка терапевтична активність нагідок пояснюється наявністю в них значної кількості каротиноїдів, флавоноїдів і саліцилової кислоти, вітамінів та інших сполук. Особливо широко використовують нагідки для місцевого лікування. При тріщинах шкіри й герпес і у стадії висипання пухирців і утворення виразок використовують 10%-них настій квіткових кошиків на рослинній олії, а при вуграх та інфекційній тріщині в куточках рота - 20%-ний настій. Розведеною настойкою (1 чайна ложка настойки на склянку перевареної води) лікують виразку гомілки, висівковидний лишай і жирну себорею обличчя, екзему, гноячкові висипи на шкірі та відмороження, полощуть ротову порожнину і горло (через кожні півтори-дві годиин) при афтозних стоматитах, гінгівітах, піореї, запально дистрофічних формах пародонтозу, тонзилітах і ангінах, спринцюються при ерозії шийки матки і трихомонадному кольпіті, роблять ванночки і мікро клізми (до і після випорожнення) при проктиті, парапроктиті і тріщинах відхідника, компреси і ванночки для очей при блефаритах, кон’юнктивітах і есмінцях (в очній практиці використовують розчин подвійної міцності – 1 чайна ложка настойки на півсклянки перевареної води). Для полоскання ротової порожнини горла, мікро клізм і спринцювань можна використовувати й 10-20%-ний водний настій квіткових кошиків (для спринцювання настій розводять перевареною водою у співвідношенні 1:5). При лікування ангін препарати нагідок застосовують як самостійні засоби або в поєднанні з сульфаніламідними препаратами та антибіотиками. Терапевтичний ефект при місцевому лікування виразки гомілки, тріщин шкіри і гноячкових посилити одночасним прийманням усередину настойки або настою нагідок. Ластовиння на обличчі і руках виводять щоденним дворазовим (вранці і ввечері) змащуванням уражених місць соком із свіжого листя нагідок, змішаним порівну з соком лимона, ягід порічок і мигдалевою олією. З готових аптечних препаратів, крім зазначеної вище настойки, для місцевих процедур використовують мазь каріофіленову (протизапальний засіб, що сприяє усененню сверблячки і зменшенню інфільтрації при дерматитах, екземі, трофічних виразках) і мазь „календула”. При ряді захворювань проводять паралельне лікування нагідками. Застосування нагідок показане і дає, в цьому випадку, добрий терапевтичний ефект при гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, колітах, ентероколітах, захворюванням печінки і жовчих шляхів. Особливо добрий терапевтичний ефект спостерігається при використанні нагідок у суміші з ромашкою лікарською і деревієм звичайним. З успіхом застосовують нагідки при серцево-судинних захворюваннях, що супроводяться серцебиттям, задишкою і набряками. В акушерстві й гінекології настій або настойку нагідок дають у середину при неспинному блюванні у вагітних (п’ють перед їдою протягом 2-3 тижнів), дислекореї (п’ють 3 рази на день за 5-7 днів до початку менструації), при гіпертонічний хворобі та безсонні в період клімаксу. В народній медицині, крім усіх вище зазначених випадків, настій і настойку квіткових кошиків нагідок дають усередину при артозі, бронхіті, скрофульозі, рахіті, жовтяниці і хворобах сечового міхура (утворення каменів і піску) і селезінки, нервовій гарячці та запамороченні. З готових препаратів застосовують таблетки „каферид”, запропоновані для лікування анемії, і калефлон – протизапальний засіб, що стимулює й репаративні процеси при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та при хронічних гастритах у фазі загострення. Широко використовують нагідки і в гомеопатії.
Внутрішньо – настойку (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:10) по 15-20 крапель 3-4 рази на день; настій (2 столові ложки сировини настоюють 2 години на 400 мл окропу і проціджують, охолоджують) по півсклянки 4 рази на день до їди і калефон (caleflonum) по 01,-02 г три рази на день після їди протягом 3-4 (6) тижнів і таблетки „каферид” (tabulettae “Caferidum”) по 1 таблетці 2-3 рази на день після їди.